Постанова № 67058509, 07.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Малетича М.М.,

Плюшка І.А.

за участю представників:

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" - Чеплянського С.О.,

ТОВ Фірма "Габен" - не з'явився,

ПАТ "Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" - не з'явився,

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Габен"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 5015/3902/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Габен" та Публічного акціонерного товариства "Агрофірма "Зоря ім. Плютинського"

про стягнення кредитної заборгованості у сумі 21 708 964,40 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ТОВ Фірма "Габен" звернулося до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ДВС).

Одночасно зі скаргою на дії ДВС, ТОВ Фірма "Габен" подало до господарського суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України, просило зупинити реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № 44308418 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 15.05.2013 № 5015/3902/12 про стягнення з ТОВ Фірма "Габен" та ПАТ "Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кредитної заборгованості у загальній сумі 2 622 440,01 дол. США та 5 890,34 грн. шляхом звернення стягнення на відповідне заставлене майно.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.02.2017 (колегія суддів у складі: суддя Гоменюк З.П. - головуючий, судді Петрашко М.М., Ділай У.І.) заяву ТОВ Фірма "Габен" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Зупинено реалізацію арештованого майна у виконавчому провадженні № 44308418 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 15.05.2013 № 5015/3902/12 про стягнення з ТОВ Фірма "Габен" та ПАТ "Агрофірма "Зоря ім. Плютинського" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" кредитної заборгованості у загальній сумі 2 622 440,01 дол. США та 5 890,34 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, згідно з переліком, наведеним в ухвалі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 (колегія суддів у складі: суддя Давид Л.Л. - головуючий, судді Гриців В.М., Кордюк Г.Т.) припинено апеляційне провадження за апеляційними скаргами ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ДВС на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017. Ухвала господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за приписами ст. 106 ГПК України ухвала господарського суду від 02.02.2017 не входить до вичерпного переліку ухвал місцевого господарського суду, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 та ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017. В обґрунтування касаційної скарги касатор стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 32, 33, 43, 66, 67, 86, 106, 115 ГПК України, ст.ст. 1, 19, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження". Так, на думку касатора, при винесенні ухвали господарським судом першої інстанції порушено норми ст. 86 ГПК України, оскільки винесено ухвалу про зупинення реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні до вирішення спору по суті. Також позивач зазначив про те, що ТОВ Фірма "Габен" не може обґрунтовано робити висновки щодо необ'єктивності та недостовірності оцінки майна через те, що не є спеціалістом з оцінки майна з відповідною освітою та досвідом, внаслідок чого не може обґрунтовано визначити, чи є вартість арештованого майна заниженою, а також робити висновки щодо відповідності або невідповідності визначеної вартості "реальній вартості".

В частині оскарження ухвали господарського суду Львівської області від 02.02.2017 Вищим господарським судом України ухвалою від 29.05.2017 відмовлено у прийнятті касаційної скарги, огляду на те, що відповідно до приписів ст. 107 ГПК України у касаційному порядку ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені, лише після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже предметом касаційного перегляду є ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017.

До початку розгляду касаційної скарги до Вищого господарського суду України від ДВС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника ДВС у судовому засіданні 07.06.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з роз'ясненнями наданими у п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вирішив відхилити клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ст.ст. 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; ухвалою про призначення даної справи до розгляду від 29.05.2017 сторони попереджалися про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи і позивачем не надано належних та допустимих доказів неможливості направлення іншого представника у судове засідання.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що до вимог скаржника за скаргою на дії органу ДВС не можуть застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову, однак вважав за можливе зупинити реалізацію арештованого майна у виконавчому провадження з посиланням на ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 1212 ГПК України.

У свою чергу господарський суд апеляційної інстанції, припиняючи апеляційне провадження щодо перегляду ухвали господарського суду від 02.02.2017 дійшов висновку про те, що за приписами ст. 106 ГПК України така ухвала не входить до вичерпного переліку ухвал місцевого господарського суду, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.

Однак, Вищий господарський суд України не погоджується із наведеними висновками апеляційного суду, оскільки вони зроблені з невірним застосуванням норм чинного законодавства.

Згідно з ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У частині першій ст. 106 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду. Так, ст. 106 ГПК України передбачено можливість оскарження ухвал місцевого суду, зокрема про забезпечення позову, про скасування забезпечення позову (п. 5).

Статтею 67 ГПК України також передбачено, що ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

При цьому, зазначені норми ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал про забезпечення позову з огляду на підстави їх винесення.

В даному випадку, навпаки, господарському суду апеляційної інстанції з урахуванням приписів ст.ст. 101, 103, 104 ГПК України в тому числі належало з'ясувати обґрунтованість застосування господарським судом першої інстанції норм права під час винесення ним ухвали про забезпечення позову, зокрема з посиланням на відповідні норми закону з'ясувати можливість/неможливість застосування заходів до забезпечення позову на стадії виконання рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп).

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму заборону на таке оскарження (рішення: від 27.01.2010 № 3-рп/2010 (абзац другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); від 28.04.2010 № 12-рп/2010 (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини); від 08.07.2010 № 18-рп/2010 (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини); від 02.11.2011 № 13-рп/2011 (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини); від 25.04.2012 № 11-рп/2012 (абзаци третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); від 29.08.2012 № 16-рп/2012 (абзац четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини); від 22.04.2014 № 4-рп/2014 (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Враховуючи те, що як ст. 106 ГПК України так і ст. 67 ГПК України містять пряму вказівку про оскарження ухвал про забезпечення позову, оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд Львівського апеляційного господарського суду для здійснення розгляду апеляційних скарг ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.02.2017.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 у справі № 5015/3902/12 скасувати.

Справу № 5015/3902/12 передати на розгляд Львівського апеляційного господарського суду.