Рішення № 67058438, 06.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2017 Справа № 904/5235/17

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м.Дніпро

до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро, м.Дніпро

про стягнення основної заборгованості, пені та трьох відсотків річних

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 7.1Др-115-0417 від 07.04.17р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 530 від 06.02.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 678701,31грн. основного боргу; 17882,20грн. пені; 1959,95грн трьох відсотків річних. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

09.03.2017 відповідачем підписано заяву-приєднання №42SBDp6267-17 до умов договору розподілу природного газу.

Підписавши заяву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.

Позивачем у період з лютого по березень 2017 року надано послуги з розподілу природного газу, а саме:

- у лютому 2017 року надано послуги з розподілу природного газу об'ємом 662,413тис.м.куб. на загальну суму з ПДВ 461516,39грн.;

- у березні 2017 року надано послуги з розподілу природного газу об'ємом 315,545тис.м.куб. на загальну суму з ПДВ 219846,52грн., що підтверджується підписаними відповідачем без зауважень, актами наданих послуг з розподілу природного газу від 28.02.2017 та від 31.03.2017 відповідно.

Таким чином, заборгованість відповідача по договору з розподілу природного газу за лютий-березень 2017 року становить 678701,31грн.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату природного газу своєчасно позивач нарахував пеню та три відсотки річних.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2017 справу №904/5235/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 28.04.2017 за вих.№Др007.2-СК-6032-0417 ухвалою суду від 04.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 06.06.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 12.05.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 10.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.05.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 10.05.2017 та явкою представника в судове засідання.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити; повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, просив суд зменшити розмір пені на 30%.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 відповідачем підписано заяву-приєднання №42SBDp6267-17 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Отже, відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу (далі по тексту - договір).

Пунктом 1.3 договору визначено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору є бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтвердження природного газу.

Пунктом 2.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.3 договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплатити оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.4 договору).

Пунктом 12.1 договору визначено, що цей договір укладається на невизначений строк. При цьому, розпорядник коштів бере на себе зобов'язання в межах періоду, а саме з 01.01.2017 по 31.12.2017.

09.03.2017 між сторонами укладено додаткову угоду №1 в якій сторони домовилися внести зміни до додатку №2 заяви-приєднання, а саме пункт 6 викласти в наступній редакції:

"Загальна ціна договору - 1024178,40грн. з ПДВ;

Обсяги розподілу природного газу - 1470,00тис.м3 ;

Вартість тарифу (на послуги з розподілу природного газу) - 696,72грн. за 1000м3 з ПДВ (станом на 01.01.2017);

Строк надання послуг - 01.01.2017 по 31.12.2017".

Згідно з частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони встановлюються, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її підписання, а саме з 01.01.2017.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 681362,91грн., що підтверджується наступними документами:

- акт №ДГП00004822 від 28.02.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 461516,39грн.;

- акт №ДГП00007130 від 31.03.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 219846,52грн.

14.03.2017 здійснено часткову оплату у розмірі 2661,60грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 678701,31грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе грошових зобов'язань в частині оплати природного газу позивач нарахував:

- пеню за період прострочення з 11.03.2017 по 24.04.2017 на суму 2228,58грн. (розрахунок здійснено за кожним актом окремо);

- три відсотки річних за період прострочення з 11.03.2017 по 24.04.2017 на суму 252,97грн. (розрахунок здійснено за кожним актом окремо).

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Просив суд зменшити розмір пені на 30 (тридцять) відсотків.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено один із загальних засад цивільного законодавства, а саме свобода договору.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Факт отримання відповідачем послуг підтверджується діючим договором №42SBDp6267-17 від 09.03.2017.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу у лютому 2017 року, що підтверджується актом №ДГП00004822 від 28.02.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 461516,39грн. та в березні 2017 року, що підтверджується актом №ДГП00007130 від 31.03.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 219846,52грн.

Акт є первинним документом бухгалтерської звітності, що фіксує господарську операцію, яка відбулась між сторонами, а тому підтверджує факт отримання відповідачем послуг з транспортування природного газу на платній основі.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку оператора за договором надати послуги розподілу природного газу відповідає обов'язок замовника оплатити вартість отриманих послуг.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати отриманих послуг передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.4 договору).

З огляду на положення пункту 6.4 договору, строк оплати отриманих від позивача послуг є таким, що настав.

Відповідач за послуги з розподілу природного газу розрахувався лише частково 14.03.2017 у розмірі 2661,60грн.

Доказів оплати послуг в сумі 678701,31грн. відповідач не надав.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 678701,31грн. за послуги надані за актом №ДГП00004822 від 28.02.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 461516,39грн. та актом №ДГП00007130 від 31.03.2017 надання послуг з розподілу природного газу на суму 219846,52грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені.

За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу обгрунтованою.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно статей 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд врахував, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Статтею 83 Господарського кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського кодексу України, а також встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру пені на 30%, а саме до 12517,54грн.

Господарський суд прийняв до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач є державною установою, яка фінансується з державного бюджету і його призначенням є виконання завдань пов'язаних з забезпечення оборони України.

Щодо трьох відсотків річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 10478,15грн.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 3, 11, 202, 525, 526, 509, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро (49005, м.Дніпро, вул.Феодосіївська, буд.13; ідентифікаційний код 08004581) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації "Дніпропетровськгаз" (49000, м.Дніпро, вул.Шевченка, буд.2; ідентифікаційний код 03340920) 678701,31грн. (шістсот сімдесят вісім тисяч сімсот одна грн. 31 коп.) основної заборгованості; 12517,54грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 54 коп.) пені; 1959,95грн (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 95 коп.) трьох відсотків річних; 10478,15грн. (десять тисяч чотириста сімдесят вісім грн. 15 коп.) судового збору.

В решті вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено

12.06.2017

Суддя ОСОБА_3