Постанова № 67058417, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 910/17923/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Вовка І.В., Ковтонюк Л.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на постановуКиївського апеляційного господарського суду 07.03.17у справі№910/17923/16господарського судуміста Києваза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"провизнання права власності за участю представників від: позивачаОСОБА_4,відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", в якому просив визнати право власності на підвищену колію від знаку Межа під'їзної колії (ПК 3+78,2) до упору довжиною 300,0 м, яка є частиною колії №20 і продовженням колії "28 станції Бориспіль"(а.с.6-10 т.1), з підстав не визнання відповідачем права власності на спірну споруду підвищеного шляху.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.16 у справі №910/17923/16 (суддя Смирнова Ю.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 07.03.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Чорногуз М.Г., судді: Агрикова О.В., Жук Г.А.) позов задоволений. Судові акти мотивовані доведенням належними та допустимими доказами факту права власності ФО-П ОСОБА_4 на спірну споруду підвищеного шляху як титульного володільця.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач просив судові акти скасувати, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник обгрунтовує касаційну скаргу вирішенням спору про права ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця", без залучення її до участі у справі, що є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.65 та п.3 ч.3 ст.104 ГПК України.

Позивач надав відзив, яким просив судові акти залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.08.02 між Фізичною особо-підприємцем ОСОБА_4 (далі - позивач) та Колективним підприємством "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори Дідок В.В. та зареєстрований у реєстрі за №2453 (далі - договір купівлі-продажу), за яким КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" продало, а ФО-П ОСОБА_4 купив майновий комплекс, що знаходиться у АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та складається з: будівлі побутового приміщення площею 291,5 м2, будівлі гаражу площею 117 м2, споруди підвищеного шляху довжиною 300 м, споруди підкранового шляху довжиною 170 м. Цей продаж вчинено за 113 011,00 грн.

Відповідно до п.6 договору, право власності на об'єкти нерухомості у покупця виникає з моменту повного розрахунку за цим договором (а.с.17 т.1).

04.09.02 КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" передало, а ФО-П ОСОБА_4 прийняв наступне нерухоме майно і механізми майнового комплексу, що розташований у АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 загальною вартістю 113 011,00 грн., у т.ч. "споруду підвищеного шляху" вартістю 60 699,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 04.09.02(а.с20 т.1).

15.10.03 ПП ОСОБА_4 погоджено, а Головним інженером "Київської дирекції залізничних перевезень" та Начальником станції Бориспіль затверджено розроблений ТОВ "Магістральбудпроект" Технічний паспорт під'їзної залізничної колії ПП ОСОБА_4 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці ВЯ-99-2003, згідно якого підвищена залізнична колія ПП ОСОБА_4 є частиною колії №20, що є продовженням колії №28 станції Бориспіль. При цьому, повна сумарна довжина колії №28 та №20 складає 678,2 м, довжина колії №28 складає 275,7 м, колії №20 - 402,5 м, частина колії №20 від стику рамної рейки стрілочного переводу №65 (ПК 2+75,7) до знаку "Межа під'їзної колії" (ПК 3+78,2) довжиною 102,5 м належить Дарницькій дистанції колії, від знаку "Межа під'їзної колії" до упору довжиною 300,0 м належить ПП ОСОБА_4 (а.с.21-33 т.1).

14.09.09 між позивачем та ДТГО "Південно-західна залізниця" укладено договір про подачу та забирання вагонів №2503, відповідно до умов якого згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця вивантаження і збирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу та є частиною колії №20, яка в свою чергу є продовженням колії №28 станції Бориспіль і обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 378,2 м від стику рамної рейки стр.№63 (п.1), розгорнута довжина під'їзної колії становить 678,2 погонних метрів (300,0 м належить ФО-П ОСОБА_4 та 378,2 м належить ПЧ-2) (п.2), цей договір укладається терміном на 5 років, з 14.09.09 по 14.09.14 (п.20) (а.с.34-35 т.1).

22.03.16 актом комісійного огляду залізничної під'їзної колії ФО-П ОСОБА_4, який складений представниками сторін, виявлено зокрема відсутність знаку "Межа під'їзної колії" та надано термін для усунення порушень (а.с.36 т.1).

Згідно довідок Дарницької дистанції колії Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на балансі дистанції знаходиться колія №20 по ст. Бориспіль довжиною 154 м від стрілочного переводу №65 до естакади, що підтверджується документами на явними у матеріалах справи: довідка від 08.04.16 вих.№П4-2/10-221 (а.с.110 т.1) і довідкою від 03.03.17 №67 (а.с.225 т.1).

27.04.16 ТОВ "Магістральбудпроект" розроблений технічний паспорт під'їзної залізничної колії ФО-П ОСОБА_4 на ст. Бориспіль Південно-Західної залізниці ВЯ-04-2016, згідно якого підвищена залізнична колія ФО-П ОСОБА_4 є частиною колії №20, яка, у свою чергу, є продовженням колії №24 станції Бориспіль. При цьому, повна сумарна довжина колії №24 та №20 складає 678,2 м, довжина колії №24 складає 271,4 м, колії №20 - 406,8 м, частина колії №20 від вістря гостряка стрілочного переводу №65 (ПК 2+71,4) до знаку "Межа під'їзної колії" (ПК 3+78,2) довжиною 106,8 м належить Регіональній філії "Південно-західна залізниця" і знаходиться на балансі Дарницької дистанції колії, від знаку "Межа під'їзної колії" до упору колія довжиною 300,0 м належить ФО-П ОСОБА_4, межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", встановлений на відстані 106,8 м від вістря стрілочного переводу №65 (а.с.37-52 т.1).

Вищевказаний технічний паспорт позивач направляв на адресу відповідача для затвердження разом з листами 27.04.16 та 01.06.16 (а.с.53-54 т.1).

Листом за від 16.06.16 №П-6/1859 Служба колії Регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" повідомила позивача, що надані технічні паспорти частини під'їзної залізничної колії №20 ФОП ОСОБА_4 ст. Бориспіль (2003 та 2016 роки) мають ряд невідповідностей, а саме: технічний паспорт 2003 року не узгоджувався з виробничим підрозділом Дарницької дистанції колії (ПЧ-2), на балансі якої перебуває частина колії №20 по ст. Бориспіль, у ході розгляду наданих документів виявлена розбіжність щодо протяжності зазначеної колії - на балансі Дарницької дистанції колії обліковується колія №20 протяжністю 154 м, а у наданому технічному паспорті 2003 року дана колія, що перебуває на балансі ПЧ-2, має протяжність 102,5 м; у паспорті 2016 року колія №20 - 106,8 м, на 4 сторінці технічного паспорту 2003 та 2016 років п.6 - верхня будова колії у таблиці №2 зазначено 300 м колії та 600 м рейок відповідно, але по протяжності рейок Р 50 - 378 м, Р65 - 66,8 м, загальна протяжність рейок 444,8 м, що дорівнює 222,4 м колії. Крім цього, вказаним листом відповідач повідомив, що для вирішення спірних питань буде призначена спільна комісія за участі представників сторін, про час та дату проведення якої позивача буде проінформовано додатково (а.с.55 т.1).

Відповідно до інформації, що міститься у інвентарній картці ДТГО "Південно-західна залізниця" від 17.04.07 №022116 обліку основних засобів, колія №20 рейки р65-150км, р50-4км, шпали зб285 шт., баласт 154 км щебеню (а.с.67-73 т.1).

Листом за від 11.11.16 вих.№63 ТОВ "Магістральбудпроект" повідомило позивача, що згідно даних повторного дослідження у натурі, колія повністю складається з рейок типу Р 65, її довжина складає 600 м, а записи у рядках 6 та 7 технічного паспорта є технічною помилкою, яка не впливає на зміст першого рядка (довжина колії) розділу 6 (верхня будова колії) (а.с.109 т.1).

Отже, предметом спору є невизнання права власності позивача на споруду підвищеного шляху довжиною 300 м.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на спірну споруду підвищеного шляху, суди попередніх інстанцій виходили із того, що права власності на вказану споруду, переданої у складі майнового комплексу, належить скаржникові на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.02, укладеним з КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт".

Вказана споруда підвищеного шляху довжиною 300 м закінчується упором, через що відлік її довжини повинен розпочинатися саме з цієї точки. У зв'язку із чим, не прийняті до розгляду як не належні доводи відповідача про відсутність у договорі купівлі-продажу від 30.08.02 достатньої кількості ознак по розташуванню у просторі підвищеної колії (не зазначено прив'язку її початку/кінця до встановленої системи координат, схему розташування (вигляд зверху), поздовжній профіль (вигляд збоку), а вказано лише адресу знаходження), а також посилання на невідповідності у технічному паспорті на спірне майно (щодо її колії, виходячи з кількості певного типу рейок), оскільки вказане не свідчить про відсутність у позивача права на оскаржуване майно.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів вірними, щодо застосування норм матеріального права, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст.65 ГПК України визначено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача.

Наразі, вирішуючи спір по суті, судами не досліджувався належним чином лист служби колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 16.06.16 №П-6/1859 (а.с.55 т.1), який поданий позивачем у якості доказу на підтвердження підстав невизнання його права власності з боку відповідача, при цьому відповідачем у позові зазначено ДТГО "Південно-Західна залізниця", а не регіональну філію "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Як наслідок, судами вирішено питання про права ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" без залучення його до участі у справі, у порушення вимог п.1 ч.1 ст.65 ГПК України.

При цьому, у поясненнях, наданих відповідачем 23.02.17 до апеляційної інстанції (а.с.155-157 т.1) ставиться питання правонаступництва ПАТ "Укрзалізниця", в яких зазначено, що після реорганізації, починаючи із 01.12.15 регіональна філія "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", а не ДТГО "Південно-Західна залізниця" є балансоутримувачем колій по станції Бориспіль №24 і №20, частина якої належить позивачу. При цьому, положеннями вимог ЗУ "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначені особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, у тому числі ПАТ "Українська залізниця" та її регіональних філій, реорганізації залізничних підприємств, шляхом злиття та послідуючої господарської діяльності нових підприємств залізничного транспорту.

Спеціальним ЗУ від 23.02.12 №4442-VI визначено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", на виконання цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

Враховуючи викладене, питання правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" стосовно ДТГО "Південно-Західна залізниця" визначається спеціальним Законом та прийнятими на його виконання постановами постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", які пов'язують перехід прав і обов'язків ДТГО "Південно-Західна залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, що узгоджується із правовою позицією ВСУ викладеній у постанові від 19.04.17 у справі №905/1690/16 (№3-306гс17).

Оскільки зазначених обставин судами у повному обсязі не перевірено, питання правонаступництва та відповідного залучення іншого відповідача чи його заміна апеляційною інстанцією не розглядалося висновок щодо покладання відповідальності за вказаним позовом на ДТГО "Південно-Західна залізниця" є передчасним.

Отже, судами фактично не було встановлено, яке саме підприємство (ДТГО "Південно-Західна залізниця" чи регіональна філія "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця") має бути відповідачем у спорі про визнання права власності на спірну споруду підвищеного шляху, що суттєво впливає на правильність вирішення спору у цій справі, є порушенням вимог п.1 ч.1 ст.65 ГПК України, а зважаючи на вимоги п.3 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені у цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.16 і постанову від 31.10.16 та постанову Київського апеляційного господарського суду 07.03.17 у справі №910/17923/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді І. В. Вовк

Л. В. Ковтонюк