Рішення № 67056504, 07.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3571/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Лупу О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2017 року,

встановила

15.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 19.10.2014 року о 01 годині 45 хвилин відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у м. Одесі по вулиці Грушевського від вулиці Хімічної в напрямку вулиці Пестеля, при виконанні розвороту, завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, внаслідок чого скоїв зіткнення з автобусом «NEOPLAN» д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винним в порушенні правил дорожнього руху був ОСОБА_3, що підтверджується постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Враховуючи, що у ОСОБА_3 зі страховою компанією ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 21.10.2014 року, позивач звернувся до страхової компанії з повідомлення про ДТП, в подальшому надавши всі необхідні документи. Оскільки страхова компанія не виплатила страхове відшкодування, він просив стягнути зі страхової компанії суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., тобто в межах суми страхового ліміту. Позивач також зазначав, що відповідно до висновку №097/15 експертного авто товарознавчого дослідження, сума матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП складає 55 970 грн., тобто розміру страхового відшкодування в межах ліміту не достатньо для погашення шкоди в повному обсязі, тому він просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 різницю між страховим відшкодуванням та завданою матеріальною шкодою, що становить суму 5970,00 грн. Крім того ОСОБА_2 просив стягнути моральну шкоду з відповідача ОСОБА_3, яку обґрунтовував тим, що на протязі тривалого часу був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, з вини ОСОБА_3 витрачав свій час на проведення експертиз, ходіння по банках, до страхової компанії, до ремонтних майстерень а потім до суду. Позивач вказував, що моральна шкода полягає у перенесених моральних стражданнях у звязку із отриманим нервовим стресом, оскільки в момент ДТП у автомобілі находилися пасажири, відповідальність за життя яких несе водій автобусу. Всі ці обставини стали приводом для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди розмір якої він визначив у 5000 грн.

Заочним рішенням Малиновського районного суду міста ОСОБА_6 від 24.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалою від 19.01.2017 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.11.2016 року скасовано та справу призначено до розгляду.

25.01.2017 року представником позивача ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій останній просив стягнути зі ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» матеріальну шкоду у розмірі 49000 грн., з врахування вимог ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зменшивши суму франшизи у розмірі 1000 грн. Також у уточненому позові представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 6970 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн., розподілити між відповідачами судові витрати. .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 49000,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6970,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовитиу частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія».

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що згідно діючого законодавства обов'язковою умовою для отримання страхового відшкодування є подача потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, заяви про страхове відшкодування, яка має бути подана впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тоді як заяву про страхове відшкодування позивач подав до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» лише 23.03.2016 року, тобто із пропущенням одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 19.10.2014 року. У зв'язку із чим ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» було правомірно відмовлено позивачу у здійсненні страховою відшкодування, оскільки ним не було подано заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а лише подано повідомлення про настання страхового випадку, яке не є заявою про страхове відшкодування, оскільки не відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того зазначив, що в порушенні вимог пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_3 не виконав передбаченого законом обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а тому в даному випадку відсутні підстави для стягнення шкоди з ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», оскільки особа, відповідальність якої застрахована, не виконала свого обов'язку, передбаченого Законом, а тому, на думку ОСОБА_4, саме вона повинна відшкодовувати шкоду завдану позивачу.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування матеріальної та моральної шкоди не оскаржено, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України колегією суддів в цій частині не перевіряється.

Сторони в судове засідання не зявились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін впливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.

Судом встановлено, що19.10.2014 року о 01 годині 45 хвилин відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_3, рухаючись у м. Одесі по вулиці Грушевського від вулиці Хімічної в напрямку вулиці Пестеля, при виконанні розвороту, завчасно не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, внаслідок чого скоїв зіткнення з автобусом «NEOPLAN» д/н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Винним в порушенні правил дорожнього руху визнано ОСОБА_3, що підтверджується постановою Малиновського районного суду м. Одеси про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до звіту № 097/15 від 22.05.2015 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику автобуса NEOPLAN» д/н НОМЕР_2, вартість матеріальної шкоди, заподіяна власнику даного автобусу внаслідок ДТП складає 55 970, 00 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 «Українська транспортна Страхова компанія» укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом № АС/ 8575148, відповідно до якого Страховик взяв на себе зобовязання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована шкода, заподіяна життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ-21063» державний номер НОМЕР_4 при цьому, ліміт відповідальності за цим договором встановлений, зокрема, за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 50000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», особи, відповідальність яких застрахована, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

На підставі частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та пункту 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з повідомлення (потерпілого) ОСОБА_2 від 21.10.2014 року, направленого на адресу Голови Правління ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 повідомляє про подію, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності виданого ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія»№ АС 8575148.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 22. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування зменшується на суму франшизи. Полісом обовязкового страхування № АС /8575148 встановлена франшиза у розмірі 1000 грн., у звязку з чим сума страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення зі Страхової компанії на користь позивача має бути визначена у розмірі 49 000 грн.

В ході розгляду даної справи, судом досліджувалися усі документи надані суду представником ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», згідно з якими ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» не заперечується, що їхня компанія не виплатила страхове відшкодування ОСОБА_2, сума якого що підлягала виплаті відповідно до ліміту відповідальності за виключенням 1000 грн. ( франшизи) становить 49000 грн., тому суд першої інстанції дійшов висновку, що до стягнення з відповідача ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» підлягає саме сума у розмірі 49 000 гривень.

Районним судом критично оцінювалася правова позиція представника ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» в тієї частині, що ОСОБА_2 несвоєчасно було повідомлено Страхову компанію про настання страхового випадку, тому що зазначені обставин спростовуються документами, наявними у матеріалах цивільної справи, а саме: повідомленням потерпілого ОСОБА_2, оформленим письмово на бланку ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» 21.10.2014 року в якій ОСОБА_2 повідомляє Страхову компанію про подію що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу (ТЗ) згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правої відповідальності виданого ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», у повідомленні вказуються відомості про Поліс страхування № АС 8575148 і відомості про забезпечений ТЗ ВАЗ -9, державний номерний знак НОМЕР_5; повідомлення телеграфом представника ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» із запрошенням на проведення експертизи пошкодженого транспортного засобу на 29.10.2014 року.

Суд не прийняв до уваги заперечення представника відповідача ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» щодо звернення ОСОБА_2 з заявою до страхової компанії тільки 23.03.2016 року, оскільки зі змісту заяви ОСОБА_2 поданої до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» 23.03.2016 року вбачається, що позивач повідомляє Страховика про зміну реквізитів для отримання страхового відшкодування, а не про настання Страхового випадку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками районного суду виходячи з наступного.

Згідно із п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

18.09.2011 року набрав чинності Закон України від 17.02.2011 року № 3045-V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», яким внесені зміни, в тому числі щодо визначення підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Згідно з пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 зазначеного закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, в тому числі і: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоровю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, обов'язковою умовою для отримання страхового відшкодування є подача потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Стягуючи із ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 49000,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, зокрема ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.

Так, заяву про страхове відшкодування ОСОБА_2подав до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» 23.03.2016 року, що підтверджується відповіддю ТОВ «Юніверсал Асістанс», яка за договором з до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» здійснює збір та підготовку необхідних для страхової виплати документів, тобто із пропущенням одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилася 19.10.2014 року.

Будь яких інших доказів звернення ОСОБА_2до ОСОБА_5 «УТСК» із заявою про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди матеріали справи не містять.

У зв'язку із чим ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія» було правомірно відмовлено позивачу у здійсненні страховою відшкодування (Страховий акт № 1979-14), оскільки ним не було подано заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Районний суд помилково ототожнював повідомленні про настання страхового випадку, яке було подане ОСОБА_7 21.10.2014 року з заявою про страхове відшкодування, так як повідомлення від 21.10.2014 року не є заявою про страхове відшкодування, оскільки не відповідає вимогам ст. 35 Закону.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», судом першої інстанції було не повно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для вирішення справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення спору, тому рішення районного суду в цій частині на підставі п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені зазначених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» судових витрат скасувати та у цій частині ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» судовий збір у розмірі 1221,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_6