Ухвала суду № 67056408, 12.06.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2934/17

Провадження № 2-з/591/51/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Шелєхова Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «ОСОБА_2» про стягнення вартості частки в майні товариства в розмірі 3562818 грн. 43 коп.

Разом з позовною заявою позивач подала заяву, в якій просить постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4, що належить відповідачу ТОВ Торгівельна фірма «Магазин «ОСОБА_2». Як доказ, надає суду копії документів щодо власності товариства на вбудоване нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4 вартістю 9177 400 грн. В заяві вказує, що оскільки частка її померлої матері, спадкоємицею якої вона являється, в майні товариства є значною, а вона просить стягнути вартість частки в майні товариства, що відповідно до позовних вимог становить 3562 818, 43 грн.

Вважає, що незабезпечення позову може ускладнити в майбутньому виконання рішення суду. Зазначає, що дії директора ОСОБА_2 направлені на заволодінням майном товариства, здійснюються ним не вперше. Посилається на те, що у 2006 році з боку іншого співвласника ОСОБА_3, який є сином нинішнього директора товариства ОСОБА_2, були намагання незаконно припинити діяльність підприємства, але рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13.03.2017 року про припинення діяльності юридичної особи - було скасоване постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2007 року у справі № 2-157/07. Крім того, у 2008 році ОСОБА_3 також мав наміри заволодіти майном підприємства, що на думку заявника, підтверджується постановою Господарського суду Сумської області від 25.06.2008 року у справі № АС 14/249-08.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України позов забезпечується :

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову » від 22 грудня 2006 року №9 розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Як розяснено у п. 5 даної постанови, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

Як вбачається із матеріалів справи, 17 березня 2017 року померла ОСОБА_4, після її смерті відкрилася спадщина, яка в тому числі складається з частки в статутному капіталі ТОВ, вартість якої становить 121 460 грн. Спадкоємцями після її смерті станом на 25.04.2017 року є донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_5

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених вимог. А відтак, конкретний вид забезпечення позову повинен застосовуватися у разі необхідності та бути співмірним із заявленими вимогами.

Позивач ставить питання про стягнення вартості частки в майні товариства в розмірі 3562818 грн. 43 коп., в той час як вартість вбудований нежитлових приміщень на які позивач просить накласти арешт, згідно звіту НС 10/4-17 становить 9177400 грн. 00 коп.

Таким чином, обраний ОСОБА_1 спосіб забезпечення позову не є співмірним із заявленим позовними вимогами.

Інших доказів щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову суду позивачем надано не було.

Посилання позивача на рішення господарських судів за 2007 та 2008 роки не можуть бути підставою для вирішення питання забезпечення позову на даний час, оскільки стосуються подій, що сталися в минулому.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у звязку з необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Г.В. Шелєхова