Рішення № 67052914, 06.06.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1069/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.

Доповідач Дьомич Л. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.06.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Дьомич Л.М.

суддів: Єгорової С.М.; Письменного О.А.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з нього,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про:

- визнання за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на транспортний засіб - легковий універсал-В, марки ВАЗ, модель 21043, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- зняття арешту, накладеного на транспортний засіб.

В обґрунтування вимог зазначив, що з 19 квітня 2010 року в його користуванні, на підставі довіреності на право керування перебуває транспортний засіб марки ВАЗ 21043, 2002 року випуску. Він володіє автомобілем: здійснює ремонт, укладає договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформив тимчасовий реєстраційний талон.

Таким чином його користування відбувається більше п'яти років. Власник не заявляв вимогу про його повернення та претензій до нього з цього приводу не пред'являв.

Після закінчення строку дії довіреності звернувся до відповідача, але той повідомив, що жодних претензій немає та віддає йому вищевказаний автомобіль.

Однак, на транспорт накладено арешт, який його жодним чином не стосується.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2016 року до участі у розгляді справи в якості співвідповідача залучено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький (а.с.43).

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на транспортний засіб - тип легковий універсал-В, марки ВАЗ, модель 21043, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1. Знято арешт, накладений на транспортний засіб - легковий універсал-В, марки ВАЗ, модель 21043, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1, постановою Кіровсього ВДВС Кіровоградського МУЮ від 12.04.2012 р.

Додатковим рішенням від 20 лютого 2017 року розподілені судові витрати.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права. А саме, судом не враховано, що арешт на спірний автомобіль накладений за три роки до моменту можливості набуття позивачем права власності на нього за набувальною давністю. Крім того, в своїй позовній заяві позивач спростовує добросовісність володінням автомобілем, зазначаючи, що після закінчення строку дії довіреності, яка по суті видається на право користування майном, звертався до ОСОБА_3 з метою переоформлення автомобіля. Таким чином, позивач знав, шо він володіє чужим майном і у нього відсутні підстави, щодо набуття права власності на нього. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має пріоритетне право звернення стягнення на автомобіль відповідача, для погашення заборгованості по кредитному договору укладеному з ОСОБА_3

ОСОБА_3 та Фортечний ВДВС м. Кропивницький в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.131;134). Зазначені сторони подали заяви про розгляд справи без їх участі. ОСОБА_3 також просив задовольнити позовні вимоги (а.с.126;135-136).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_4, яка представляє інтереси ТОВ «ОТП Факторинг Україна», дослідивши письмові докази по справі, перевіривши рішення суду у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 набув право власності на транспортний засіб за набувальною давністю, оскільки підтвердив добросовісність володіння майном, яким продовжує відкрито, безперервно володіти протягом більше п'яти років, починаючи 2010 року. Факт того, що позивач володів автомобілем був очевидним для третіх осіб та ні від кого не приховувався. У зв'язку з чим арешт накладений в 2012 році на підставі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2011 року на спірний автомобіль порушує права позивача та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з судовим рішенням, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Кіровоградським МРЕВ 13.11.2002 року, власником автомобіля ВАЗ 21043, 2002 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с.4).

19 квітня 2010 року ОСОБА_3 видано на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 довіреність, якою він уповноважив останніх представляти його інтереси у відповідних структурних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України (в тому числі в Державтоінспекціях) чи в будь-яких інших установах, підприємствах чи організаціях незалежно від їх підпорядкування, а також у відносинах з іншими учасниками дорожнього руху з питань, пов'язаних зі вчиненням правочинів щодо експлуатації та продажу за ціну та на умовах на їх розсуд, належного йому транспортного засобу - ВАЗ 21043, 2002 року випуску. Довіреність видана на три роки. (а.с.7).

02 листопада 2010 року ОСОБА_2 оформив тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль, строком до 19 квітня 2013 року (а.с.4).

За інформацією начальника Фортечного ВДВС м. Кропивницький на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1835 від 16.03.2012 року виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в розмірі 561 921,46 грн. Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» 12 квітня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника (а.с.37).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, шляхом визнання права.

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту зазначеної норми закону, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на рухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Дана норма права не підлягає застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов'язань, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність підстави для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю.

Виняток передбачено ч. 3 ст. 344 ЦК України, згідно якої якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, якій після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Згідно роз'яснень Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в п.9 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014р. № 5, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Задовольняючи позов суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_3. Реалізуючи право власника відповідач 19 квітня 2010 року вчинив односторонній правочин, а саме видав на ім'я ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважив останнього розпоряджатися автомобілем. Даний правочин не створив переходу права власності на транспортний засіб від власника до позивача.

Право власності за набувальною давністю може бути набуто на рухоме майно в разі, якщо майно немає власника, або власник якого невідомий, або він відмовився від права власності на належне йому рухоме майно, або на майно, що придбано добросовісним набувачем і у витребуванні якого власнику було відмовлено. Як вбачається із змісту диспозиції ч. 1 ст. 388 ЦК України добросовісність набувача може бути встановлена при переході права власності на майно винятково за відплатними договорами.

Враховуючи вищевикладене до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ст.344 ЦК України, оскільки позивач набув право користування на спірний автомобіль правомірно - на підставі довіреності, виданої відповідачем. Транспортний засіб має власника, що відомо позивачу. Хоч ОСОБА_3 проти позову не заперечував, однак ця обставина не є безумовною підставою для задоволення позову.

Крім того, строки передбачені ч.3 ст.344 ЦК України не настали.

Позивач розпоряджався і управляв майном відповідача на підставі довіреностей з 19 квітня 2010 року по 19 квітня 2013 року, тобто відлік часу передбачений п'ять років розпочався з 19.04.2013 року.

Вимоги ОСОБА_2 про зняття арешту з автомобіля також не підлягають задоволенню, адже є похідними та залежать від задоволення вимоги про визнання права власності на нього за набувальною давністю.

За вищевикладеного, рішення суду першої інстанції ухвалене із порушенням та неправильним застосуванням положень матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування. Судовою колегією ухвалюється нове рішення про відмову у задоволенні позовної заяви за недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Так як позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають , то з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1212,64 грн.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 грудня 2016 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницький про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з нього - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 1212,64 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: