Ухвала суду № 67052262, 12.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6728/17

Провадження № 22-ц/779/1036/2017

Категорія 51

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.,

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Капущак С.В.

за участю позивача ОСОБА_2 та його представника -

ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2017 року по справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення його позову до ОСОБА_4 про визнання батьківства, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2017 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання батьківства відмовлено.

На вказану ухвалу ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки фактам та обставинам, викладеним у заяві про забезпечення позову. Зазначає, що оскільки донька позивача народжена у Франції, у позивачки є місце проживання у Франції, де проживають її рідні, тому у нього є всі підстави вважати, що відповідач може покинути територію України з його малолітньою дитиною і він ніколи її не побачить, не зможе з нею спілкуватись, дитина буде рости без батьківської турботи. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти заборону виїзду(вивезення) малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України до набрання законної сили рішення суду в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства.

В засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3- представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, зазначивши, що на даний час апелянт не є батьком дитини і не вправі звертатися з заявою про забезпечення позову таким чином.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що по-перше, заявником не наведено суду жодних обставин щодо достатнього обґрунтування припущення про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, по-друге, провадження у справі не відкрито, а забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній,

Однак погодитись із таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що 25 травня 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання батьківства.

Того ж дня, позивач ОСОБА_2 подав суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони виїзду (вивезення) малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі території України до набрання законної сили рішення по справі.

Заяву про забезпечення позову позивач мотивував тим, що починаючи з січня 2015 року він почав спільно проживати з відповідачем ОСОБА_4 однією сім'єю, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але шлюб не зареєстрували. Спільно переїхали на постійне місце проживання у м. Париж, Франція, де ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_6. При оформленні всіх документів про народження дитини сестра відповідача - ОСОБА_7, виключила будь-які відомості про батька. 16 травня 2016 року вони у трьох повернулись на Україну. Між ним та відповідачкою була домовленість, що в Україні вони спільно звернуться у РАЦС для належного оформлення його як батька. Однак спільне сімейне проживання у них не склалось, але він кожного дня бачився з донькою. Жодних підстав вважати, що відповідачка визнала себе «одинокою матір'ю» у нього не було. Протягом року відповідачка намагалась перенести звернення в РАЦС, пояснюючи, що потрібно зачекати, то хворобою дитини, то досягнення дитиною року. Йому стало відомо, що відповідачка виготовила для себе та доньки проїзні документи для виїзду за кордон та повідомила рідним, що в кінці травня планує виїзд разом з донькою на постійне місце проживання у м. Париж, Франція до своєї сестри. Зазначав, що оскільки донька народження у Франції, де у відповідачки є місце проживання та проживають її рідні, то у нього є всі підстави вважати, що він більше ніколи не побачить дитини, не зможе з нею спілкуватись, дитина виросте без батьківської турботи. Стверджував, що виїзд доньки за межі України унеможливить виконання можливого позитивного рішення в справі про визнання батьківства.

На підтвердження своїх позивних вимог про визнання батьківства позивач надав копію закордонного паспорту відповідачки, копію свідоцтва про народження дитини, копію довідки з посольства України, копію довідки про склад сім'ї, копію картки про внесення до реєстру на поступлення в ДНЗ, фотокартки.

Із позовних вимог та доказів, наданих на їх підтвердження слід зробити висновок, що

між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання позивача батьком дитини, оскільки відповідачка може у будь-який час виїхати за межі України з дитиною.

Однак судом першої інстанції доводи, викладені в заяві ОСОБА_2, не досліджувалися та не перевірялися, а ухвала судом постановлена без їх дослідження.

Враховуючи наведене, висновок суду щодо недостатнього обґрунтування заяви щодо забезпечення позову заявником, є передчасним.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 травня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню в касаційною порядку не підлягає

Судді: Я.Д. Горблянський

В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв