Ухвала суду № 67049999, 06.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.Справа № 820/658/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Скрипка А.А.

представника відповідача Юсупової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017р. по справі № 820/658/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкран», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області №0002361404 від 23.12.2016р.

В обґрунтування заявленої вимоги зазначав, що не вчиняв порушень ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та вважає судження контролюючого органу про порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності помилковим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкран" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області №0002361404 від 23.12.2016 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова перевірка TOB «Спецкран» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним договором №27/15 від 20.03.2015р. у період 01.01.2016р.-31.10.2016р.

Результати проведеної перевірки викладені в акті №739/20-40-14-04-08/31341901 від 24.11.2016р., згідно з яким ТОВ «Спецкран» вчинено порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасно одержана виручка від іноземного контрагента - резидента РФ Общества с ограниченной ответственностью «Спецкран Плюс» за господарською операцією експорту товару - обладнання за межі митної території України (05.04.2016р. на суму 1.146.304,00рос. руб., що дорівнює 433.898,99грн.; 06.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 378.530,00грн.; 28.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 386.960,00грн.; 01.07.2016р. на суму 2.000.000.00рос.руб., що дорівнює 773.760,00грн.; 10.08.2016р. на суму 1.000.000,00рос.руб., що дорівнює 383.090,00грн.; 26.08.2016р. на суму 6.500.000,00рос. руб., що дорівнює 2.535.000.00грн.).

З посиланням на вказаний акт перевірки відповідачем, ГУ ДФС в Харківській області, 23.12.2016р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0002361404 про нарахування пені в сумі 1.719.620,45 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням №0002361404 від 23.12.2016 року порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Положеннями частини 6 статті 1 та частини 4 статті 2 вищевказаного Закону, надано Національному банку України право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою вказаних статтей Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2015р. між позивачем, ТОВ «Спецкран» (як постачальником - резидентом України) та Обществом с ограниченной ответственностью «Спецкран Плюс» (як покупцем - резидентом Російської Федерації) було укладено зовнішньоекономічний договір №27/15, яким передбачена поставка обладнання.

Пунктом 7 цього договору зафіксована домовленість сторін про те, що будь-які спори вирішуються господарським (арбітражним) судом за місцем знаходження відповідача.

Додатковою угодою №4 від 22.02.2016р. пункт 7 договору №27/15 від 20.03.2015р. був викладений у новій редакції, згідно з якою спори між сторонами мають вирішуватись у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації «Всеукраїнський правовий союз підприємців», 61054, м.Харків, вул.Лермонтовська, буд. 19.

Експорт товару за межі митної території України підтверджуються вантажно-митними деклараціями від 10.09.2015 року, 16.10.2015 року, 27.11.2015 року, 08.12.2015 року, від 11.12.2015 року, що наявні в матеріалах справи (а.с. 66-75).

Обставини існування протягом виконання зобов'язань за договором №27/15 від 20.03.2015р. запровадженого НБУ граничного строку повернення валютної виручки у 90 днів у період з 05.12.2015р. по 28.07.2016р. (постанови Правління НБУ від 04.12.2015р. №863, від 03.03.2016р. №140, від 07.06.2016р. №342, від 28.07.2016р. №361) та граничного строку повернення валютної виручки у 120 днів у період з 29.07.2016р. по 15.12.2016р. (постанови Правління НБУ від 28.07.2016р. №361, від 14.09.2016р. №386) сторонами також не заперечуються.

Сторони також не заперечують і обставини фактичного надходження валютної виручки у межах договору №27/15 від 20.03.2015р., які викладені в акті перевірки №739-40-14-04-08/31341901 від 24.11.2016р., а саме: 05.04.2016р. на суму 1.146.304,00рос. руб., що дорівнює 433.898,99грн.; 06.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 378.530,00грн.; 28.04.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 386.960,00грн.; 01.07.2016р. на суму 2.000.000,00рос. руб., що дорівнює 773.760,00грн.; 10.08.2016р. на суму 1.000.000,00рос. руб., що дорівнює 383.090.00грн.; 26.08.2016р. на суму 6.500.000,00рос. руб., що дорівнює 2.535.000,00грн.).

Судом першої інстанції встановлено, що правовою підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суб'єктом владних повноважень обрано п.п.54.3.3. ст.54 Податкового кодексу та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а фактичною підставою слугувало судження контролюючого органу про надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним договором експорту товару поза межами граничного строку в 90 днів.

Частиною 1 ст.58 Конституції України проголошено, що закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, оскільки постанови Правління НБУ від 28.07.2016р. №361, від 14.09.2016р. №386 не стосуються ні пом'якшення, ні скасування відповідальності, то починаючи з 29.07.2016р. обрахування розміру пені за ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по триваючих правопорушеннях має здійснюватись з урахуванням приписів цих нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Проте, колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає, що суб'єкт владних повноважень стверджуючи про неправомірність звернення ТОВ «Спецкран» до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнський правовий союз підприємців», 61054, м.Харків, вул.Лермонтовська, буд.19 зі спором з приводу несвоєчасності розрахунків за зовнішньоекономічним договором №27/15 від 20.03.2016р., водночас з цим не реалізував у порядку п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України управлінську функцію контролю за відповідністю закону укладених платниками податків правочинів і не оспорив до суду Додаткову угоду №4 від 22.02.2016р. до договору №27/15 від 20.03.2015р. в частині передання спорів між сторонами на вирішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Всеукраїнський правовий союз підприємців», 61054, м.Харків, вул..Лермонтовська, буд.19.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно положень ч.ч. 3-4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, тлумачення норм Закону України «Про третейські суди» не дозволяє зробити однозначний висновок про те, що викладаючи зміст ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення - рішення) законодавець не мав на увазі і третейські суди також.

Відповідно до пункту 4.1.4 ст.4 Податкового кодексу України, у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то перевагу слід віддавати інтересам платника податків.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЕСПЛ).

Колегія суддів звертає увагу, що у рішеннях ЄСПЛ у справах Щокін проти України (2010 рік, заяви №23759/03 та №37943/06) та Сєрков проти України (2011 рік, заява №39766/05), в яких Європейським судом з прав людини сформульовано правило конфлікту інтересів платника податків у разі неоднозначного трактування змісту норми закону, в силу якого у разі наявності суперечливих положень закону чи у разі відсутності "якості закону" необхідно застосовувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податку.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-1V "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002361404 від 23.12.2016 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року по справі № 820/658/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2017р. по справі № 820/658/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.