Постанова № 67049993, 06.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Бабенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Апеляційного суду Харківської області, Державної судової адміністрації України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/1095/17

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Харківської області

треті особи Державна судова адміністрація України , Державна казначейська служба України

про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Харківської області, треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просив суд:

- визнати відмову Апеляційного суду Харківської області у нарахуванні та виплаті йому вихідної допомоги при виході у відставку неправомірною, а його право - порушеним;

- зобов'язати Апеляційний суд Харківської області нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу (без сплати податку) у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Харківської області - 271115 (двісті сімдесят одну тисячу сто п'ятнадцять) гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано відмову Апеляційного суду Харківської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги при виході у відставку - неправомірною.

Зобов'язано Апеляційний суд Харківської області (61001, м. Харків, м. Героїв Небесної Сотні, 36, код 02894131) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (61103, АДРЕСА_1, інн НОМЕР_1) вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою судді Апеляційного суду Харківської області - 271115 (двісті сімдесят одну тисячу сто п'ятнадцять) гривень 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції третя особа, Державна судова адміністрація України, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішенню справи.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на подані апеляційні скарги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1, з 29.11.1994р. працював на посаді судді Апеляційного суду Харківської області.

08.09.2016р. постановою Верховної Ради України, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, у зв'язку із подачею заяви про відставку звільнено суддю Апеляційного суду Харківської області Остапчика Сергія Васильовича.

Наказом голови Апеляційного суду Харківської області від 16.09.2016р. № 04-03/75-ос, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016р. №1515-VIII суддю Остапчика Сергія Васильовича відраховано зі штату вищезазначеного суду.

Позивач звернувся до Апеляційного суду Харківський області із заявою про виплату вихідної допомоги.

Листом від 02.03.2017р. № 03-55/3915 відповідач повідомив позивача, що на час відрахування його зі штату Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014р. № 1166-VII виключено норму ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" про виплату суддям при виході у відставку вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. У зв'язку з припиненням дії ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування видатків по даному виду нарахувань по КЕКВ 2110 "Оплата праці" з 01.04.2014р. Державною судовою адміністрацією України не здійснюється, додаткові кошти для виплати вихідної допомоги суддям, які вийшли у відставку з 01.04.2014р. по теперішній час суду не виділяються. Також зазначено, що Апеляційний суд Харківської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, якому затверджує кошти на відповідний рік і додатково призначає головний розпорядник бюджетних коштів - Державна судова адміністрація України, у зв'язку з чим позивачу запропоновано звернутися для вирішення питання щодо нарахування та виплати вихідної допомоги до Державної судової адміністрації України.

Позивач не погоджуючись з відмовою відповідача в нарахуванні та виплаті вихідної допомоги звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що незалежно від дати подачі позивачем заяви про вихід у відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення його у зв'язку з виходом у відставку, він має право на одержання вихідної допомоги.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положеннями ч.ч.1, 3 та 4 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453- VI (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч.ч.2 та 6 ст.111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування її зі штату Апеляційного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до чинного на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08.09.2016 року) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

При цьому, згідно з ч.4 ст.120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Положеннями ст.24 даного Закону (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Дані положення прямо вказують на те, що судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/201З висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах №820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Апеляційного суду Харківської області , Державної судової адміністрації України задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. по справі № 820/1095/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Харківської області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 12.06.2017 р.