Ухвала суду № 67049416, 06.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотехнологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотехнологія» про стягнення податного боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Термотехнологія», яким просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, податковий борг в сумі 81909,21 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що у ТзОВ «Термотехнологія» станом на 12.08.2015 року існував податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб та з податку на додану вартість на загальну суму 81909,21 грн. Станом на дату судового розгляду відповідачем не надано доказів добровільної сплати вказаного податкового боргу. Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову в частині стягнення з нього податкового боргу з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 29333,33 грн. та прийняти в цій частині нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковий борг з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 29333,33 грн. у нього фактично відсутній, оскільки він до дня прийняття оскаржуваної постанови, а саме 20.04.2015 року подав коригуючий розрахунок до податкової накладної за договором оренди від 09.12.2014 року, 027-ор, укладеним між ним як орендодавцем та ТзОВ «Юкреніан Хотелс Менеджмент» (орендар), оскільки цей договір був достроково розірваний з 01.03.2015 року. Відповідно у нього відсутнє зазначене зобов'язання із сплати податку на додану вартість. При цьому, відповідач зазначає, що не міг з об'єктивних причин подати суду першої інстанції документи, які підтверджують вказані обставини, оскільки не був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Також відповідач зазначає, що в повному обсязі сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 29333,00 грн.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ТзОВ «Термотехнологія» зареєстроване як юридична особа і перебуває на обліку платників податків. Також підприємство орендує земельну ділянку комунальної власності площею 0,5540 га.

Відповідно до податкових декларацій з плати за землю від 04.02.2015 року № 9091498100, від 05.02.2015 року № 9009938143 і від 13.04.2015 року № 9066700680 та податкових декларацій з податку на додану вартість від 15.03.2015 року № 9039349969 і від 16.04.2015 року № 9071062362 ТзОВ «Термотехнологія» самостійно задекларувало грошові зобов'язання з вказаних податків за відповідні періоди.

Відповідно до пп. пп. 14.1.39, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.136 цієї статті визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п. 287.4 ст. 287 цього Кодексу податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 38 цього Кодексу виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст. 56 цього Кодексу передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Отже, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Однак у зв'язку з несплатою відповідачем зазначених зобов'язань у визначених ним розмірах станом на день подання позову у ТзОВ «Термотехнологія» був наявний податковий борг в загальному розмірі 81909,21 грн., який виник внаслідок несплати самостійно визначених сум грошових зобов'язань орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за лютий-липень 2015 року в розмірі 23243,59 грн. і з податку на додану вартість за лютий-березень 2015 року в розмірі 58665,62 грн.

Факт наявності у ТзОВ «Термотехнологія» податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: зазначеними вище податковими деклараціями і складеним позивачем розрахунком податкового боргу.

В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів сплати ним спірного податкового боргу чи доказів його відсутності або невідповідності фактичним обставинам розміру боргу, заявленого до стягнення контролюючим органом.

Також колегія суддів враховує, що, як слідує з доводів ТзОВ «Термотехнологія», наведених в апеляційній скарзі, відповідач не вказує будь-яких спростувань чи заперечень існування у нього податкового боргу з плати за землю в розмірі 23243,59 грн.

Крім того, відповідач не заперечує факту існування у нього податкового боргу із сплати податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 29332,62 грн. і самостійно сплатив цей борг, що підтверджується наданою ним копією квитанції від 09.12.2015 року № 1, однак сплата боргу відбулась вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, а тому не спростовує доводів позивача про існування цього боргу на час вирішення справи.

Водночас твердження відповідача про відсутність у нього податкового боргу з податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 29333,33 грн. в зв'язку з поданням ним податковому органу до дня прийняття оскаржуваної постанови, а саме 20.04.2015 року коригуючого розрахунку до податкової накладної за договором оренди від 09.12.2014 року № 027-ор, укладеним між ним як орендодавцем та ТзОВ «Юкреніан Хотелс Менеджмент» (орендар), оскільки цей договір був достроково розірваний з 01.03.2015 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ТзОВ «Термотехнологія» не надало доказів такого коригування, а як вбачається з наданої ним копії розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за договором оренди від 09.12.2014 року № 027-ор та звіту про подання цього розрахунку в електронній формі, то такий розрахунок поданий не відповідачем, а ТзОВ «Юкреніан Хотелс Менеджмент».

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як встановив суд, на виконання даної норми Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області надіслала на адресу ТзОВ «Термотехнологія» податкову вимогу форми «Ю» від 19.03.2015 року №134-13 на суму 2922,87 грн., яку відповідач отримав 08.04.2015 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

При цьому, п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Крім того, відповідно до п. 95.1 ст. 95 цього Кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

А згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що податковий борг стягується з рахунків відповідача, відкритих у банківських установах.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотехнологія» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі № 813/4870/15 за позовом Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термотехнологія» про стягнення податного боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала складена в повному обсязі 12.06.2017 року