Постанова № 67048874, 31.05.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 травня 2017 рокусправа № 808/9118/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційне підприємства "Ассоль" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі за позовом Приватного малого виробничо-комерційне підприємства "Ассоль" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» звернулося з адміністративним позовом до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 року № 0000652200.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта за довіреністю (ОСОБА_1) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржену постанову, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю (ОСОБА_2) в судовому засіданні щодо доводів апеляційної скарги заперечила та у її задоволені просила відмовити, а постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.

Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є поштове повідомлення, у судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив.

Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі наказу на проведення перевірки від 11.08.2015 року № 253,направлень від 12.08.2015року № 35, № 36 посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку ПМВКП «Ассоль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сибінвест-Україна» за період з 01.03.2015 року 30.03.2015 року, валютного законодавства за період з 29.12.2014 року по 10.08.2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт № 304/22/20470908 від 26.08.2015 року, відповідно до висновків якого встановлено наступні порушення:

- п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим завищено від'ємне значення у сумі 13771 гривень, у тому числі у березні 2015 року - у сумі 13771 гривень (рядок 24 декларації з ПДВ) та занижено ПДВ всього у сумі 27511 гривень за період з 01.03.2015 по 30.04.2015, в тому числі за період квітень 2015 року на 27511 гривень. За результатами перевірки не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.03.2015 по 30.04.2015 у сумі 27511 гривень. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.03.2015 року по 30.04.2015 року ї вид, обсяг, якість та розрахунки;

- ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підприємством перевищено 90- денний термін з дати оплати ТМЦ, що імпортується, внаслідок чого донараховано пеню за прострочення платежу по зовнішньоекономічному контракту строком на 224 та 7 днів у сумі 4704 рос. руб. на 224 календарних дні та 380,06 дол. США на 7 календарних днів (12333,33грн.) (а.с. 8-33, т.1).

На підставі акту перевірки Токмацькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652200 від 04.09.2016 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем в розмірі 27511грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13756грн. (а.с.7, т.1).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням ПМВКП «Ассоль», останнє було оскаржено в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.12.2015 р. за № 26491/6/РР-99-101-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 04.09.2015 року (а.с. 34-37, т.1).

Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача за договором купівлі-продажу між позивачем та зазначеними контрагентами відображені лише документально без фактичного виконання, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу щодо того, що угода, укладена між позивачем та ТОВ «Сибінвест-Україна», по якій сформовано податковий кредит за березень- квітень 2015 року, не була спрямована на реальне настання правових наслідків, ґрунтується на тому, що до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товару і не надано сертифікатів якості (відповідності) Товару.

Проте, такі висновки податкового органу не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПМВКП «Ассоль» (покупець) та ТОВ «Сібінвест-Україна» (постачальник) укладено договір поставки від 27.03.2015 року № 18.3 (а.с. 42-45, т.1). Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця запасні частини до тракторної та екскаваторної техніки, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору (п.1.1). Орієнтовна сума товару за цим Договором становить 500 000,00 грн. у т.ч. ПДВ (п. 2.2). Термін поставки: на протязі 15-ти календарних днів з моменту отримання заявки від покупця (п. 3.1). Місце постачання вказується у рахунку-фактурі (п. 3.2). Відповідно до п.3.3 Договору визначено перелік супровідних документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, сертифікати якості якщо товар підлягає сертифікації. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (п. 3.4). Розрахунки за товар за цим Договором здійснюються покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% вартості товару на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки товару (п.4.1).

На виконання умов договору, суб'єктом господарювання виписано:

- видаткові накладні від 27.03.2015 року № РН-0327/08, від 22.04.2015 року № РН-0422/07 (а.с.46,48, т.1);

- рахунки - фактури: від 27.03.2015 року № СФ-0354, від 20.04.2015 року № СФ-0479 (а.с. 47, 49. т.1);

- податкові накладні: від 27.03.2015 року № 291, від 22.04.2015 року № 222, (а.с. 150-153, т.2).

Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується наявними в матеріалах справи, на загальну суму 165 064,62 (а.с. 50-51,196-199, т.1).

Контролюючий орган в акті перевірки стверджує, що позивачем при проведені перевірки не надано ТТН, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, у т.ч. і у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару, та в цілому свідчить про безтоварність операцій.

Колегія суддів приймає до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 19.02.2013 року по справі К/9991/64514/11, в якій зазначено, що «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей».

Також, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.03.2013 року по справі К/800/9087/13 вказав, що недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В даному випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, довіреностями, підтверджено оприбуткування товару позивачем. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача з купівлі-продажу ТМЦ у березні-квітні 2015 року є безпідставними.

Окрім того, податковий орган в акті перевірки посилається на те, що в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів якості (відповідності) товару, наявність яких передбачена договором.

З цього питання колегія суддів зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів ПМВКП «Ассоль», оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Також відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікат в Україні, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 року № 1308, запчастині, які придбавалися позивачем у ТОВ «Сибінвест-Україна» не включено до переліку.

Крім того, колегія суддів критично розцінює те, що суд першої інстанції при вирішені спору не врахував подальше використання/реалізацію продукції придбаної позивачем у ТОВ «Сибінвест-Україна» (а.с. 3-101, т.2).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період за наслідками господарських відносин з «Сибінвест-Україна» на підставі складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Посилання податкового органу в акті перевірки на отриману податкову інформацію від ОУ Мелітопольської ОДПІ, лист № 16912/7/08-32-07-07 від 21.08.2015 року, стосовно того, що відносно службових осіб ТОВ «Сібінвест Україна» відкрито кримінальне провадження № 32015050000000051 від 12.06.2015 року за ч.2 ст. 205 КК України, як на факт безтоварності спірних господарських операцій відхиляються судовою колегією, оскільки зазначене кримінальне провадження порушено не стосовно посадових осіб позивача, а також через те, що відсутній вирок суду у цій справі, який би встановлював певні факти фіктивності контрагентів позивача або безтоварність вчинених правочинів.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року з винесенням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-комерційне підприємства "Ассоль"- задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року по справі №808/9118/15 - скасувати.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного Управління ДФС у Запорізькій області № 0000652200 від 04.09.2015 року.

Стягнути на користь Приватного малого виробничо-комерційне підприємства "Ассоль" за рахунок бюджетних асигнувань Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області сплачений судовий збір у розмірі 2818 (Дві тисячі вісімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай