Постанова № 67048845, 07.06.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/763/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Пуценко Т.В.,

представника відповідача - Виноградської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.05.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" (далі - ДП «171 ЧРЗ») та просить стягнути з відповідача на користь Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФ) заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 121 801,33 грн., мотивуючи тим, що відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати вказаних витрат не виконав, тому заборгованість має бути стягнута в примусовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, із врахуванням додаткових пояснень від 06.06.2017 № 16071/14 (а.с. 52).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та зазначив, що розрахунку на 2017 рік позивачем до адміністративного позову не додано, за даними канцелярії відповідача до підприємства він також не надходив, що є порушенням вимог чинного законодавства з боку Чернігівського ОУПФ, яке позбавляє відповідача освідомленості про розмір місячних сум фактичних витрат на виплату та доставку пнсій, призначених на пільгових умовах, та позбавляє Чернігівське ОУПФ права стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в судовому порядку.

Також вважає, що постанова Верховного Суду України від 25.11.2015 по справі № 803/2199/14, на яку посилається позивач, як на підставу не застосування строку давності, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, не може бути застосована відносно ДП «171 ЧРЗ», оскільки підприємство перебуває з січня 2013 року у стані санації.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити, виходячи з таких підстав.

ДП «171 ЧРЗ» зареєстровано як юридичну особу та взято на облік Чернігівським ОУПФ як платника страхових внесків 31.01.1991 за реєстраційним № 2501-0020 (а.с. 6-8, 9).

Як вбачається із матеріалів справи, колишнім працівникам відповідача, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, призначені і виплачуються пенсії на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Пунктами «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі; жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування; жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років; жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Абзацом четвертим пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 прямо визначено обов'язок підприємства стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання цим Законом.

Витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відшкодовуються згідно абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі 100 відсотків фактичних витрат.

Відповідно до абзацу четвертого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна норма закріплена в пункті 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663(далі - Інструкція), яким передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пунктів 6.4-6.5 розділу 6 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Згідно пункту 6.8 розділу 6 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства позивачем було надіслано ДП «171 ЧРЗ» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених вищевказаним працівникам відповідача відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, з 2016 року, з квітня 2016 року (від 22.04.2016 № 1569/09), з травня 2016 року, з червня 2016 року (від 09.06.2016 № 6211/09), з вересня 2016 року (від 07.09.2016 № 13816/09), з жовтня 2016 року (від 07.10.2016 № 16893/09), з грудня 2016 року (від 12.12.2016 № 23064/09), на 2017 рік (від 16.01.2017 № 1521/09 та від 16.01.2017 № 1522/09), отримані представником ДП «171 ЧРЗ», що підтверджується його особистим підписом (а.с. 12-22). Також, оскільки розмір пенсій осіб, вказаних у вищевказаних розрахунках змінився, Чернігівським ОУПФ було сформовано та направлено відповідачу розрахунки за березень та квітень 2017 року (від 07.03.2017 № 7430/09 та від 07.03.2017 № 7431/09), отримані представником ДП «171 ЧРЗ», що підтверджується його особистим підписом (а.с. 10, 11).

Суд звертає увагу, що вищевказані розрахунки відповідач не оскаржував, тому станом на день розгляду справи по суті, вони є узгодженими.

Згідно розрахунків позивача, розмір заборгованості ДП «171 ЧРЗ» по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», становить 121 801,33 грн. Проте, відповідач вказану заборгованість в добровільному порядку не сплатив, що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за вищевказаний період та у вищевказаному розмірі.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 25.11.2015 по справі № 21-3122а15, яка в силу вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судами при виборі та застосуванні правової норми, в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, не застосовуються.

Щодо посилань представника ДП «171 ЧРЗ» на те, що із січня 2013 року підприємство перебуває у стані санації, а тому до спірних правовідносин не мають застосовуватись правові висновки, викладені у вищевказаній постанову Верховного Суду України, суд вважає їх необґрунтованими враховуючи таке.

Абзацом третім частини першої статті 28 Закону України від 14.05.1992 № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

В свою чергу, у відповідності до норм чинного законодавства України, ДП «171 ЧРЗ» не звільнено від покладених на нього обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку із перебуванням останнього із січня 2013 року у стані санації.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму в розмірі 121 801,33 грн. відповідач у встановлені строки до бюджету не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Чернігівського ОУПФ та доцільність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "171 Чернігівський ремонтний завод" (вул. Кошового, 1, м. Чернігів, 14000, р/р 26004060785714, ПАТ КБ ''Приват-Банк'', МФО 353586, код 07978157) на користь Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44, м. Чернігів, 14000, р/р 25607300037163 в ОПЕРВ ЧОУ Ощадбанку, МФО 353553, код 40378209) фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 121 801 (сто двадцять одна тисяча вісімсот одна) грн. 33 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна