Постанова № 67048564, 07.06.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 р. Справа №820/2068/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхової О.М.,

при секретареві судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Фурсала В.В.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі", в якому просить суд: стягнути з Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (юридична адреса: 64200, обл. Харківська, м. Балаклія, вул. Алієва, б. 72) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 110866,98 грн. та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1663,01 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Згідно звіту відповідача за 2016 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2016 році становила 212 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 5 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" складає 8 осіб. Відповідач за не зайняті робочі місця інвалідами повинен сплатити адміністративно господарські санкції у розмірі 110866,98 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі.

Відповідач проти позову заперечував. У наданих письмових запереченнях в обґрунтування своєї позиції повідомив суд про те, що КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" вживались усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а тому в його діях відсутня вина, як необхідна складова вчинення правопорушення і, відповідно, відсутні правові підстави для застосування господарсько-адміністративних санкцій. Крім того, відповідач у наданих запереченнях зазначив, що позивачем не встановлено фактів відмови підприємства у працевлаштуванні інвалідів та не створення для них робочих місць у зв'язку із чим просив в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в наданих запереченнях на позовну заяву. До матеріалів справи надала до суду на обґрунтування своєї позиції звітність, що надавалась у встановлені законодавством терміни , а також копії оголошень, що публікувались у засобах масової інформації. Посилаючись на ст. 18 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», представник позивача зауважив, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком для працевлаштування інвалідів на створені робочі місця. Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону, вважає, що саме державна служба зайнятості повинна здійснювати пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Крім того, специфіка підприємства передбачає більшість посад, пов'язаних з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів, тому праця інвалідів має використовуватись з урахуванням такої специфіки.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника відповідача щодо обставин заявленого позову, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» у 2016 році щомісяця інформувало Балаклійський районний центр зайнятості шляхом подачі за формою №3 - ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів ( копії звітів містяться в матеріалах справи).

Згідно Звіту підприємства відповідача за 2016 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2016 році становила 212 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, складала 5 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 8 осіб, що відповідає вимогам законодавства.

За не зайняті інвалідами робочі місця позивачем до КП Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 110866,98 грн.

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу застосування суб'єктом владних повноважень вищезазначених адміністративно-господарських санкцій склались з приводу відносин, унормованих Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (далі - Закон).

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм Закону дає підстави дійти висновку, що на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по-перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом також встановлено, що відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, та Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, відповідач подавав за 2016р. до Харківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПІ, в якому зазначив: середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу підприємства - 212 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 5 осіб при нормативі для працевлаштування інвалідів 8 робочих місць.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» у 2016 році щомісяця інформувало Балаклійський районний центр зайнятості шляхом подачі за формою №3 - ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів

Отже, підприємство відповідача у 2016р. звіти форми №3-ПН подавалися з вакансіями для працевлаштування інвалідів щомісячно. До центру зайнятості було надано інформацію про наявність на КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» ще в середньому 3 вакансії для інвалідів.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Аналіз зазначених положень Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема ст.18, дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком для працевлаштування інвалідів на створені робочі місця.

Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону, саме державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Оскільки ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлена відповідальність за меншу кількість працюючих інвалідів, ніж це передбачено нормативом робочих місць, з урахуванням положень ст. 18, 18-1 цього Закону стосовно обов'язку державних органів щодо працевлаштування інвалідів, і відсутність аналогічного обов'язку у підприємств, установ, організацій, то відповідальність підприємства може наступити тільки у разі безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» не відмовляло у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості у 2016 р. не було.

Таким чином судом встановлено, що КП Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» 2016 році щомісяця інформувало Балаклійський районний центр зайнятості шляхом подачі за формою №3 - ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів (а.с. 17-28).

Також підприємством для зайняття вільних робочих місць для інвалідів у 2016 році, публікувалися у районній газеті «Вісті Балаклійшини» від 22.01.2016 р. №6, від 12.02.2016 р. лі 12. від 11.03.2016 р. №19. 19.04.2016 р. №30. від 24.05.2016 р. №40, від 22.06.2016 р. №48. від 22.07.2016 р. №56. від 23.08.2016 р. №65. від 04.10.2016 р. №77, від 25.10.2016 р. №83; від 28.10.2016 р. №84; від 29.11.2016 р. № 93, від 23.12.2016 р. №100 оголошення про потребу робітників-інвалідів (а.с. 29-41).

Крім того, позивачем не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів та не створення робочих місць для інвалідів.

Отже, оскільки нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування, а також наявні відомості у доданих до матеріалів справи пре виконання відповідачем обов'язку передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місці для працевлаштування інвалідів та відомості про вжиття заходів, передбачених чинних законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів вважаємо, що позов заявлений до Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання норматив) робочих місць необґрунтований.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Приписами ч.1 ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, зокрема, встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на надані докази, суд вважає, що КП «Харківський метрополітен» вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, і на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для інвалідів, відмовляло інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не представлено, а тому у суду немає жодних підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у сумі 110866,98 грн. нормативно та документально не обґрунтовані, суперечать діючому законодавству, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами ч. 1 та ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст.2, 8-14, 71,72, 94, 159, 160- 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Балаклійської районної ради «Балаклійські теплові мережі» про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2017 року.

Суддя Шляхова О.М.