Постанова № 67048507, 31.05.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2017 р. № 820/10495/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача ГУМВС України в Харківській області - Блудової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: начальник Головного управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області проскасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, просить:

- скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області від 07.11.2007 року №742, в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності - звільнення з ОВС;

- скасувати наказ начальника ГУМВС України в Харківській області від 28.12.2007 року № 354 о/с в частині звільнення його з ОВС в запас Збройних Сил України;

- поновити його на службі в органах внутрішніх справ України в Харківській області;

- зарахувати час вимушеного прогулу в стаж його роботи в органах внутрішніх справ;

- зобов'язати Головне управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Харківській області нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за період з 01.01.2014 р. по день поновлення, але не більш як за один рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2007 року наказом Головного управління МВС України в Харківській області №742 "Про порушення вимог наказу ГУМВС України в Харківській області 60дск-2005 р. щодо організації охорони слідчо-заарештованого та покарання винних" на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Наказом ГУМВС України в Харківській області №354 о/с від 28.12.2007 року позивача звільнено в запас Збройних сил з посади дільничного інспектора міліції відділення Липецького відділу ГУМВС України в Харківській області згідно з п. "є" ст.64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ УРСР №114 від 29.07.1991р. (за порушення службової дисципліни). Позивач стверджує, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з ОВС за порушення службової дисципліни є крайнім заходом дисциплінарного стягнення. Разом з тим, при визначенні виду дисциплінарного стягнення та при винесенні спірних наказів №742 від 07.11.2007 року та №354о/с від 28.12.2007 року тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача, ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації до уваги не прийняті. З матеріалами службового розслідування позивача також в порушення вимог закону не ознайомлено, що позбавило позивача права на оскарження висновків службового розслідування та наказу про звільнення.

Крім того, на думку позивача, службове розслідування від 07.11.2007 р. проведено з порушенням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року №552, а звільнення є передчасним, оскільки 30.12.2013 року слідчим управлінням прокуратури Харківської області за результатами досудового розслідування прийнята постанова про закриття кримінального провадження №42013220000000315, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Вказані обставини, є підставою для скасування спірних наказів та поновлення позивача на службі в органах внутрішніх справ України.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали доводи позовної заяви, просили суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та третьої особи - начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.124-125, т.2 а.с.123), вказав, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку під час проведення службового розслідування цілком і повністю знайшов своє підтвердження. За результатами службового розслідування 07.11.2007р. начальником ГУ МВС України в Харківській області затверджено висновок службового розслідування. Таким чином, спірні накази є об'єктивним, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача з посади та ОВС за порушення службової дисципліни є в даному випадку належним та справедливим заходом дисциплінарного стягнення.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримала доводи письмових заперечень та просила суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач - Харківський районний відділ (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, у судове засідання повноважного представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України, правом надати письмові пояснення чи заперечення не скористався, надіслав на адресу суду листа, в якому зазначив, що в штатному-посадовому розписі Харківського ВП ГУ НП в Харківській області не передбачено посади юриста-спеціаліста, який може представляти інтереси в суді по даній справі (т.2 а.с.106).

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні відносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ з 1994 року до 2007 року, а з 30.10.2000 року - на посаді дільничного інспектора міліції Липецького відділу міліції ГУМВС України в Харківській області. (т.1 а.с. 24-25, 109-112).

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2007 року № 354 о/с капітана міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції Липецького відділу міліції ГУМВС України в Харківській області звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України за ст. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України - за порушення дисципліни. (т.1 а.с.23).

Підставою звільнення позивача слугував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 07.11.2007 р. № 742 "Про порушення вимог наказу МВС України 60дск-2005р. щодо організації охорони слідчо-заарештованого та покарання винних", яким притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції Липецького відділу міліції ГУМВС України в Харківській області за порушення службової дисципліни, що виразилось у грубому ігноруванні вимог пп. 3.39, 3.47,1, 3.50.1 та 3.59 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 р. № 60 дск, та призвело до втечі слідчо-заарештованого ОСОБА_4 (т.1 а.с. 17-22).

Виданню дисциплінарного наказу передувало проведення службового розслідування за фактом втечі зі спеціальної палати центральної районної лікарні Харківського району у м. Мерефа слідчо-заарештованого ОСОБА_4, обвинуваченого у скоєнні умисного убивства з корисливих мотивів, яким встановлено, що згідно з розпорядженням ГУМВС від 24.10.2007р. № 46/4569 та відповідним графіком виділення конвойних нарядів, затвердженим заступником начальника ГУМВС 24.10.2007 р., о 20 год. 30 хв. 05.11.2007 р. для охорони слідчо-заарештованого ОСОБА_4 заступив наряд у складі трьох працівників Липецького відділу: старшого дільничного інспектора міліції ОСОБА_5 та дільничних інспекторів міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_6, з яким був проведений інструктаж щодо здійснення охорони ОСОБА_4 06.11.2007 р. близько о 04 год. 15 хв., скориставшись тим, що працівники, які повинні були здійснювати охорону, у тому числі і ОСОБА_1, знаходились у холі біля телевізора, ОСОБА_4 скоїв втечу.

Не погодившись зі спірними наказами від 28.12.2007 року №354 о/с та №742 від 07.11.2007 року в частині його звільнення зі служби, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що порядок та умови проходження служби в міліції в період виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом України "Про міліцію", Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 29.07.1991р. №114 (далі - Положення №114) та Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що згідно з розпорядженням ГУМВСУ в Харківській області від 24.10.2007р. № 46/4569 та відповідним графіком виділення конвойних нарядів, затвердженим заступником начальника ГУМВСУ в Харківській області 24.10.2007р., 05.11.2007р. о 20 год. 30 хв. для охорони слідчо-заарештованого ОСОБА_4 заступив наряд у складі трьох працівників Липецького відділу міліції, а саме: старшого дільничного інспектора міліції ОСОБА_5 та дільничних інспекторів міліції - ОСОБА_1 і ОСОБА_6, з якими був проведений інструктаж щодо здійснення охорони ОСОБА_4 (т.1 а.с. 8-22).

Суд відзначає, що конвоювання та охорона затриманих і взятих під варту осіб у лікувальних закладах органів охорони здоров'я регламентується нормами Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 р. №60 дск. (т.1 а.с. 134-136).

Згідно з п. 3.59 вищевказаної Інструкції (щодо технічних вимог до спеціальної палати) двері палати повинні бути замкненими.

Однак, в порушення цієї вимоги конвойним нарядом, до складу якого входив ОСОБА_1, залишено двері палати незачиненими, в результаті чого 06.11.2007 року, біля 04.год 15 хв., скориставшись відволіканням вказаного наряду від здійснення належної охорони, ОСОБА_4 скоїв втечу.

За фактом втечі слідчо-заарештованого ОСОБА_4 із спеціальної палати центральної районної лікарні Харківського району була проведена службова перевірка та за результатами службової перевірки складений висновок, який 07.11.2007 року затверджений начальником УГБ ГУМВС України в Харківській області полковником міліції ОСОБА_7 та заступником начальника інспекторського відділу штабу ГУМВС України в Харківській області підполковником міліції ОСОБА_8 (т.1 а.с. 8-22).

Під час службової перевірки позивач надав пояснення по суті досліджуваних обставин, своєї вини не визнав. (т.1 а.с. 105-112).

Стосовно посилань позивача на заборону використання дільничних інспекторів міліції за межами закріплених за ними адміністративних дільниць, суд зазначає наступне.

Статтею 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин) передбачено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників, а також у необхідних випадках несення служби здійснюється понад установлену тривалість робочого часу.

Так, згідно п.1.3.3 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005р. №60 дск, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.02.2005р. за №269/10549, якою передбачено, що в органах внутрішніх справ, де конвойні підрозділи не створені для виконання завдань з конвоювання затриманих і взятих під варту осіб, виділяються спеціально скомплектовані наряди міліції. У таких випадках виконання обов'язків з організації служби покладаються на начальників.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом Липецького відділу ГУМВС України в Харківській області від 12.09.2007 року №141 "Про призначення членів групи конвоювання", обов'язки з конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в Липецькому відділі були покладені на певне коло працівників, до переліку яких входив ОСОБА_1 (т.1 а.с. 148).

Вказаний наказ на момент виникнення спірних правовідносин був чинним та підлягав обов'язковому виконанню позивачем.

Посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження №42013220000000315 за ч.1 ст. 367 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину не виключає можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за порушення службової дисципліни, що в силу п.п. "є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України є самостійною підставою для звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд також зазначає, що вищевказаною постановою не спростовується факт скоєння ОСОБА_1 порушення дисципліни.

Між тим, матеріалами службового розслідування достеменно доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що є визначальною обставиною при вирішенні питання про його звільнення за порушення службової дисципліни.

Відповідно до п.8 ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

За змістом ч.7 ст.13 Дисциплінарного статуту, такі дисциплінарні стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Згідно ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення, не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та не визнання своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків.

Щодо строку накладення та виконання дисциплінарного стягнення, на що звернуто увагу в постанові Вищого адміністративного Суду України від 12.04.2016р. у даній справі, суд вказує, що згідно статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення, на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Положеннями статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, зазначено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

З наданих у судове засідання представником відповідача листків непрацездатності ОСОБА_1: №470939, виданих з 07.11.2007 року до 27.11.2007 року. №690905, виданого з 27.11.2007 року до 04.12.2007 року, №1843, виданого з 04.12.2007 року до 15.12.2007 року та №237708, виданого 15.12.2007 року до 28.12.2007 року (т.2 а.с.124-125), встановлено, що позивач в період з 07.11.2007 року по 28.12.2007 року знаходився на лікарняному, а відтак дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладено та виконано відповідачем в межах строку, встановленого статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Отже, заходи дисциплінарного впливу, які були застосовані до ОСОБА_1, є такими, що відповідають вимогам ст. ст. 12- 14, 18 Дисциплінарного статуту ОВС України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то з урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про скасування наказів, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 06 червня 2017 року.

Суддя Панченко О.В.