Постанова № 67048100, 06.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/26/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Борзаниці С. В.,

при секретарі судового засідання - Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2016 № 89,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Сантехсервіс" (далі за текстом - Позивач, ПП «Сантехсервіс») до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі за текстом - Відповідач, Сватівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2016 № 89.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що Позивач отримав від ДПІ копію наказу №89 від 31.08.2016 про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки (далі - Наказ), який мотивований нормами п.п.78.1.11 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та тією обставиною, що Відповідачем нібито отримано постанову старшого слідчого СВ ФР Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 17.05.2016 (далі - Постанова). Вважає, що вказаний Наказ є виданим протиправно, виходячи з наступного.

Пунктом 3 розділу II Закону України від 28.12.2014 року №71-19 «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» визначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України.

Обсяг доходу Позивача за 2015 рік склав 3807324,00 грн, що менше, ніж 20 млн. гривень, про що Відповідач був обізнаний з податкової декларації по податку на прибуток, що була фактично надана Відповідачу у строк, встановлений законом.

З цієї обставини можливо зробити висновок про те, що дія пункту 3 розділу II Закону України від 28.12.2014 року №71-19 «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» на Позивача розповсюджується.

Рішенням Конституційного суду України №4-зп від 03.10.1997 року розтлумачено питання дії однопредметних нормативно-правових актів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний суд вважає, що «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

До 15.07.2015 року пунктом 4 частини другої ст.40 КПК України слідчому надавалися повноваження призначати ревізії та перевірки. Однак змінами, внесеними законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ, вказана норма була виключена з КПК України. Таким чином, у період з 01.01.2015 року до 14.07.2015 року норми частини третьої розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» кореспондувалися з нормами пункту 4 частини другої ст. 40 ПКУ. Починаючи з 15.07.2015 року КПК України не містить положень, якими б передбачалася можливість призначення ревізій та перевірок.

Просить визнати наказ Сватівської ОДПІ від 31.08.2016 №89 протиправним з моменту видання та скасувати його.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

17.05.2016 року старшим слідчим СВ ФР Старобільської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Стрільцовою І.Я. було винесено постанову про призначення документальної перевірки.

15.07.2015 набули чинності зміни, внесенні до названого кодексу Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. N1697-VII, про це говориться і в листі Державної регуляторної служби України від 22.12.2016 № 7821/0/20-16, що додано до позовної заяви від 30.12.2016.

За змістом цих змін із повноважень слідчого було дійсно виключено призначення ревізій та перевірок.

Згідно із частиною 3 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України рішення слідчого приймається у формі постанови, яка виноситься у випадках, передбачених вказаним Кодексом, а також коли слідчий визнає це за необхідне.

Водночас, згідно з частиною 7 статті 110 Кримінального процесуального кодексу постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Таким чином, відповідно до вищевказаної статті постанова слідчого підлягала виконанню Сватівською ОДПІ.

На виконання вказаної постанови слідчого 31.08.2016 начальником Сватівської ОДПІ на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Розділу І та п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу (в редакції, чинній на той час) і було видано наказ № 89 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Сантехсервіс» з питань повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013 по01.04.2014, тривалістю 5 робочих днів, з 29.09.2016.

З огляду на вищевикладене, доводи позивача, викладені в позовній заяві, є необґрунтованими та недоведеними, при цьому, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Сантехсервіс" зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 2536454, перебуває на обліку у Сватівській ОДПІ як платник податків з 21.04.1998 (а.с.68-70).

17.05.2016 року старшим слідчим СВ ФР Старобільської ОДПІ старшим лейтенантом податкової міліції Стрільцовою І.Я. була винесена постанова про призначення по кримінальному провадженню № 32015130000000059 документальної перевірки Приватного підприємства «Сантехсервіс» по взаємовідносинах з TOB «Торенія» з питань повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013 по 01.04.2014 та доручено проведення цієї перевірки спеціалістам Сватівської ОДПІ (а.с.34-35).

Згідно наказу №89 від 31.08.2016 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» начальнику відділу аудиту Сватівської ОДПІ Тарасенко І.В., головному державному ревізору інспектору відділу аудиту Сватівської ОДПІ Копаниці С.В. наказано здійснити організацію та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сантехсервіс», розташованого за адресою: пл. Радянська, буд.31. м. Сватове, Луганська область, яке знаходиться на обліку в Сватівській ОДПІ, з питань повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.04.2013 р. по 01.04.2014 р. Документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сантехсервіс» провести протягом 5 робочих днів з 29.09.2016 року. Контроль за виконанням наказу покладений на заступника начальника - начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб Сватівської ОДПІ Дудку Н.О.

Наказ прийнятий на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п.78.1.11. п. 78.1. ст. 78 ПК України (а.с.5).

Згідно наказу №103 від 28.09.2016 «Про внесення змін до наказу Сватівської ОДПІ від 31.08.2016 №89 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» начальнику відділу аудиту Сватівської ОДПІ Тарасенко І.В., головному державному ревізору інспектору відділу аудиту Сватівської ОДПІ Копаниці С.В. наказано здійснити організацію та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Сантехсервіс», розташованого за адресою: пл. Радянська, буд.31. м.Сватове, Луганська області», яке знаходиться на обліку в Сватівській ОДПІ з питань повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.04.2013 р. по 01.04.2014 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Торенія» (код 38091691). Документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Сантехсервіс» провести протягом 5 робочих днів з 29.09.2016 року (а.с.52-54).

Пунктом 3 розділу II Закону України від 28.12.2014 року №71-19 «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому ПК України.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України в редакції, чинній на час проведення перевірки, містить вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки. Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 вказаної статті (станом на 17.05.2016) документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з абзацом першим пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Статтею 30 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

До 15.07.2015 згідно п. 4 ч. 2 статті 40 КПК України слідчий органу досудового розслідування був уповноважений призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом.

Змінами, внесеними Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-V/ІІ, зазначена норма (п. 4 ч. 2 статті 40 КПК України) була виключена з КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України визначене поняття допустимості доказу.

Згідно ч. 1 вказаної статті доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 86 КПК України недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 2 статті 87 КПК України визначено, що суд (ЗАГАЛЬНИЙ) зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень (ч. 3 ст.87 КПК України).

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані (ч. 4 ст.87 КПК України).

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною 3 статті 110 КПК України встановлено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Частина 7 статті 110 КПК України передбачає, що постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Згідно ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).

Таким чином, станом на 17.05.2016 була відсутня пряма норма КПК, яка уповноважувала слідчого органу досудового розслідування призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом. Однак аналіз частини 2 статті 40 КПК України дає підстави для висновку, що визначені у вказаній нормі повноваження не є виключними, оскільки відповідно до пункту 9 частини 2 цієї статті слідчий був уповноважений здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

З урахуванням положень п.п. 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (станом на 17.05.2016) щодо можливості здійснення документальної позапланової перевірки за наявності постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні, та положень частини 3 статті 110 КПК України щодо права слідчого приймати постанови у випадку, коли він визнає це за необхідне, в наявності підстави для висновку суду щодо наявності законних підстав стосовно прийняття постанови про призначення документальної перевірки від 17.05.2016.

З урахуванням положень ст. ст. 84, 86, 87, 89 КПК України ані податковий орган, ані адміністративний суд не уповноважені визнавати постанову слідчого від 17.05.2016 недопустимим доказом як отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України визнання істотних порушень віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції, оскільки згідно положень ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Однак, позивачем не надано, а судом не виявлено доказів тому, що постанова слідчого від 17.05.2016 у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку визнавалася неналежним доказом та встановлювалися істотні порушення прав позивача внаслідок її прийняття.

Як наслідок, в силу приписів ч. 7 ст. 110 КПК України зазначена постанова була обов'язковою для виконання відповідачем, який повинен був її виконати.

Посилання представника позивача як на підставу для задоволення позовних вимог на рішення Конституційного суду України №4-зп від 03.10.1997 року є незмістовним, оскільки зміни, внесені Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-V/ІІ, якими п. 4 ч. 2 статті 40 КПК України був виключений, не містили заборони слідчому виносити постанову про призначення документальної податкової перевірки з урахуванням положень пункту 9 частини 2 цієї статті. Тобто, при даних спірних правовідносинах наступний у часі акт не містить прямого застереження щодо повного або часткового скасування попереднього.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що податковий орган діяв у спосіб та у межах чинного законодавства, відтак, спірний наказ є правомірним та адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Сантехсервіс" до Сватівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2016 № 89 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 09 червня 2017 року.

Суддя С.В. Борзаниця