Ухвала суду № 67048077, 12.06.2017, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області, в якому позивач просить:

1) визнати неправомірними дії відповідача щодо неврахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця;

2) визнати неправомірними дії відповідача щодо не визнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов'язати виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця, та зобов'язати перерахувати і доплатити за 190 невикористаних днів відпуски згідно ст. 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпуски» із змінами та доповненнями та абзацу 1 та 7 п. 2 розділу II ПКМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями з середньоденного заробітку який склався на день звільнення з Державної податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління ДФС у Луганській області, а саме 252,92 грн;

3) виплатити середній заробіток за весь час затримки згідно зі ст. 117 КЗпП України від 10.12.1971 № 322-VІІІ із змінами та доповненнями з часу звільнення по день прийняття рішення за даним позовом.

Пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною другої статті 87 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України № 3674-VI).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України № 3674-VI судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною першою статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року - 1600,00 грн, встановлений статтею 9 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», за подання до адміністративного суду у 2017 році адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору становить 640,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Вивченням позовної заяви встановлено, що позивачем заявлено чотири вимоги немайнового характеру, дві з яких є пов'язаними та витікають одна з одної. Так, на думку суду пов'язаними вимогами немайнового характеру є вимога про визнання неправомірними дії відповідача щодо не визнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов'язання виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця.

Отже, позивач мала сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру та додати до позовної заяви документ про сплату судового збору у зазначеному розмірі, чого нею не зроблено, що є порушенням частини третьої статті 106 КАС України.

Позивач в позовній заяві посилається, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі підпункту 1 пункту 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Разом з тим такі твердження позивача є хибними.

Статтею 5 Закону України № 3674-VI визначено вичерпний перелік пільг щодо сплати судового збору, а саме в підпункті 1 пункту 1 статті 5 Закону України № 3674-VI зазначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

З позовної заяви слідує, що позивач звернулася до суду з вимогами про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які, у розумінні частини четвертої статті 105 КАС України, є відмінними від вимоги про стягнення.

Таким чином на позивача пільги щодо сплати судового збору, визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не розповсюджуються та не можуть бути застосовані.

Отже, позивачу, у відповідності до вимог статті 4 Закону № 3674-VI, слід надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1920,00 грн (640,00 грн + 640,00грн + 640,00 грн = 1920,00 грн).

Також відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви не долучено копії всіх документів, що приєднуються до неї, для відповідача.

Також пунктом 5 частини першої статті 107 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 99 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 100 КАС України закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач остаточно про порушення своїх прав, у тому числі й щодо відмови у врахуванні періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця, дізналася 23.03.2017, отримавши негативну відповідь від Державної фіскальної служби України.

До суду з позовною заявою позивач звернулась лише 07.06.2017, останнім днем, коли позивач мала звернутися до суду за захистом права на врахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця, було 23.04.2017. При цьому позовна заява не містить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Таким чином судом встановлено, що позивач пропустила строк звернення до суду з вимогою про врахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця та, як наслідок, із вимогою про визнання неправомірними дії відповідача щодо не визнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов'язання виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця.

Для вирішення судом питання про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цією вимогою поважними, позивачу слід надати до суду обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду разом з відповідними доказами.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Оскільки вищевказані недоліки позовної заяви перешкоджають відкриттю провадження у справі, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області належить залишити без руху, з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. ст. 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання неправомірними дій, зобов'язати вчинити певні дії залишити без руху.

Позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:

- копії всіх документів, що приєднані до позовної заяви, відповідно до кількості відповідачів;

- письмове обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду з вимогами про врахування періоду роботи з 1986 року по 1993 рік в установі УЛ314/38 до стажу державного службовця; про визнання неправомірними дії відповідача щодо не визнання права на додаткову відпустку державного службовця з 13.05.1997 та зобов'язання виплатити компенсацію за невизнаний відповідачем 41 день невикористаної відпуски державного службовця, разом з відповідними доказами;

- документ про сплату судового збору в розмірі 1920,00 грн, сплаченого за такими реквізитами:

отримувач коштів - УК у м. Сєвєродонецький/Луганський окр.адмін.суд/22030001;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37944909;

банк отримувача -ГУДКCУ в Луганській області;

код банку отримувача (МФО) - 804013;

рахунок отримувача - 31217206784080;

код класифікації доходів бюджету - 22030001;

призначення платежу - *; 101; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за позовом (ПІБ), Луганський окружний адміністративний суд.

У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.