Постанова № 67047669, 11.04.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав",

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними дій.

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" з податку на додану вартість за січень 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська безпідставно повідомила позивача, що декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року не прийнято у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" не було платником ПДВ на дату подання звітності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року зупинено провадження у справі до набрання рішенням законної сили в адміністративній справі № 804/7966/15.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.03.2017 року справу прийнято до провадження та поновлено провадження. Справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Від представника відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи без участі представника ДПІ із урахуванням наданих заперечень, в яких, з посиланням на п.7.3, п. 7.4 та п. 7.5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. №233, зазначено, що оскільки підприємством не було отримано квитанцію №2, звіт підприємства з ПДВ за січень 2016 року не є прийнятим. До податкового органу за місцем обліку позивача, а саме до ДПІ Красногвардійському районі м. Дніпропетровська вказаний звіт не надходив.

Зауважено, що відповідно до квитанції №1, звіт платника податків був доставлений до центрального рівні ДПС України, його не прийнято з підстав порушення вимог п. 48.4 ст. 48 ПК України, отже саме на центральному рівні звіт підприємства з ПДВ за січень 2016 року не був прийнятий, про що й зазначено в квитанції. Також, зазначено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області жодних рішень, дій щодо прийняття або неприйняття податкової звітності ТОВ "Інтерсплав" з ПДВ за січень 2016 року не вчиняло.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження відповідно до положень ч.6 зазначеної норми.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору про визнання електронних документів №230220161 від 23.02.2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" направлено 20.04.2016 року засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року.

У день направлення податкової декларації ТОВ "Інтерсплав" отримано квитанцію №1 від 20.04.2016 року, в якій зазначено, що документ доставлено до Державної фіскальної служби 20.04.2016 року, однак, документ не прийнято - порушено вимоги пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, ТОВ "Інтерсплав" (ІПН 320145104665) не був платником ПДВ в періоді січень 2016 року.

Правомірність рішення про ануляцію свідоцтва платника податку на додану вартість за позивачем, є предметом розгляду в адміністративній справі №804/7966/15.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 року по справі №804/7966/15 позов ТОВ "Інтерсплав" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №30 від 08.06.2015 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав", в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 у справі №804/7966/15 залишено без змін.

За викладених обставин, суд зазначає, що, враховуючи приписи ст.254 КАС України, судове рішення у справі №804/7966/15 набрало законної сили 06.12.2016 року.

Як вбачається з пункту 3 Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 року №1172/11/13-10 у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Відповідно до п.5.10 Положень про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.14 №1130, підставою для внесення до Реєстру платників ПДВ змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ; рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

З огляду на встановлені обставини, суд зауважує, що протиправно анульовану реєстрацію платника податку на додану вартість - позивача (ІПН 320145104665) слід вважати чинною протягом усього часу від моменту реєстрації позивача платником ПДВ, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такої реєстрації до набрання чинності відповідним рішенням суду, а також до внесення контролюючим органом відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач в періоді - січень 2016 року мав статус платника податку на додану вартість, адже реєстрація платника податку на додану вартість - позивача (ІПН 320145104665), вчинена, була чинною в означеному періоді.

Суд зазначає, що відповідно до п.49.3. ст.49 ПКУ податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп.49.11.1 п. 49.11 ст.49 у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, а саме у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Наведені приписи узгоджуються з приписами п.49.15. ст.49 ПКУ, відповідно до яких податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Положеннями п.48.3 ст.48 ПКУ визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За змістом п.48.4. ст.48 ПКУ в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено не відповідності вимогам п.48.3 ст.48 ПКУ надісланої позивачем в електронній формі податкової декларації з ПДВ за січень 2016р.

Окремо суд зауважує, що законодавець не пов'язує право контролюючого органу відмовити платнику податку на додану вартість у прийнятті декларації з ПДВ з датою поновлення платника податку в Реєстрі платників податків на додану вартість в разі визнання судовим рішенням протиправним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що надіслана позивачем до ДПІ в електронній формі податкова декларація з ПДВ за січень 2016р., доставлена до центрального рівня ДФС України 20.04.2016 року, відповідає вимогам, встановленим в п.48.3 та п.48.4 ст.48 ПКУ.

Крім того, суд зазначає, що в порушення вимогам п.49.11 ст.49 ПКУ відповідачем не надано до суду доказів направлення на адресу позивача відповідного листа, яким повідомлено про невизнання поданої декларації за січень 2016р. податковою із зазначенням причин такої відмови.

Отже, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, відповідач не прийняв протягом п'яти робочих днів з дня отримання декларації повідомлення про відмову у прийнятті такої декларації за січень 2016р., позивачу надіслана лише квитанція №1, в якій повідомлено, що документ не прийнято.

Також, суд зазначає, що оскільки ТОВ "Інтерсплав" перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивачем було надіслано податкову звітність з ПДВ саме на адресу районної податкової інспекції, та саме Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано податкову звітність, що, в свою чергу, підтверджується роздруківкою з програми "М.Е.Doc", долученою до матеріалів справи.

З наданих роздруківок вбачається, що позивач направив податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року на електрону адресу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ДПІ 0466), в графі "одержувач" значиться Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до "Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку", затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 року №233, якою визначені терміни та мета формування квитанцій, а саме:

- квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

- квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7.4 розділу ІІІ цієї Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно пункту 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

На підставі пункту 7.6 розділу ІІІ Інструкції якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що законодавцем різняться функції та мета надіслання платнику податків першої та другої квитанції.

Так, квитанція №1 має на меті свідчити про отримання надісланих документів платником податків до контролюючого органу, а квитанція №2 повідомляє платника податків про прийняття контролюючим органом або не прийняття надісланих документів.

Надсилаючи квитанцію №1 контролюючий орган може тільки повідомити платника податків про отримання його звітності, однак ніяк не підміняти надані функції квитанції №2 квитанцією №1.

Таким чином, не приймаючи податкову декларацію з ПДВ за січень 2016 року, та повідомляючи про це у квитанції №1, контролюючий орган перевищив свої повноваження та діяв не у межах наданих повноважень з порушення процедури повідомлення платника податків про неприйняття декларації.

Суд зазначає, що описані вище повноваження щодо прийняття, обробки звітності та надіслання відповідних документів про отримання, прийняття тощо є повноваженнями органу ДПС, у якого на обліку перебуває платник податків.

У договорі №230220161 від 23.02.2016 про визнання електронних документів орган фіскальної служи представляє ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, серед обов'язків якого, є забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків, забезпечення відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

Отже, судом встановлено, що порушення прав та законних інтересів позивача допущено саме з боку Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з огляду на що суд покладає обов'язок відновлення порушеного права саме на Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова у прийнятті податкової декларації з ПДВ за січень 2016р., доставленої до центрального рівня ДФС України засобами електронного зв'язку, є протиправною, а подана позивачем засобами електронного зв'язку в електронній формі податкова декларація з ПДВ за січень 2016 року мала бути прийнята відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень у даних правовідносинах буде визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" з податку на додану вартість за січень 2016 року та визнати податкову декларацію позивача з ПДВ за січень 2016 року поданою у день фактичного отримання її податковим органом, тобто 20.04.2016 року.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" з податку на додану вартість за січень 2016 року.

Податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" з податку на додану вартість за січень 2016 року визнати такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 20.04.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсплав" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1387,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.