Ухвала суду № 67045126, 07.06.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Черкаського нотаріального округу Михайловської Аліси Анатоліївни, нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко Ольги Анатоліївни, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсним договору купівлі-продажу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Павлівна,

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2016 р. ОСОБА_6, діючи через свого представника ОСОБА_12, звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 29 жовтня 2003 р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. був посвідчений заповіт ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., яка на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_13 автомобіль ВАЗ 2103, кузов № НОМЕР_1, а все інше своє майно заповіла ОСОБА_9, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право.

Позивач, являється сином ОСОБА_9 і вважає заповіт недійсним, а дії нотаріусів при його посвідченні та видачі свідоцтв про право на спадщину неправомірними, оскільки в заповіті не зазначено ідентифікаційних даних спадкодавця, а саме реєстраційного номеру облікової картки платника податків або серії та номеру паспорту дати його видачі та органу, який видав паспорт.

Крім того, в заповіті не вказано місце проживання обох спадкоємців, їх ідентифікаційні номери та дати їх народження. У витягу зі Спадкового реєстру № 31939611 також відсутній РНОКПП спадкодавця та дата її народження. В заповіті не вказано кольору автомобіля, номеру двигуна, року випуску, дати та місця реєстрації, а також не конкретизовано яке саме «все інше майно» ОСОБА_14 заповідає ОСОБА_9 Нотаріус Михайловська А.А. не роз'яснила ОСОБА_9 положення статей 1241 та 1307 ЦК України.

Також, на думку позивача, крім заповіту від 29 жовтня 2003 р. був укладений договір довічного утримання, примірник якого повинен зберігатися у нотаріуса. Подольська В.П. 03 липня 2012 р. у зв'язку із погіршенням стану здоров'я потрапила до медичного закладу де в неї виявили тяжку хворобу. Після чого з 4 по ІНФОРМАЦІЯ_2 р. вона проживала разом із ОСОБА_6 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Виходячи з викладеного позивач просив визнати недійсним заповіт від 29 жовтня 2003 р. посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А., зареєстрований в реєстрі за № 4846 та визнати недійсним видачу «Свідоцтва про право на спадщину» ОСОБА_9 за заповітом від 29 жовтня 2003 р. нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А.

Збільшивши позовні вимоги, шляхом подачі 16 вересня 2016 р. відповідної заяви, позивач, діючи через свого представника ОСОБА_12, просив крім задоволення первісно заявлених вимог, усунути ОСОБА_9 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_9

Остаточно збільшивши позовні вимоги, шляхом подачі 27 січня 2017 р. відповідної заяви, позивач, знову ж таки діючи через свого представника ОСОБА_12, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, від 14 липня 2016 р. відповідно до якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2017 р. залучено в якості співвідповідача до участі у даній справі ОСОБА_9

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 лютого 2017 р. залучено ОСОБА_10 в якості співвідповідача до участі справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2017 р. залучено приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Ткаченко Інну Павлівну до участі у зазначеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2017 р. ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 судові витрати на правову допомогу в сумі 8 824, 30 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 3 квітня 2017 р. виправлено описку та арифметичну помилку у резолютивній частині рішення в частині розміру стягнутих судових витрат з 8 824,30 грн. на 8 244,30 грн. та зазначено, що правильною сумою судових витрат, які підлягають стягненню вважати 8 244,30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

При цьому послався на підстави аналогічні тим, які були викладені ним в позовній заяві та заявах про збільшення позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_12, ОСОБА_9 та його представника адвоката Колодницького В.Е., перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, відсутні правові підстави для їх задоволення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалене у справі судові рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Водночас відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з позовної заяви та заяв про збільшення позовних вимог ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним заповіт від 29.10.2003 р. посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А., зареєстрований в реєстрі за № 4846 та визнати недійсним видачу «Свідоцтва про право на спадщину» ОСОБА_9 за заповітом від 29.10.2003 р. нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А.; усунути ОСОБА_9 від права на спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_9 та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14 липня 2016 р. відповідно до якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1.

За положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 р. застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 р.). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як ч. 2 ст. 1220 ЦК України, так і ст. 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною 5 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК України 2004 р., якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 р.

За результатами розгляду вимог позивача судом встановлено, що 29 жовтня 2003 р. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. було посвідчено заповіт ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженки с. Ружична Ружичнянського району Хмельницької області, проживаючої у АДРЕСА_1 яка на випадок своє смерті зробила розпорядження за яким автомобіль марки ВАЗ 2103, кузов НОМЕР_1, заповіла ОСОБА_6, а все інше її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй належатиме на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідала ОСОБА_9 Даний заповіт підписано ОСОБА_9 у присутності нотаріуса о 10 годині 05 хв. в приміщенні нотаріуса за адресою АДРЕСА_4. В заповіті зазначено, що особу заповідувача встановлено, дієздатність перевірено. (т.1 а.с.15)

Оригінал вказаного заповіту, який міститься у спадковій справі № 770/12 у Другій Черкаській державній нотаріальній конторі, було досліджено судом та встановлено, що він викладений на спеціальному нотаріальному бланку серії ВАР № 589672, дійсність якого та його видачу і використання саме нотаріусом Михайловською А.А. підтверджено інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. (т. 2 а.с. 185)

Відомості про реєстрацію та посвідчення заповіту нотаріусом Михайловською А.А. 29.10.2003 р. було внесено до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ. (т. 1 а.с. 68)

Водночас судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.06.2015 р. у справі № 711/7636/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15.10.2015 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2016 р. ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_9, третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Михайловська А.А., про визнання недійсним заповіту ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від 29.10.2003 р. (т. 2 а.с. 211, 212, т. 1 а.с. 71,72)

При цьому суд врахував, що звертаючись з наведеним позовом, ОСОБА_6 визнав той факт, що спірний заповіт від 29.10.2003 р. було укладено саме ОСОБА_9 та не висловлював сумнівів відносно ідентифікації особи, яка його уклала.

Інформації зазначеної в заповіті про ОСОБА_14, як заповідача, а саме прізвище, ім'я, по-батькові, дати, місця народження та місця проживання цілком достатньо для ідентифікації заповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 534 ЦК УРСР (1963 р.), чинного на час виникнення спірних правовідносин, яка регламентує спадкоємство за заповітом, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно ст. 541 ЦК УРСР (1963 р.), заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Зазначені вимоги закону повністю дотримані у заповіті ОСОБА_9 від 29 жовтня 2003 р., зокрема, він укладений у письмовій формі, в ньому зазначено місце і час його складання, він підписаний особисто заповідачем та нотаріально посвідчений.

За викладеного, аналізуючи відповідність спірного заповіту вимогам законодавства, яке регулювало спірні правовідносини на час їх виникнення, враховуючи, що заповіт укладено у письмовій формі, в ньому зазначено місце і час його укладання, підписання його особисто заповідувачем та нотаріальне його посвідчення, чинні судові рішення про визнання заповіту недійсним і обставини ними встановлені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він відповідає вимогам законодавства у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання його недійсним з мотивів наведених у позовній заяві.

Щодо інших вимог то судом встановлено, що ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. у віці 77 років у с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, що підтверджено свідоцтвом про смерть. (т.1 а.с. 13)

На момент смерті ОСОБА_9 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, зокрема ? частина вказаної квартири була нею набута в результаті приватизації, що підтверджено Свідоцтвом НОМЕР_2 про право власності на житло, виданим органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси, а інша ? частина вказаної квартира належала ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 квітня 1999 р. після смерті її чоловіка ОСОБА_16, виданого Другою Черкаською ДНК. (т.2 а.с. 187, 188)

Право приватної власності ОСОБА_9 на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22 січня 2004 р. та за час її життя ніким не оспорювалось. (т.1 а.с. 17)

Належність ОСОБА_9 грошового вкладу в сумі 11 000 грн. у АТ «Ощадбанк» підтверджено Довідкою №11/2-23/27/17/17 від 04 березня 2013 р. Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк». (т.2 а.с. 190)

Земельна ділянка площею 0,0548 га кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 виданого та зареєстрованого Червонослобідською сільською радою Черкаського району Черкаської області 16 травня 2000 р. та Витягом з Державного земельного кадастру. (т. 2 а.с. 199 - 202)

09 жовтня 2012 р. до Другої Черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернувся її син ОСОБА_6 (т.2 а.с. 184)

09 жовтня 2012 р. у Другій Черкаській ДНК заведена спадкова справа № 770/12 після смерті ОСОБА_9, що зареєстровано у Спадковому реєстрі. (т.1 а.с. 16)

27 листопада 2015 р. до Другої Черкаської ДНК із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом звернувся син ОСОБА_9 - ОСОБА_9 (т.2 а.с. 186)

Згідно довідки КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради від 03 листопада 2012 р., ОСОБА_14 та ОСОБА_9 були зареєстровані разом за адресою АДРЕСА_2. (т.2 а.с. 191)

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, яка регламентує прийняття спадщини, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу (шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Таким чином ОСОБА_9, як спадкоємець за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 р. ОСОБА_9, прийняв спадщину.

Позивачем, в якості однієї з вимог, було заявлено вимогу про усунення ОСОБА_9 від спадщини з тих підстав, що він ухилявся від надання допомоги своїй матері.

Так дійсно у відповідності до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, яка регламентує усунення від права на спадщину, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Проаналізувавши вимоги закону та надані позивачем докази в підтвердження заявленої вимоги, зокрема і медичні документи, які констатують наявність відповідних захворювань у ОСОБА_9, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення відповідача ОСОБА_9, який є спадкоємцем не за законом, а за заповітом, від права на спадкування після смерті матері - ОСОБА_9

Статтею 1296 ЦК України визначено право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину, а саме, що спадкоємиць, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Крім того, ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємиць, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про прийняття спадщини на нерухоме майно.

При цьому, свідоцтво про право на спадщини видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини - ч. 1ст. 1298 ЦК України.

Суд встановив, що 27 листопада 2015 р. державним нотаріусом Другої Черкаської ДНК Демиденко О.А. ОСОБА_9 були видані Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 на наступне майно: квартиру АДРЕСА_3; грошовий вклад в сумі 11 000 гривень в АТ «Ощадбанк». (т.2 а.с. 192-195)

29 грудня 2015 р. державним нотаріусом Другої Черкаської ДНК Демиденко О.А. ОСОБА_9 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 на наступне майно: земельну ділянку площею 0,0548 га кадастровий номер НОМЕР_5, що розташована за адресою: АДРЕСА_5. (т.2 а.с. 204)

Таким чином, державним нотаріусом Демиденко О.А. у відповідності до вимог законодавства України, видано спадкоємцю ОСОБА_9 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9, зокрема і на нерухоме майно.

14 липня 2016 р. між ОСОБА_9, як продавцем, та ОСОБА_10, як покупцем, було укладено та посвідчено приватним нотаріусом Ткаченко І.П. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. (т.2 а.с. 163)

Включаючи до змісту позовних вимог вимогу про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу квартири, позивач, як на підставу своїх вимог, послався на те, що ОСОБА_9 не було зареєстровано право власності на спірну квартиру.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України, яка регламентує недійсність правочину, визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір, зокрема і купівлі-продажу, може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Аналізуючи підставу недійсності спірного правочину наведені позивачем, судом було встановлено те, що заявляючи вимоги з приведених вище підстав позивачем не було враховано, що Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі Реєстр) та Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі Державний реєстр) це різні реєстри, один з яких, а саме Реєстр на даний час вже не ведеться, у зв'язку із чим записи внесені до нього не корегуються та не змінюються, і саме тому в ньому продовжує існувати запис про реєстрацію у 2004 р. за ОСОБА_9 права власності на квартиру АДРЕСА_1. А в актуальному діючому на даний час Державному реєстрі записи про право власності на нерухоме майно змінюються в залежності від зміни власника.

За наведених підстав суд дійшов правомірного висновку про відсутність суперечностей у тому, що в Інформаційній довідці від 28.10.2015 р. (т.1 а.с. 17-18) наявний лише запис із Реєстру про право власності на спірну квартиру ОСОБА_9 (станом на 28.10.2015 р. ОСОБА_9 ще не отримав свідоцтва про право на спадщину), а в Інформаційній довідці від 18.10.2016 р. (т.1 а.с. 160-161) продовжує відображатися запис в Реєстрі про право власності ОСОБА_9 та вже наявний запис в Державному реєстрі про право власності ОСОБА_10 на спірну квартиру (ОСОБА_9 вже продав вказану квартиру за спірним договором від 14.07.2016 р.).

Отже в Інформаційній довідці від 28.10.2015 р. ще не могло бути запису про право власності ОСОБА_9 на спірну квартиру, а в Інформаційній довідці від 18.10.2016 р. його вже не могло бути.

Разом з тим факт реєстрації права власності ОСОБА_9 на спірну квартиру підтверджено Витягом від 27.11.2015 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.2 а.с. 166) згідно з яким за ОСОБА_9 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 27.11.2015 р., виданого Другою Черкаською ДНК, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, а також Інформаційною довідкою від 14.07.2016 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (т.2 а.с. 174-175)

Проаналізувавши надані позивачем докази та норми цивільного права, які визначають підстави за яких правочин, зокрема спірний договір купівлі-продажу, може бути визнаний недійсним, а саме ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14.07.2016 р.

Таким чином враховуючи викладене, приведені вимоги закону суд першої інстанції встановивши, що нотаріуси: Михайловська А.А., посвідчуючи спірний заповіт від 29.10.2003 р. ОСОБА_9; Демиденко О.А., видаючи ОСОБА_9 спірні Свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_9 від 27.11.2015 р. та від 29.12.2015 р.; Ткаченко І.П., посвідчуючи 14.07.2016 р. спірний договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, діяли правомірно та в межах діючого законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

З приведеними висновками суду першої інстанції погоджується і судова колегія.

На ряду з викладеним, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 88 ЦПК України та те, що відповідачем подано клопотання про стягнення із позивача на його користь понесених ним судових витрат на правову допомогу адвоката, встановивши, що між ОСОБА_9 та адвокатом ОСОБА_15 07.10.2016 р. було укладено Договір про надання правової допомоги, те, що правова допомога у даній справі надавалася у період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р., проаналізувавши види цієї допомоги, за наявності акту від 28.03.2017 р. щодо приймання наданих послуг за приведеним договором, журналів судових засідань, прийшов до висновку, що загальна сума витрат на правову допомогу понесених відповідачем, яка підлягає стягненню становить 8 244, 30 грн. (т.1 а.с. 116-117, т.2 а.с. 241-244).

За викладеного доводи апеляційної скарги носять суб'єктивний характер та не мають в собі підстав, визначених ст. 309 ЦПК України, за наявності яких можливе скасування чи зміна судового рішення.

Так як посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :