Рішення № 67044285, 07.06.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12535/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача адвоката Мельника Ю.М.,

представника Рівненського міського відділу державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській

області Кір’янової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рівненський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та просить суд визнати за ним право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2005 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - спірний автомобіль), а також зняти арешт з цього автомобіля і скасувати заборону на його відчуження, накладені постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 лютого 2014 року ВП № 42004597, від 23 квітня 2014 року ВП № 43003148, від 10 червня 2014 року ВП № 43493577, від 04 вересня 2014 року ВП № 43493577, від 23 жовтня 2014 року ВП № 43493577, від 30 вересня 2015 року ВП № 48290143, від 31 грудня 2015 року ВП № 49745709.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 липня 2013 року між ним та ОСОБА_5 було укладено угоду у формі розписки про отримання коштів, відповідно до якої він придбав у ОСОБА_5 спірний автомобіль, який належав останньому згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕР ДАІ міста Рівне 18 липня 2013 року.

На виконання умов угоди 19 липня 2013 року в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 він передав ОСОБА_5 за придбаний автомобіль грошові кошти у сумі 10400 доларів США. В свою чергу, ОСОБА_5 оформив на його ім'я генеральну довіреність від 19 липня 2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. та зареєстровану в реєстрі за № 7033, передав йому автомобіль, свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу та комплект ключів від автомобіля. З того часу він користується купленим у ОСОБА_5 автомобілем, несе витрати по його утриманню та ремонту.

За його домовленістю з ОСОБА_5, останній до 01 січня 2014 року мав зняти автомобіль з реєстраційного обліку з послідуючим укладеням письмового договору купівлі-продажу автомобіля та реєстрацією автомобіля на його ім'я. Однак, після отримання грошових коштів відповідач від переоформлення автомобіля ухилився, автомобіль з реєстраційного обліку не зняв, уникав зустрічей з ним і в подальшому зник. За сімейними обставинами та у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем переоформити автомобіль після його придбання він не зміг. Коли у липні 2016 року він звернувся до Новоград-Волинського територіального сервісного центру № 1844 регіонального сервісного центру в Житомирській області за переоформленням автомобіля, йому було відмовлено у зв'язку з тим, що спірний автомобіль перебуває під арештом згідно постанов державного виконавця.

На даний час він не має можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому автомобілем, який він придбав за власні кошти, які кропіткою працею заробляв та заощадив за кілька років, оскільки цей автомобіль знаходиться під арештом та забороною відчуження. Тому і змушений звертатися до суду за захистом свого гарантовоного Конституцією та законами України права.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення проти позову не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Кір’янова І.В. у вирішенні спору покладається на рішення суду.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дслiдивши письмовi докази по справi, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає задоволенню повнiстю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого ВРЕР ДАІ міста Рівне 18 липня 2013 року, на праві власності належав автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2005 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом також встановлено, що 19 липня 2013 року спірний автомобіль відповідачем ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу був відчужений позивачу ОСОБА_2

Як слідує з розписки про отримання коштів в розрахунок за автомобіль від 19 липня 2013 року, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 10400 доларів США, що в перерахунку за курсом НБУ складає 83200 грн в якості оплати за проданий йому спірний автомобіль. У розписці також зазначено, що автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу передані покупцю, а оплата проведена повністю у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Цією розпискою ОСОБА_5 також зобов'язався до 01 січня 2014 року зняти автомобіль з реєстраційного обліку, укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу автомобіля з оплатою витрат порівну з покупцем. Від імені продавця розписка підписана ОСОБА_5, від імені покупця - ОСОБА_2 Підписали розписку і ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як свідки.

Як встановлено судом, при відчуженні автомобіля 19 липня 2013 року між сторонами договір купівлі-продажу в письмовій формі оформлений не був. Натомість, в цей же день, 19 липня 2013 року ОСОБА_5 видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем, а саме, керувати ним, зняти з обліку чи поставити на облік в органах ДАІ, продати, заставити, здати в оренду, обміняти, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з розпорядженням автомобілем. Ця довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стрільчуком М.М. та зареєстровану в реєстрі за № 7033.

Характер та зміст виданої ОСОБА_5 ОСОБА_2 довіреності свідчить про те, що фактичному набувачу автомобіля були передані всі права власника автомобіля по володінню, користуванню та розпорядженню ним.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт та обставини купівлі ОСОБА_2 у ОСОБА_5 спірного автомобіля, у тому числі і обставини, викладені у розписці про отримання коштів в розрахунок за автомобіль від 19 липня 2013 року, свою присутність при цьому, а також свої підписи на розписці.

Судом також встановлено, що на спірний автомобіль, який на теперішній час за даними реєстраційних обліків залишився бути зареєстрованим за відповідачем, постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 лютого 2014 року ВП № 42004597, від 23 квітня 2014 року ВП № 43003148, від 10 червня 2014 року ВП № 43493577, від 04 вересня 2014 року ВП № 43493577, від 23 жовтня 2014 року ВП № 43493577, від 30 вересня 2015 року ВП № 48290143 та від 31 грудня 2015 року ВП № 49745709 накладено арешт, як на майно боржника ОСОБА_5, та оголошено заборону на його відчуження.

На теперішній час наявність арешту на автомобіль позбавляє ОСОБА_2 можливості провести перереєстрацію придбаного ним автомобіля і, відповідно, позбавляє його можливості в повному обсязі здійснювати свої права власника автомобіля.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої та частини другої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З огляду на положення частини першої статті 207 ЦК України наявність письмових документів, які свідчать про волю сторін на відчуження автомобіля, дає право суду зробити висновок про укладення сторонами у письмовій формі правочину щодо спірного автомобіля.

Зміст укладеного між сторонами правочину не суперечить Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, що відповідає вимогам статті 203 ЦПК України. Під час укладення правочину щодо купівлі-продажу автомобіля сторонами була складена розписка, оформлена та нотаріально посвідчена довіреність на право розпоряджатися майном (автомобілем), що фактично відтворило письмову форму вказаного правочину, яка не суперечить вимогам частини другої статті 205, статті 206 та частини першої статті 207 ЦК України.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.

Фактично спільні дії сторін та складені ними документи були направлені на зміну власника автомобіля. Нотаріально посвідчена довіреність забезпечувала позивачу право на повне розпорядження вказаним автомобілем як набувачем.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено у частині першій статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку, що 19 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобіля.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права та інтересів.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту договору купівлі-продажу (стаття 655 ЦК України), за яким дії однієї сторони спрямовані на передачу майна у власність другій стороні, та приймаючи до уваги положення статті 328 ЦК України, суд, враховуючи встановлені по справі обставини, прийшов до висновку, що є достатні підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2013 року. За загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приймаючи до уваги ту обставину, що на час першого накладання відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції арешту на спірний автомобіль (24 лютого 2014 року), цей автомобіль належав на праві власності ОСОБА_2, а не ОСОБА_5, на майно якого накладався арешт, і враховуючи правомірність відчуження ОСОБА_5 спірного автомобіля ОСОБА_2 19 липня 2013 року, для поновлення права останнього, за захистом якого він звернувся до суду, необхідно зняти арешт зі спірного автомобіля та скасувати заборону на його відчуження.

Кеpуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повнiстю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2005 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Зняти арешт з автомобіля марки «VOLKSWAGEN CADDY», 2005 року випуску, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, та скасувати заборону на його відчуження, накладені постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 лютого 2014 року ВП № 42004597, від 23 квітня 2014 року ВП № 43003148, від 10 червня 2014 року ВП № 43493577, від 04 вересня 2014 року ВП № 43493577, від 23 жовтня 2014 року ВП № 43493577, від 30 вересня 2015 року ВП № 48290143, від 31 грудня 2015 року ВП № 49745709.

Стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 93 копійки, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.П.Куцоконь