Ухвала суду № 67043756, 06.06.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

06 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Лівінського С.В.

суддів: Коцюрби О.П.

Сержанюка А.С.

за участю секретаря судового засідання Спеней І.С.

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та підігріву води за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з наведеним позовом до відповідача, який згодом збільшив та просив стягнути з неї борг за надані послуги із централізованого опалення та підігріву води за період з 01.04.2010 по 01.01.2013 в розмірі 8054 грн.

Вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником особового рахунку № НОМЕР_1, отримує надані послуги позивачем з централізованого опалення та підігріву води відповідно до тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Броварської міської ради, однак сплатила за них частково, через що виникла наведена заборгованість.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року позов задоволено. Розподілено судові витрати.

Відповідач з рішенням суду не погодилася звернулася з апеляційною скаргою. Посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, тому просила застосувати строк позовної давності та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджало розглядові справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такого.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того,що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не здійснила оплату за надані їй послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодилася, оскільки він відповідав встановленим по справі обставинам та ґрунтувався на вимогах чинного законодавства за такого.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктами 18, 20 «Правил надання послуг з водо, теплопостачання і водовідведення», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року № 630, встановлено, що користування теплопостачанням в Україні є платним. Споживач зобов'язаний щомісячно сплачувати за теплопостачання згідно з установленими тарифами. Тому відповідач зобов'язана сплачувати вартість наданих їй комунальних послуг.

Разом з тим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи таке.

Відповідач ОСОБА_3 є власником особового рахунку квартири АДРЕСА_1

За розрахунком, зробленим позивачем, за період з 01.04.2010 по 01.01.2013 відповідачу нараховані, однак не сплачені послуги з централізованого опалення та підігріву води у розмірі 8054,85 грн.

Суд першої інстанції, не зважаючи на доводи апеляційної скарги, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Всупереч твердження апелянта, правильним, на думку колегії суддів являється і висновок суду першої інстанції щодо перебігу строку позовної давності у даній справі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За частинами першою, другою статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року (№ 6-931цс15).

Тому, місцевий суд прийшов до правильного висновку проте, що в даному конкретному випадку позивачем строк позовної давності не порушено.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного висновку суду також не спростовують та не дають підстав для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів із дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий С.В. Лівінський

Судді О.П. Коцюрба

А.С. Сержанюк