Рішення № 67039900, 01.06.2017, Господарський суд м. Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон";

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний

банк"Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича;

про зобов'язання вчинити дії.

Суддя О.В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Рибець В.М., представник, довіреність № 5669 від 28.12.2016 р.;

Від відповідача: Когут А.Ю., представник, довіреність № 82 від 19.09.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк"Хрещатик" Костенка Ігоря Івановича про зобов'язання відновити стан спеціального рахунку ДП "АВІАКОН" №2604.2.001.097579 відкритого в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК", який існував до його закриття, на підтвердження чого надати Державному підприємству "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" виписку по даному рахунку на суму 58609,48 грн.;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.05.2017 року.

У судовому засіданні 16.05.2017 р. оголошено перерву у справі до 01.06.2017 р.

У судовому засіданні 01.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (далі - Клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ХРЕЩАТИК" Конотопське відділення був укладений договір (далі - Банк) банківського рахунку юридичної особи (рахунок для зарахування страхових коштів) від 16.01.2012 №26042001097579 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково-касове обслуговування згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

01.04.2016 р. Конотопська міжрайонна виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснила фінансування матеріального забезпечення для своїх працівників за заявкою від 18.03.2016 р. в сумі 58609,48 грн.

Позивач звернувся з листом від 04.05.2016 №1965 до уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Костенка 1.1, з проханням здійснити видачу коштів в розмірі 58609,48 грн. через касу Конотопського відділення ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК".

На запит від 28.12.2016 №5672 відповідачем було повідомлено, що сума 58609,48 грн. 27.09.2016 була списана зі спеціального рахунку ДП "АВІАКОН" по обліку страхових коштів №2604.2.001.097579 та зарахована на рахунок №2909.4.001.097579 (7 черга). Спеціальний рахунок ДІЇ "АВІАКОН" в ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИ" МФО 300670 по обліку страхових коштів №2604.2.001.097579 (980) було закрито 11.10.2016.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на ч.2 ст. 34 Закону №1105 та зазначає, що відповідачем неправомірно закрито спеціальний рахунок підприємства, на якому обліковувалось матеріальне забезпечення застрахованих осіб - працівників ДП "АВІАКОН", а кошти направлені на задоволення вимог кредиторів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 34 Закону №1105, страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 р. №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 р. №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» з 06.06.2016 по 05.06.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), Костенку І.І.

Вказана інформація міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб всесвітньої мережі Інтернет (http://www.fg.gov.ua), та відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є загальновідомою та не потребує доказування.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який відповідно є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон) визначено, які саме правовідносини він регулює, так у ній зазначається, що ним зокрема визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, а також цим законом регулюються відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

У п.8 Розділу X прикінцевих та перехідних положень ЗУ „Про систему гарантування вкладів" зазначено, що, законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону.

Таким чином, на час розгляду в суді даного спору відбувається ліквідація банку.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Пунктом 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Укгаїні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається синком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення гозрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах, як про це зазначалося вище.

Згідно п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення ЗО днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно ч. 2, 3 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно пункту 5-4 статті 2 зазначеного Закону під поняттям "кредитор" розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень та положень статті 509 ЦК України, позивач є кредитором банку.

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено черговість задоволення вимог кредиторів банку, а саме: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.

Згідно ч. 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Виходячи зі змісту статей 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3- 25гс15 та від 01.04.2015 року у справі № 3-34гс15.

Позивач мав право у встановлений законодавством України строк звернутися до Уповноваженої особи ФГФВО на ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик» із кредиторською вимогою, яка у випадку акцептування підлягає задоволенню у відповідній черговості.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про визнання кредиторських вимог, яка була акцептована до 7 черги задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" в повному обсязі, з покладенням судового збору на позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення 06.06.2017 р.