Постанова № 67039792, 12.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 911/2109/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари, Київська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Львівської області, м. Львів в інтересах держави в особі: 1. Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів; 2. Тартаківської сільської ради, с. Тартаків, Львівська обл.доДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари, Київська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаМіністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київпростягнення суми

за участю представників

прокуратури: Хорс К.Б.,

позивача-1: не з'явився,

позивача-2: не з'явився,

відповідача: Грибков М.Є.,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Львівської області інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Тартаківської сільської ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі за текстом - ДП "Укрспирт") про стягнення на розподільчий рахунок Тартаківської сільської ради в користь зведеного бюджету 33 040 457, 70 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.10.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ДП "Укрспирт" в дохід зведеного бюджету на розподільчий рахунок Тартаківської сільської ради 33 040 457, 70 грн. збитків.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що судами встановлено факт забору та використання відповідачем в період з 08.08.2011 року по 11.06.2013 року підземних прісних вод без спеціального дозволу на користування надрами та в період з 19.06.2013 року по 30.06.2013 року без чинного дозволу на спеціальне водокористування та обґрунтованість здійсненого розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного видобування підземних вод, а тому позовні вимоги є законними та обгрунтованими.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ДП "Укрспирт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Прокурором та позивачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив рішення господарського суду Київської області від 26.10.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року - скасувати і направити справу на новий розгляд, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Позивачів та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу № 366-і/п від 07.06.2013 року та направлення на перевірку № 1188 від 07.06.2013 року в період з 11.06.2013 року по 03.07.2013 року проведено перевірку Борокського місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, за результатами якої складено акт № 1188/04/1072.

В ході перевірки встановлено, що відповідач в період з 08.08.2011 року по 11.06.2013 року здійснював забір підземних прісних вод, які використано на виробничі потреби підприємства, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами всупереч вимогам ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, та в період з 19.06.2013 року по 30.06.2013 року здійснював забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спецводокористування всупереч вимогам ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Отже, за результатами перевірки позивачем-1 видано припис № 1188/649-04 від 10.07.2013 року щодо дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

По факту перевірки Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених відсутністю спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) та відсутністю чинного дозволу на спецводокористування ДП "Укрспирт" Борокське місце провадження діяльності (МПД) із свердловин, які знаходяться в межах Тартаківської сільської ради, на загальну суму 33 040 457, 70 грн.

Також судами встановлено, що ДП "Укрспирт" не погодилось з результатами проведеної перевірки та звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дії службових осіб Державної екологічної служби Львівської області в частині здійснення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Борокського місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" та визнання неправомірним та протиправним припису, виданого Державною екологічною інспекцією у Львівській області на ім`я директора Борокського місця провадження діяльності ДП "Укрспирт" № 1188/649-04 від 10.07.2013 року щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015 року у справі № 813/6464/13-а ДП "Укрспирт" відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій.

За змістом ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" № 827 від 12.12.1994 року води віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення.

Статтею 44 Водного кодексу України встановлено обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Також за результатами проведеної посадовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області перевірки дотримання вимог ДП "Укрспирт" Борокське місце провадження діяльності (МПД) природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, зокрема, встановлено, що відповідач в період з 08.08.2011 року по 11.06.2013 року здійснював забір підземних прісних вод, які використано на виробничі потреби підприємства, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами та в період з 19.06.2013 року по 30.06.2013 року здійснював забір підземних прісних вод без чинного дозволу на спецводокористування, про що складено акт № 1188/04/1072.

Відповідно до акту № 1188/04/1072 при здійсненні вищезазначеної перевірки були присутні директор Борокського МПД Пелех В.Я., заступник керівника Борокського МПД Семененко О.Ф. та інженер Борокського МПД ОСОБА_8, які від підписання та отримання акту відмовилися, про що внесено відповідний запис та складено акт про відмову від підписання акту перевірки від 03.07.2013 року. Будь-які пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного акту № 1188/04/1072 посадовими особами відповідача до вказаного акту не вносились.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області супровідний листом № 04-4373 від 04.07.2013 року було направлено на адресу відповідача акт № 1188/04/1072 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами Борокським МПД від 11.06.2013 року по 03.07.2013 року, а також акт про відмову від підписання акту перевірки від 03.07.2013 року.

Відповідно до положень ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 149 та ст. 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до положень Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Відтак, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Водночас, Кодексом України про надра передбачено випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

В ст. 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

З наявних у матеріалах справи звітів про використання води за 2 картал 2012 року, 3 квартал 2011 року, за 2011 рік, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 3 квартал 2012 року, за 2012 рік та 1 квартал 2013 року за формою N 2-ТП, які були прийняті та зареєстровані Львівським облводресурсів відділу водних ресурсів, та довідки відповідача вих. № 190 від 13.06.2013 року вбачається, що вода використовувалась відповідачем в основному для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання відповідного дозволу.

За таких обставин, відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою видобутку та використання підземних прісних вод для виробничих потреб є наявність у особи дозволу на користування надрами, а його відсутність може свідчити про самовільний забір підземних прісних вод.

Факт забору відповідачем прісних підземних вод без спеціального дозволу на користування надрами у період з 08.08.2011 року по 17.11.2012 року в кількості 494 800 куб.м. та у період з 18.11.2012 року по 11.06.2013 року в кількості 187 00 куб.м. встановлено матеріалами перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією у Львівській області у період з 11.06.2013 року по 03.07.2013 року.

Відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу № Укр.-219-10/Льв, ГДС від 18.10.2010 року, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області зі строком дії до 18.06.2013 рокута із зазначенням, що здійснення водокористування після закінчення терміну дії дозволу кваліфікується як самовільне використання водних ресурсів (ст. 110 Водного кодексу України), що спростовує посилання відповідача на те, що відсутність рішення компетентного органу про припинення права спеціального водокористування свідчить про правомірність використання ним підземних прісних вод.

Наступний дозвіл № Укр-294ДЕП-14/Льв на спеціальне водокористування видано відповідачу (Борокське МПД) 05.08.2014 року.

Таким чином, з наявного у матеріалах справи журналу обліку води (водовідведення), довідки відповідача вих. № 218 від 03.07.2013 року вбачається, що в період з 19.06.2013 року по 30.06.2013 року відповідач здійснював забір та використання підземних прісних вод для виробничих потреб без дозволу на спеціальне водокористування в кількості 11 890 куб.м.

Згідно з положеннями ст. 110 Водного Кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відтак, відповідач, здійснюючи забір води без дозволу на спеціальне водокористування, в порушення вимог ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України діяв неправомірно, а, отже, на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до господарського-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення, тобто має відшкодувати завдані його протиправними діями збитки.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:

З сам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), м3. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Тар - розмір, аналогічній ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до п. 9.2 вказаної Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області було проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) відповідно до вищезазначеної методики № 389 від 20.07.2009 року із використанням об'єму води, що використана самовільно без дозвільних документів на користування надрами - 494 800 куб.м. та 187 000 куб.м., який визначено на основі довідки ДП "Укрспирт" Борокського місця провадження діяльності № 190 від 13.06.2013 року, яка підписана керівником суб'єкта господарювання та засвідчена печаткою, та води, що використана самовільно без чинного спеціального дозволу на водокористування - 11 890 куб.м., який визначено на основі довідки ДП "Укрспирт" Борокського місця провадження діяльності № 218 від 03.07.2013 року, яка підписана керівником суб'єкта господарювання та засвідчена печаткою, також розміру, аналогічного ставці збору за спеціальне використання води, встановленої ст. 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення - 0, 4763 грн/м3.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Згідно здійсненого Державною екологічною інспекцією у Львівській області розрахунку розмір відшкодування збитків становить 33 040 457, 70 грн., який відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

За приписами ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено відповідальність за порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме відшкодування збитків, заподіяних державі, розмір яких встановлюється відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

З урахуванням встановлених судами обставин справи та вищенаведених правових приписів, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на встановлення факту забору та використання відповідачем в період з 08.08.2011 року по 11.06.2013 року підземних прісних вод без спеціального дозволу на користування надрами та в період з 19.06.2013 року по 30.06.2013 року без чинного дозволу на спеціальне водокористування та обґрунтованість здійсненого розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок самовільного видобування підземних вод.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що інші доводи ДП "Укрспирт", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій. При цьому, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, вже були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, їм надана належна правова оцінка і вони правомірно були відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 року у справі № 911/2109/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець