Постанова № 67039759, 06.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовк І.В. (головуючий, доповідач),

Грек Б.М.,

Карабань В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року у справі № 910/22464/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" до публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання припинити дії, які порушують право, та виконати обов'язок в натурі,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про зобов'язання відповідача: припинити дії по односторонній відмові від виконання умов договору про постачання електричної енергії № 73404 від 22.05.2013 року, укладеного між сторонами; виконати зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 73404 від 22.05.2013 року в частині постачання електричної енергії, у зв'язку з намаганням відповідача припинити електропостачання позивача шляхом направлення численних попереджень про припинення електропостачання, незважаючи на визнання в судовому порядку недійсним рішення комісії ПАТ "Київенерго" з розгляду акту про порушення правил користування електричною енергією від 04.02.2015 року № 39691, оформленого протоколом від 18.01.2016 року № 77.

Разом з тим, позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання позивача.

Зазначена заява вмотивовано тим, що відповідач намагається припинити електропостачання позивача, про що свідчить, зокрема, чергове попередження про припинення електропостачання від 28.11.2016 року №73404015/2084174842/2016, а тому вжиття вказаних заходів забезпечення позову пов'язано з предметом позовних вимог, є адекватним, розумним і співмірним заходом до забезпечення позову у даній справі та відповідає принципу забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року (суддя Ярмак О.М.) заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено та з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набранням рішенням у цій справі законної сили заборонено відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання позивача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року (судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А., Жук Г.А.) зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано та в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу змінити, заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково та заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на припинення електропостачання позивача, а в решті заяви відмовити.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням його представника у відрядженні не підлягає задоволенню, оскільки наведена у клопотанні обставина не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а також з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені ст. 1117 ГПК України.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання позивача мотивовано тим, що обставинами даної справи підтверджується припущення про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, тим самим, реального захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

В свою чергу висновок апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову обгрунтовано тим, що забороняючи відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання, суд першої інстанції фактично задовольнив одну з позовних вимог, без вирішення спору по суті. Крім того, суд не обґрунтував яким чином припинення постачання електричної енергії на об'єкт, за наявності підстав, відповідно до законодавства та правил користування електричною енергією, унеможливить виконання рішення суду, у випадку, якщо спір буде вирішено на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Разом з цим, у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 року № 16 роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, за змістом пунктів 3, 9 зазначеної постанови пленуму необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття відповідних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Предметом позову у даній справі є вимоги споживача до постачальника про зобов'язання припинити дії по односторонній відмові від виконання умов договору про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами; та виконання зобов'язання за договором про постачання електричної енергії в частині постачання електричної енергії.

Предметом даного судового розгляду є заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання позивача.

Проте, суд першої інстанції не з'ясувавши узгодженості предмету позову і заходів до забезпечення позову, що полягають у забороні відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на припинення, відключення, обмеження від електропостачання позивача, вжив заходи до забезпечення позову, які є фактично тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до прийняття рішення по суті.

До того ж, місцевим господарським судом не наведено в судовій ухвалі обгрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу до вирішення справи по суті вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об'єктів позивача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду в разі його задоволення.

Таким чином, викладене свідчить про порушення судом першої інстанції ст. 67 ГПК України щодо обрання заходів до забезпечення позову, про що правильно зазначено апеляційним господарським судом.

Отже, з урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з її необгрунтованістю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

З огляду на положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України, за якою касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду є законною і обгрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Буд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Грек

В.Карабань