Ухвала суду № 67039612, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 травня 2017 року м. Київ К/800/16326/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №816/284/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Приватного підприємства «Глоубкор» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, провадження у справі за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Приватного підприємства «Глоубкор» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно закрито, у зв'язку з наявністю спору про право.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області 10.05.2017 звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору», за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду, ставка судового збору встановлена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині не виконано, документ про сплату судового збору до неї не додано.

Натомість до касаційної скарги Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі, встановленому чинним на час подання касаційної скарги законодавством, та надати суду документ про його сплату.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №816/284/17.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №816/284/17 за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Приватного підприємства «Глоубкор» про підтвердження обґрунтованості рішення про накладення арешту на майно - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк для усунення недоліків до 19.06.2017.

4. Направити скаржнику копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.