Ухвала суду № 67039610, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 травня 2017 року м. Київ К/800/16412/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/8233/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів, перевіривши дотримання ст.ст. 20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст. 213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 повернуто Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 11.05.2017 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків.

З доданої відповідачем до касаційної скарги копії ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 вбачається, що вказане судове рішення набрало законної сили з моменту проголошення, а тому касаційну скаргу на таке рішення відповідачем подано з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку. При цьому клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не надано.

Крім того, з 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору», за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду, ставка судового збору встановлена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Як вбачається з поданої касаційної скарги, вимоги частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України в цій частині не виконано, документ про сплату судового збору до неї не додано.

Натомість до касаційної скарги Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві додано клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від такої сплати.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підписується, особою яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

У порушення наведених вимог Кодексу до касаційної скарги документу про підтвердження повноважень особи, якою підписано касаційну скаргу, не додано.

Враховуючи викладене, на підтвердження поважності пропуску строку відповідачу запропоновано надати обґрунтоване клопотання, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк, визначений законом, а також надати документ про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі та документ про підтвердження повноважень особи, якою підписано касаційну скаргу.

За таких обставин, касаційну скаргу необхідно залишити без руху та надати термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/8233/15.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 у справі №826/8233/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ-Інвест» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів - залишити без руху.

2. Надати відповідачу строк для усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити відповідачу копію ухвали для виконання.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.