Ухвала суду № 67039454, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2017 року м. Київ К/800/12499/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. (доповідач),

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Атестаційної комісії Національної поліції України про визнання незаконними та скасування атестаційного листа, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, -

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України (далі - НПУ), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - Департамент), Атестаційної комісії Національної поліції України (далі - Комісія) в якому просив: визнати незаконним та скасувати атестаційний лист Комісії від 7 грудня 2015 року в частині звільнення його зі служби в поліції на підставі підпункту 5 пункту 1 статті 77 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність (далі - атестаційний лист, Закон № 580-VII відповідно); визнати незаконним та скасувати наказ НПУ від 5 серпня 2016 року № 569 о/с в частині звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції України на підставі підпункту 5 пункту 1 статті 77 Закону № 580-VIII (далі - спірний наказ); поновити його на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах управління захисту економіки в Київській області Департаменту; стягнути з НПУ на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 20 серпня 2016 року по день ухвалення рішення у справі, виходячи з розміру середнього заробітку ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що атестаційний лист та спірний наказ не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Оскаржуваною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, даний адміністративний позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Залишаючи без розгляду дану позовну заяву суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду без наявності поважних причин пропуску такого. До такого висновку суди дійшли з огляду на те, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом, який було повернуто ОСОБА_4, а відтак одночасне звернення з однаковими за своїм змістом позовами є зловживанням особою своїми процесуальними правами.

Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, частинами 1-3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом даного спору є наказ НПУ від 5 серпня 2016 року, про існування якого позивач дізнався одержавши витяг з такого 19 серпня цього ж року.

Позивач проходив службу в поліції, яка, за визначенням пункту 15 частини 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України, відноситься до публічної служби, а тому, з урахуванням вищевказаних обставин, останнім днем для звернення до суду з цим позовом є 19 вересня 2016 року.

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовними вимогами про оскарження спірного наказу 30 серпня 2016 року, однак, ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня цього ж року заяву залишено без руху, а ухвалою цього ж судді від 30 вересня 2016 року адміністративний позов повернуто позивачеві.

При цьому, згідно частиною 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Тобто, процесуальний закон надає особі право повторно звернутись до суду з позовною заявою, яку було судом повернуто, однак не регламентує питання строку звернення до адміністративного суду в такому випадку.

Разом з тим, варто зауважити, що згідно частин 1, 4 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Дане правило необхідно застосувати і у випадку відсутності процесуального законодавства, яке б врегульовувало ті чи інші питання процесуального характеру при вирішенні спору.

Питання строку звернення до адміністративного суду, в разі первинної подачі позову врегульовано статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, однак обчислення меж строку звернення до суду в разі повторної подачі позовної заяви після її повернення судом необхідно вирішувати ще і з урахуванням розумності строку, поняття якого наведено у пункті 11 частини 1 статті 1 цього Кодексу.

Відтак, у даному випадку, при вирішенні питання про прийняття позовної заяви раніше повернутої судом, в тому числі і щодо строку звернення до адміністративного суду, судді - доповідачу необхідно враховувати положення вищевказаних процесуальних норм права.

Це означає, що строк звернення до суду у разі повторної подачі позовної заяви, яку раніше було повернуто судом, необхідно обчислювати з урахуванням визначення розумності строку і принципу верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи, в тому числі і право на звернення до суду, закріплене у статті 55 Конституції України та статтях 6, 108 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У даному випадку, первинний позов ОСОБА_4, поданий ним 30 серпня 2016 року, повернуто ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року, яку направлено на адресу позивача лише 29 жовтня 2016 року і одержано останнім 31 числа цього ж місяця.

Натомість, про існування вищевказаного судового рішення, яким позов було повернуто, ОСОБА_4 дізнався 11 жовтня 2016 року і на наступний день повторно звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи клопотання представника суд формально погодився з його доводами та констатував факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, обчислюючи такий починаючи з моменту, коли ОСОБА_4 дізнався про спірний наказ і не взяв до уваги обставини справи щодо попереднього звернення до суду вказавши на зловживання позивачем своїм правом.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій про зловживання позивачем своїм правом звернення до суду у зв'язку з одночасним поданням декількох позовних заяв не відповідають дійсності, оскільки вдруге ОСОБА_4 звернувся до суду 12 жовтня 2016 року вже після повернення його первинного позову згідно ухвали судді від 30 вересня 2016 року, в порядку реалізації права, наданого йому частиною 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку позивач строк звернення до суду не пропустив, оскільки повторно звернувся до суду в межах розумного строку на наступний день після того, як дізнався про існування відповідного судового рішення та з дотриманням порядку, встановленого законодавством для подачі позовних заяв.

Ураховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення цього позову без розгляду не ґрунтується на дотриманні положень норм процесуального права, а відтак оскаржувані ухвали не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості та підлягають скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

За правилами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

С.В. Головчук

Я.Л. Іваненко