Постанова № 67039031, 15.02.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2012 р.Справа № 6/91/09/5016

Категорія:8.2Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва на постанову Господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Ексим Трейд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва про скасування рішення субєкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2009 року позивач, приватне підприємство «ЕксимТрейд», звернувся до Господарського суду Миколаївської області з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.12.2008 року № 0001502301/0 та від 09.12.2008 року № 0001492301/0.

В обґрунтування позову зазначено на невідповідність висновків акта перевірки, на підставі яких були винесені спірні рішення, обставинам справи.

Позивач уважав, що він не занижував податок на прибуток та додану вартість, оскільки не здійснював продаж паливно-мастильних матеріалів, а тому оспорювані рішення не відповідають діючому законодавству.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2009 року адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва від 09.12.2008 року № 0001502301/0 та від 09.12.2008 року № 0001492301/0.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішення справи порушені норми матеріального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 09.10.2008 року по 19.11.2008 рік ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт перевірки № 3669\23-300\30738020 від 26.11.2008 року.

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.12.2008 року №0001502301/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ на суму 71875 грн. та штрафні санкції 35936 грн. та від 09.12.2008 року №0001492301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 11290 грн. та штрафних санкцій на суму 45945 грн.

З приводу позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення рішення №0001502301/0 рішення суд першої інстанції вмотивоване тим, що сума податкового зобовязання, визначена відповідачем по операціям з ФГ «Дионіс», ППзОв «Урожай», СТОВ «Калинівське», ТОВ «ЛАН» та ПСП АФ «Василівка», внаслідок чого позивачем не оподаткувались операції по передачі паливно-мастильних матеріалів, які були розцінені перевіряючими як операції з продажу товарів контрагентами з відповідним нарахуванням податку на додану вартість.

Визначивши помилковим висновок перевіряючих, що товарно-транспортні накладні, за якими паливно-мастильні матеріали повертались із відповідального зберігання є підтвердженням реалізації цих паливно-мастильні матеріалів, а отже обєктом оподаткування, суд першої інстанції виходив із того, що товарно-транспортні накладні не розкривають зміст господарської операції без дослідження інших документів, які відносяться до даної операції, оскільки неможливо зробити висновок, кому на праві власності належить товар, як і неможливо визначити, чи передається при перевезенні право власності на товар.

Суд першої інстанції також зазначив, що відповідачем не враховані первинні документи: договори схову, які описані в акті перевірки, а також надані акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання та акти прийому передачі товару із відповідального зберігання, відомості про облік та рух нафтопродуктів, які належали поклажодавцям, та дійшов до висновку про протиправність спірного податкового повідомлення рішення.

З приводу заниження позивачем податку на прибуток внаслідок встановлення перевіряючими заниження позивачем валового доходу та завищення валових витрат, по факту реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів, доходи від продажу яких не включено до складу валових доходів, який також зроблений відповідачем на підставі товарно-транспортних накладних, а базою для оподаткування було прийнято мінімальну ціну, за яку підприємство здійснювало продаж паливно-мастильних матеріалів на конкретну дату, суд першої інстанції також виходив із того, що перевіряючими не були враховані, документи, надані до перевірки, а саме товарно-транспортні накладні, які на думку перевіряючих, свідчать про продаж товару, підтверджують не продаж товару, а передачу товару з відповідального зберігання, на підтвердження цього суд урахував наявність у матеріалах перевірки договори схову, акти приймання передачі товару на відповідальне зберігання та акти приймання-передачі товару із відповідального зберігання, а також відомості обліку та руху нафтопродуктів, картки складського обліку матеріалів, які належать поклажодавцям.

Аналізуючи дії відповідача щодо визначення суми донарахування ревізорами бази оподаткування мінімальну ціну, за яку підприємство здійснювало продаж паливно мастильних матеріалів на дату 02.08.08 року, суд першої інстанції з приводу неправомірності ухваленого рішення взагалі послався на таке: «про неправомірність такого методу мова піде у останньому абзаці цієї позовної заяви».

Окрім того, суд першої інстанції проаналізувавши надані позивачем первинні документи дійшов до висновку що вони містять усі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні», а отже зазначені документи спростовують висновки відповідача про неможливість ідентифікувати особу, яка надавала автопослуги.

Урахувавши наведене суд першої інстанції дійшов до висновку, що податкові повідомлення рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та задовольнив адміністративний позов.

Проте, вказаний висновок зроблений без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами четвертою та пятою цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. При цьому суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

З огляду на це, встановлення обставин щодо правильності визначення платником податку на додану вартість в податковій декларації суми податкового кредиту входить до предмету доказування в судовому процесі при розгляді судом спору.

За визначенням пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва і обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо-встановленого імперативного правила поведінки.

Разом з тим, виходячи з наведених доводів податкового органу, при розгляді справи підлягає встановленню факт зберігання позивачем паливно-мастильних матеріалів, що в свою чергу вимагає встановлення факту поставки такого товару позивачу від ФГ «Дионіс», ППзОв «Урожай», СТОВ «Калинівське», ТОВ «ЛАН» та ПСП АФ «Василівка».

Необхідність встановлення дійсності поставки палива саме на зберігання позивачу має суттєве значення для встановлення дійсних обставин у справі мають і факти використання придбаного товару у господарській діяльності позивача з встановленням конкретних господарських операцій.

Для встановлення зазначених вище обставин, ухвалою, колегії суддів Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року зобовязано позивача надати до суду апеляційної інстанції докази (документи, у тому числі журнал обліку нафтопродуктів, відповідні реєстри відпуску та відвантаження нафтопродуктів), які підтверджують факти поставки товару, перевезення, зберігання нафтопродуктів, отриманого від контрагентів, які зазначені в акті перевірки відповідача від 26.11.2008 року №3669/23-300-307380020 (а.с.162 , т.2).

В ході судового розгляду справи 01.02.2012 року представник позивача заявив клопотання щодо оголошення перерви з метою надання письмових доказів та пояснень відповідно до вищевказаної ухвали.

Натомість у судове засідання, яке відбулось 15.02.2012 року представник позивача не зявився та жодних доказів до суду не надав, а отже відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують факти поставки, перевезення та зберігання товару (нафтопродуктів), та використання останнього у господарській діяльності позивача за спірними угодами.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Так, апеляційним судом встановлено , що на підставі ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з 09.10.2008 року по 19.11.2008 рік проведена планова перевірка позивача.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.1.п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: підприємством не було включено до складу валових доходів доходи від продажу паливно-мастильних матеріалів за період 01.07.07 року по 30.06.08 рік в сумі 359369 грн., в тому числі: за III квартал 2007 року в сумі 240070 грн., за 2007 рік в сумі 281338 грн., у тому числі IV квартал 2007 року в сумі41268грн.,за І квартал 2008 року в сумі 41721 грн.;за півріччя 2008 року в сумі 78 031 грн., у тому числі II квартал 2008 року в сумі 36310 грн. В результаті встановлено заниження податку з прибутку у сумі 89 842 грн.

Також перевіркою встановлено, що в період з 01.07.2007року по 30.06.2008 рік позивачем задекларовані валові витрати у сумі 48303709 грн. Перевіркою повноти визначення валових витрат за перевіряємий період встановлено їх завищення всього у сумі 92551 грн., у тому числі: за III квартал 2007 року в сумі 13842 грн.,за 2007 рік в сумі 35593 грн., у тому числі IV квартал 2007 року в сумі 21751грн.,за І квартал в сумі 4485 грн.; за півріччя 2008 року в сумі 56958 грн., у тому числі II квартал 2008 року в сумі 52473 грн. в результаті чого було занижено податок на прибуток в сумі 23138 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період за перевіряємий період встановлено його заниження всього у сумі 112 980 грн., у тому числі: за III квартал 2007 року в сумі 63478 грн., за 2007 рік в сумі 79233 грн., у тому числі IV квартал 2007 року в сумі15 755 грн.; за І квартал 2008 року в сумі 11 551 грн.; за півріччя 2008 в сумі 33747 грн., у тому числі II квартал 2008 року в сумі22196 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, внаслідок продажу паливно-мастильних матеріалів контрагентам: ФГ «Дионіс», ППзОв «Урожай», СТОВ «Калинівське», ТОВ «ЛАН» та ПСП АФ «Василівка» (п.3.1.1., 3.1.2. розділу 3 акту перевірки).

Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить із такого.

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що «валовий дохід» - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так І за їх межами, та визначає, що саме відноситься до складу валового доходу. Відповідно до Закону до валового доходу відносяться:

Відповідно до п.п.11.3.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, - що сталася раніше, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, дата відвантаження товарів.

Відповідно до порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03. №143, валовий дохід (рядок 01 декларації) включає: доходи від продажу товарів - рядок 01.1; приріст балансової вартості запасів - 01.2 (додаток К1) доходи від виконання довгострокових договорів - рядок 01.3 (додаток К2 до декларації, згідно ст. 7 Закону); прибуток від операцій з цінними паперами - рядок 01.4 (додаток КЗ); прибуток від операцій з землею - рядок 01.5 (додаток К1); інші доходи - рядок 01.6 (згідно п.п. 4.1.2 -4.1.6, крім 4.1.5).

Аналізуючи надані позивачем договори схову, які були надані до перевірки, колегія суддів погоджуючись із доводами відповідача, зазначає, що по договору схову №12 від 06.06.07р. на підприємстві були відсутні акти прийому-передачі паливно-мастильних матеріалів на відповідальне зберігання та акти прийому передачі зі зберігання, тобто відсутні докази, що договір схову був виконаний, не надано доказів відсутності договору купівлі-продажу. При відсутності зазначених актів та сплати вартості послуг наявні товарно-транспортні накладні.

По договору схову №8 від 30.03.2007 року зазначено, що в акті прийому-передачі по договору схову зазначено передача дизпалива у кількості 110984 л. по ціні 3,13 грн. В ході перевірки була видаткова накладна на бензин А-76 у кількості 4270л. по ціні 2,83грн.

В ході перевірки інші договори або акти прийому-передачі, або будь-які інші докази, що існували договори зберігання, не зазначені в акті надано не було.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідним зазначити, що надані позивачем договори схову, їх зміст та співпіставлення з іншими первинними документами, не дозволяє зробити висновок про ідентичність тих самим паливно-мастильних матеріалів, які поставлялись контрагентам позивача та ймовірно знаходились у позивача на зберіганні.

Таким чином, наряду з договорами схову в ході перевірки вірно були виявлені договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів зазначеним контрагентам, які не були враховані позивачем в суму валових доходів, а отже вимоги позивача про протиправність податкового повідомлення рішення не ґрунтується на законі.

Також в результаті перевірки було встановлено порушення підприємством п.п.З.1.1. п.3.1.ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон), зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 71875 грн.

Перевіркою показників, відображених у рядку 1 Декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 % за період з 01.07.07р. по 30.06.2008 року у сумі 9636012 грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції з реалізації нафтопродуктів на митній території України».

Проведеною перевіркою відображеного показника за 3 квартали 2007 року, 2007 рік, півріччя 2008 року в сумі 9636012 грн. на підставі таких документів: журнал - ордер і відомості по рах. 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями", видаткові накладні, видані податкові накладні, банківські виписки встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларації „Операції на митній території України, що оподатковуються за станом 20 відсотків" у сумі 71 875 грн., у тому числі: за липень 2007 року в сумі 12203 грн.; за серпень 2007 року в сумі 21013 грн.;за вересень 2007 року в сумі 14799 грн.; за жовтень 2007 року в сумі 4219 грн.; за грудень 2007 року в сумі 4035 грн.; за квітень 2008 року в сумі 8344 грн.; за травень 2008 року в сумі 7262 грн. внаслідок продажу паливно-мастильних матеріалів ФГ «Дионіс», ППзОв «Урожай», СТОВ «Калинівське», ТОВ «ЛАН» та ПСП АФ «Василівка» (п.3.2.1. розділу 3 акту перевірки).

Відповідно до пункту 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Пунктом 7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як було встановлено апеляційним судом, внаслідок продажу позивачем паливно-мастильних матеріалів ФГ «Дионіс», ППзОв «Урожай», СТОВ «Калинівське», ТОВ «ЛАН» та ПСП АФ «Василівка» позивач не відобразив по вказаним операціям податкове зобовязання з податку на додану вартість, що є порушенням податкового законодавства.

Окрім того, суд першої інстанції в порушення приписів ст.11 КАС України не врахував, що постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.12.08р. №3-20405 (а.с.151, т.2) директора ПП «Ексим Трейд» ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КпАП України. В зазначеній постанові було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень, вересень - грудень 2007року, квітень-травень 2008року в сумі 71 875грн.; заниження податку на прибуток за 2007рік, І півріччя 2008року в сумі 112 980грн. Таким чином, на момент винесення Господарським судом Миколаївської області постанови існувала Постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, при розгляді справи постанова Ленінського районного суд від 22.12.2008 року №3-20405, є доказом у справі, та також свідчить про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у справі відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва задовольнити, постанову Господарського суду Миколаївської області від 07 квітня 2009 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Ексим Трейд» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі 20 лютого 2012 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян