Ухвала суду № 67038366, 06.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Болюк Н.В.,

за участю представників позивача - ОСОБА_1,

та апелянта - Гончарова В.В., Магда І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги ОСОБА_4 на ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2017 року та 30 березня 2017 року про забезпечення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_5 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування будівельного паспорта забудови земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 позивачка звернулася до суду із позовом до Ужгородської міської ради (далі - Міська рада) про визнання протиправним (нечинним) з моменту видачі та скасування будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) від 06.03.2017 №21/20-18/2017, виданого Управлінням містобудування та архітектури Міської ради (далі - Управління) для забудови земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1 (далі - Будівельний паспорт, Земельна ділянка відповідно).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі Будівельного паспорта протиправно планується проведення будівництва фактично багатоквартирного, а не індивідуального житлового будинку поруч з її будинком по АДРЕСА_2 (розташованим напроти), хоча таке не відповідає містобудівній документації, цільовому призначенню зазначеної ділянки, погіршує умови проживання (умови інсоляції) мешканців навколишніх будинків, може становити загрозу зсуву, що створить загрозу життю, здоров'ю та майну позивача, порушить права позивача на безпечні умови проживання, належні санітарно-гігієнічні умови, призведе до знецінення належного їй нерухомого майна. Земельна ділянка знаходиться поруч (на відстані, що не перевищує 150 м.) з міським кладовищем «Кальварія» та меморіалом «Пагорб Слави».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2017 року відкрито провадження у цій справі №308/2692/17 (а.с.8 виділених матеріалів).

24.03.2017 позивач звернулася до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову в якій просила заборонити Магда І.О. (ймовірний власник) та будь-яким іншим особам проведення підготовчих та будівельних робіт, а також вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на забудову Земельної ділянки до остаточного завершення судового розгляду цієї справи. Вказувала на обставини наведені у позовній заяві. Зазначає, що на Земельній ділянці розпочате активне будівництво, чим створена очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі, без вжиття заходів по забезпеченню цього позову для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, наявна очевидна протиправність видачі Будівельного паспорта (а.с.11-13).

Оскарженою ухвалою цього ж суду від 24 березня 2017 року клопотання задоволено у спосіб запропонований позивачкою (а.с.27-29).

29.03.2017 ОСОБА_4, як фактичний власник Земельної ділянки, подала заяву про залучення її як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про скасування заходів забезпечення адміністративного позову вжитих вказаною вище ухвалою суду (а.с.31-32).

В той же день позивач звернулася до суду із аналогічною вище заявою про забезпечення адміністративного позову в якій просила заборонити вже ОСОБА_4 (встановлений власник) та будь-яким іншим особам проведення підготовчих та будівельних робіт, а також вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на забудову Земельної ділянки до остаточного завершення судового розгляду цієї справи (а.с.41-43).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 березня 2017 клопотання задоволено у спосіб запропонований позивачкою (а.с.47-49).

Ухвалою цього ж суду від 30 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено. Така виключно обґрунтована тим, що остання не є ані відповідачем, ані особою, яка бере участь у цій справі, а відтак не має права заявляти відповідне клопотання (а.с.53).

Не погодившись із ухвалами про забезпечення адміністративного позову, їх оскаржила ОСОБА_4, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяв про забезпечення адміністративного позову. В обґрунтування поданих апеляційних скарг, зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, на підставі всіх належних документів здійснює будівництво саме індивідуального двохповерхового житлового будинку. Жодними приписами законодавства не передбачено можливості і правових підстав для скасування будівельного паспорта, отже позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права.

Позивач у письмовому запереченні вважає ухвали суду першої інстанції обґрунтованими, постановленими з врахуванням всіх обставини справи та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційні скарги ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали - без змін.

Міська рада в судове засідання не надіслало свого представника, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому, апеляційний суд, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивачки та апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги належить задовольнити.

Задовольняючи заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка вказує, що на суміжній з її земельною ділянкою Земельній ділянці передбачається будівництво багатоквартирного житлового будинку, з численними порушеннями. Мотиви порушення спірним будівництвом прав та законних інтересів позивача (можливість зсуву грунту і, як наслідок, знищення чи пошкодження майна позивача, порушення інсоляції, нерозрахованість комунікацій району на додаткових споживачів, що позбавить позивача нормального доступу до води, каналізації та електроенергії) вичерпно викладені в позовній заяві (окремим розділом). Відтак, з огляду на очевидну протиправність видачі Будівельного паспорта в зоні, забороненій для будівництва, а також на те, що початими роботами сворена очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, існує процесуальна необхідність забезпечення позову у визначений спосіб. Таким чином, перевіривши зазначені у заявлених клопотаннях доводи, оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про достатність підстав для вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення адміністративного позову.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, є передчасними з таких міркувань.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень

Відповідно до вимог ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та інших осіб, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Із аналізу ст.117 КАС слідує, що заходи забезпечення адміністративного позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним способом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий спосіб забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

За змістом частин 3 та 4 ст.117 КАС подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання. Адміністративний позов, крім способу, встановленого ч.3 цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржується; 2) заборони вчиняти певні дії.

Встановлено, що апелянт з 21.10.2016 є власником Земельної ділянки, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.34, 44).

06.03.2017 ОСОБА_4 отримала Будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку на Земельній ділянці із схемою забудови земельної ділянки. З пам'ятки забудовнику індивідуального будинку до забудови Земельної ділянки видно, що можлива граничнодопустима висота будівлі два поверхи (без врахування мансардного) (а.с.165-185).

У відповідності до змісту ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3038-VI) забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта.

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у ч.1 цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частини 1-3).

Статтею 34 вказаного Закону врегульовано питання права на виконання будівельних робіт.

Так за п.1 ч.1 цієї статті замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Орган) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються КМУ.

Зазначені у ч.1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (ч.2 ст.34 Закону).

«Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки» затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України від 05.07.2011 №103 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.07.2011 за №902/19640; далі - Порядок №103).

У відповідності до п.2.16 цього Порядку (в редакції, чинній на момент видачі Будівельного паспорта) після направлення замовником відповідно до ст.34 Закону №3038-VI повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідних Органів будівельний паспорт є підставою для виконання будівельних робіт.

Відтак, замовник отримує (набуває) право на виконання будівельних робіт щодо визначених об'єктів будівництва лише після подання (направлення) повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному Органу.

За змістом п.13 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №466 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №466) повідомлення про початок виконання будівельних робіт за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання будівельних робіт до відповідного Органу місцезнаходженням об'єкта.

У даній справі позивач оскаржує Будівельний паспорт, який сам по собі не дає права ОСОБА_4 на виконання будівельних робіт на Земельній ділянці, а лише визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Оглянувши Будівельний паспорт (копію якого надало Управління) в який, зокрема, входить ескізний проект індивідуального житлового будинку (архітектурні рішення) апеляційний суд категорично відзначає, що ним передбачено будівництво одноповерхового житлового будинку без мансарди (від сторони вулиці, та додатково цокольного поверху із заходом і заїздом із другої сторони через особливості похилого рельєфу земельної ділянки), а не багатоквартирного, як про це заявляє позивачка (а.с.171-185).

Крім того, апелянтом отримані технічні умови на водопостачання та відведення господарсько-фекальних стоків житлового будинку від 28.03.2017 №15, якими врегульовано відповідне питання забезпечення потреб такого у випадку його збудування та експлуатації (а.с.39).

Більше того, у апелянта наявний технічний звіт про інженерно-геологічні пошукові роботи для проектування, розроблений Малим приватним підприємством «Ладус» (а.с.158-162).

Земельна ділянка, де планується спірне будівництво, знаходиться у кварталі забудови, у безпосередній близькості до якої в усталеній забудові розташовані саме двохповерхові будинки подібного типу із запроектованим (а.с.14-16).

Отже, Будівельний паспорт безпосередньо не надає права ОСОБА_4 на забудову належної їй Земельної ділянки, позаяк вона повинна була подати та отримати інші документи для вчинення таких дій.

Як встановлено, 13.03.2017 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Міської ради (далі - Відділ) зареєстровано подане ОСОБА_4 повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ЗК062170721860 (далі - Повідомлення; а.с.143-145).

У позовній заяві позивачка вказує, що житловий будинок, співвласником якого вона є, знаходиться навпроти (аналогічне чітко видно із долучених нею фотокарток) Земельної ділянки де проводиться будівництво, а в клопотаннях про забезпечення адміністративного позову та відповідно в оскаржених ухвалах, суд першої інстанції, вже відзначають на суміжність двох об'єктів (земельних ділянок) (а.с.14-16).

Таким чином, фактичний і нормативний контекст справи дає підстави стверджувати про те, що приймаючи рішення про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що позивачем жодним чином не доведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, крім, як фактично її особистим небажанням здійснення будь-ким та в будь-який спосіб забудови Земельної ділянки, а посилання на наведені в ухвалах аргументи не можна визнати переконливими і вагомими.

Доводи позивача про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі є лише нічим непідтвердженими, явно перебільшеними припущеннями.

Крім того, запропонований позивачкою та підтриманий судом спосіб забезпечення позову у цій справі очевидно безпосередньо не пов'язаний з предметом спору.

Не встановив апеляційний суд і очевидних ознак протиправності Будівельного паспорта (загальна площа 289,32 кв.м.).

У позовній заяві позивачка вказує, що 09.03.2016 при зустрічі із мешканцями прилеглих вулиць, пред'явивши проектні документи, забудовник заявив, що невдовзі має намір розпочати будівництво спочатку індивідуального будинку, а по ходу переоформити дозвільні документи для будівництва багатоквартирного будинку (а.с.17-22).

Суд не може давати оцінку тим намірам, які мав (має) апелянт бажаючи забудувати Земельну ділянку - можливо збудувати багатоквартирний житловий будинок, оскільки отриманий Будівельний паспорт не свідчить про таке і на даному етапі розгляду справи немає підстав вважати, що він явно не відповідає вимогам ст.27 Закону №3038-VI та може порушити права та інтереси позивача.

У ОСОБА_4 наявне зареєстроване Відділом Повідомлення, яке не скасована таким органом чи адміністративним судом, а також не оскаржувалося у судовому порядку на момент постановлення оскаржених ухвал і позивачкою (а.с.156).

Натомість із реєстрацією Відділом Повідомлення, Будівельний паспорт є виконаним і передбачені ним правові наслідки є такими, що вже настали та існують.

Враховуючи, що позивачем не підтверджено очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, а апеляційним судом встановлено відсутність такої небезпеки, отже відсутні підстав для задоволення заявлених нею клопотань про забезпечення адміністративного позову.

Згідно приписів ч.1 ст.71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відтак, оскаржені ухвали підлягають скасуванню, а у задоволенні клопотань позивача про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Додатково, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України.

Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

За ч.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС).

Захист прав - це застосування правових засобів з метою забезпечення права у сфері публічно-правових відносин. Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов'язки) для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий (обтяжуючий) характер.

У свою чергу, належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

За змістом пунктів 2.9-2.14 Порядку №103 до складу будівельного паспорта входять: пакет документів, наданий замовником відповідно до п.2.1 цього розділу; схема забудови земельної ділянки, наведена у додатку 3 до цього Порядку; пам'ятка замовнику індивідуального будівництва.

У схемі забудови земельної ділянки визначається місце розташування запланованих об'єктів будівництва, червоні лінії, лінії регулювання забудови, під'їзди до будівель і споруд, відстань від об'єкта будівництва до вулиць (доріг), мінімальні відстані від об'єкта будівництва до меж земельної ділянки, а також будівель і споруд, розташованих на суміжних земельних ділянках, місця підключення до інженерних мереж (за наявності).

Пам'ятка замовнику індивідуального будівництва готується уповноваженим органом містобудування і архітектури як рекомендаційний перелік положень нормативно-правових актів, будівельних норм та правил для застосування в умовах існуючої містобудівної ситуації.

Будівельний паспорт підписується керівником відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури. Будівельний паспорт складається у двох примірниках. Перший примірник надається замовнику, другий примірник постійно зберігається в архіві уповноваженого органу містобудування та архітектури, який видав будівельний паспорт.

Будівельний паспорт реєструється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у журналі реєстрації будівельних паспортів.

Згідно абзацу 1 п.3 Порядку №466 надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється Органами, визначеними ст.7 Закону №3038-VI.

У разі виявлення Органом недостовірних даних (встановлення факту, що на дату подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт (далі - повідомлення) інформація, яка зазначалася в ньому, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у повідомленні), наведених у повідомленні, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення підлягає скасуванню Органом (абзац 6 п.15 Порядку №466).

В абзацах 7-8 цього ж пункту визначено, що Орган скасовує реєстрацію повідомлення шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію повідомлення з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган також скасовує реєстрацію повідомлення за рішенням суду про скасування реєстрації повідомлення, що набрало законної сили.

Більше того, п.2.2 Порядку №103 передбачена можливість у разі зміни намірів забудови земельної ділянки (розміщення нових або реконструкція існуючих об'єктів), реалізація яких не перевищує граничнодопустимих параметрів, внесення змін до будівельного паспорта.

При наведеному, суду першої інстанції необхідно приділити належну увагу та розсудливість при врегулюванні питання щодо юрисдикційної приналежності даного спору та належності обраного позивачем способу захисту порушеного, на її думку, права та інтересу (визнання протиправним та скасування Будівельного паспорта).

Керуючись статтями 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2017 року та 30 березня 2017 року про забезпечення адміністративного позову скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотань ОСОБА_5 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлений 9 червня 2017 року.