Постанова № 67037272, 07.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 910/18052/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від прокуратури: Винник О.О. - посвідчення № 036704 від 15.12.2015;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Іщенко Г.М. - представник за довіреністю № 01 від 20.01.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016

у справі № 910/18052/13 (головуючий суддя - Головатюк Л.Д., судді - Балац С.В., Курдельчук І.Д.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока"

про визнання незаконним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 (яке залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015) у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 також було припинено провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва".

18.08.2015 виконувач обов'язків прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2015 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 задоволено частково.

В частині перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 в задоволенні заяви відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 залишено без змін.

В частині перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва", заяву задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" скасовано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 у справі № 910/18052/13, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016, в позові про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2015 скасовано, справу № 910/18052/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 до Київської міської ради задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва". Стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України 1 147,00 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" 23.12.2016 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у даній справі та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами. Апелянт, зокрема, посилався на сплив строку позовної давності як на підставу для відмови в позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/18052/13 було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Коротун О.М., суддів - Гаврилюка О.М., Куксова В.В.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М., який не є суддею-доповідачем на лікарняному, а судді Куксова В.В. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2017, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г., вказана судова колегія ухвалою від 10.05.2017 прийняла апеляційну скаргу до свого провадження та розпочала її розгляд спочатку.

В судовому засіданні 07.06.2017 представник відповідача 2 апеляційну скаргу у даній справі підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові повністю.

Представник прокуратури в судовому засіданні 07.06.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача 1 в судове засідання 07.06.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 15.05.2017 ухвали суду від 10.05.2017. Жодних заяв, клопотань від останнього не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки ухваленого в порядку ст. 112 ГПК рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача 1, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 своїм рішенням № 434/3268 Київська міська рада внесла зміни до "Програми комплексного розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста", затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши з переліку озеленених територій загального користування міста Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам земельну ділянку площею 43, 52 га у Голосіївському районі міста Києва; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшим їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 43, 60 га для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва у зв'язку з переходом права власності на майно за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

В подальшому, рішенням Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 (надалі - оскаржуване рішення) вирішено:

- затвердити зміни до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва;

- внести зміни до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", а саме:

- слова „земельна ділянка" замінити словами „земельні ділянки" у відповідних відмінках;

- слова „для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням" замінити словами „для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом";

- преамбулу рішення викласти в такій редакції: „Відповідно до статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268, Київська міська рада";

- пункт 6 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Передати Товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока", за умови виконання пункту 7 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 43,1141 га, в тому числі в межах червоних ліній площею 0,7550 га, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно за рахунок земель, відведених відповідно до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 „Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озелененням на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва", в тому числі:

- ділянку № 1 площею 41, 9175 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 22, 5510 га, водної акваторії - 3,5500 га;

- ділянку № 2 площею 0, 3373 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 2115 га:

- ділянку № 3 площею 0, 1043 га - у довгострокову оренду на 25 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 1041 га;

- ділянку № 4 площею 0, 7550 га, в межах червоних ліній, - у короткострокову оренду на 5 років, зокрема в межах прибережних захисних смуг - 0, 3537 га".

- підпункт 7.4 пункту 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 викласти в такій редакції: „Виконати вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 21.01.2008 N 19-2022, Київської міської санепідстанції від 09.07.2008 N 1142, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 29.12.2007 N 05-08/10573 та Головного управління охорони культурної спадщини від 18.01.2008 N 22-56/35";

- доповнити пункт 7 рішення Київської міської ради від 01.10.2007 N 434/3268 підпунктом 7.8, підпунктом 7.9, підпунктом 7.10, підпунктом 7.11 та підпунктом 7.12 такого змісту: „7.8. Проектом будівництва житлових будинків передбачити місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за одне машиномісце на кожні дві квартири в цих будинках";

„7.9. Передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % загальної площі квартир (крім службового житла) в цих будинках на підставі пункту 38 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";

„7.10. Сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток будівництва до моменту здачі в експлуатацію кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Міністерством регіонального розвитку і будівництва України для міста Києва станом на день оплати, на підставі пункту 39 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 N 3/4475 „Про бюджет міста Києва на 2008 рік";

„7.11. Земельну ділянку в межах червоних ліній використовувати з обмеженнями відповідно до вимог містобудівного законодавства".

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор зазначив, що вважає, що вказане рішення ради не відповідає вимогам законодавства в частині процедури зміни цільового призначення та меж земельних ділянок. Окрім цього, воно було прийнято без погоджень та позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, без затвердженої містобудівної документації, без врахування інтересів громади щодо намірів відведення земельних ділянок під забудову. Також, прокурор зазначає, що при прийнятті спірного рішення були порушені приписи ст. 58, 60, 61 Земельного кодексу України та ст. 88, 89 Водного кодексу України. У зв'язку з чим, на думку прокурора, зазначене рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Розглядаючи спір по суті у даній справі в порядку ч. 7 ст. 114 ГПК, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, а тому вирішив задовольнити їх в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва". Суд апеляційної інстанції лише частково погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Так, направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 25.05.2016, зазначив, що судами не було з'ясовано чи знаходяться будівлі та споруди відповідача в межах прибережної захисної смуги та чи відповідає спірне рішення Київради вимогам діючого земельного та водного законодавства (стаття 61 Земельного кодексу України та стаття 89 Водного кодексу України) щодо обмежень господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України в порядку ст. 111-12 ГПК, судом першої інстанції було правомірно встановлено наступне.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі водного фонду. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України.

Згідно приписів ст. 123 Земельного кодексу України розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує доводи відповідача 2, з посиланням на наступні докази:

- технічна документація із землеустрою про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268, відповідний проект землеустрою;

- згода Київського міського голови № Д-3622 від 12.12.2007 на розроблення документації із землеустрою на зміну цільового призначення земельної ділянки в міста Києві по вул. Галерна, 2 в Голосіївському районі на будівництво, експлуатацію та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом;

- висновок № 19-2022 від 21.02.2008, в якому Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища вказує на те, що не заперечуватиме проти зміни функціонального призначення та надання земельної ділянки в м. Києві по вул. Галерна,2 в Голосіївському районі в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом;

- висновок № 1142 від 09.07.2008 Міністерства охорони здоров'я України Київської міської санепідемстанції, відповідно до якого земельна ділянка в м. Києві по вул. Галерна,2 в Голосіївському районі придатна для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом за умов дотримання встановлених вимог, а проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки - погоджується.

- висновок № 05-08/10573 від 29.12.2007 Державного управління навколишнього природного середовища в місті Києві, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельної ділянки в м. Києві по вул. Галерна,2 в Голосіївському районі для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом;

- погодження № 22-56/35 від 18.01.2008 Державною службою з питань національної культурної спадщини проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Києві по вул. Галерна,2 в Голосіївському районі для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом. Вказаним погодженням рекомендовано провести громадське обговорення вказаного питання;

- висновок Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05-3722 від 20.10.2008 до технічної документації із землеустрою про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 434/3268, відповідно до якого є можливим передати на розгляд Київської міської ради питання про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 434/3268;

- лист Головного управління земельних ресурсів у місті Києві Державного комітету із земельних ресурсів № 04-02-5/1078 від 04.08.2008, в якому на звернення відповідача-2 про проведення державної експертизи землевпорядної документації по відведенню земельної ділянки в м. Києві по вул. Галерна,2 в Голосіївському районі для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом вказано на те, що надана документація для внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 434/3268 не являється документацією із землеустрою, яка підлягає державній землевпорядній експертизі.

Однак, вказані докази не можуть свідчити про правомірність оскаржуваного рішення, що обґрунтовується наступним.

Так, відповідно до статті 4 Водного кодексу України та частини 1 статті 58 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина 2 статті 58 Земельного кодексу України).

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1, 88, 90 Водного кодексу України, статті 60, 61 Земельного кодексу України).

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 Земельного кодексу України заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм матеріального права закону свідчать про те, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а в її межах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних).

Ширина прибережних захисних смуг визначена частиною 2 статті 88 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) та має становити для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів, а для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (Аналогічна права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 915/1228/13).

Згідно ст. 89 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що відведені спірним рішенням Київради земельні ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями громадського і торговельного призначення та паркінгами, з розташуванням об'єктів малоповерхової житлової забудови, з об'єктами рекреаційного призначення та багатофункціональним культурно-розважальним комплексом на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі м. Києва розташовані на острові Галерний, і відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга та акваторія), що підтверджується матеріалами справи, зокрема графічними матеріалами.

Крім того, в рішенні Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» зазначено, що на острові Галерний розташований спортивний парк (парк відпочинку), який віднесений до озелененої території загального користування міста Києва.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням наведених вище норм матеріального права існують обмеження щодо господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. А тому з урахуванням того, що відведена відповідачу 2 земельна ділянка розташовувалась на острові, положення оскаржуваного рішення суперечать, зокрема ст.ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України.

При цьому, суд першої інстанції правомірно відзначив, що в з матеріалів справи вбачається, що 17.04.2008 відповідач - 2 на підставі договору купівлі - продажу нежилих будівель і споруд придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання виробників «Франклін Груп» нежилі будівлі і споруди загальною площею 659, 70 кв. м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Галерна, острів Галерний, буд. 2 (літери А, Б, В, Г, Ж, І, З, Е).

Однак, згідно актів обстеження земельної ділянки від 19.09.2016 № 16-1564-01, від 19.09.2016 № 16-1565-01, від 18.10.2016 № 16-1778-01, від 18.10.2016 № 16-1779-01 (копії яких наявні в матеріалах справи) земельна ділянка вільна від будівель і споруд. А тому доводи апелянта в ці частині, як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, не приймаються судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості доводів відповідача - 2, що були викладені в його запереченнях на заяву виконувача обов'язки прокурора міста Києва про перегляд судових рішень у справі № 910/18052/13 за нововиявленим обставинами (вих. б/н від б/д; вх. 28.07.2016) щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Оскільки за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/18052/13 Господарським судом міста Києва винесена ухвала від 22.09.2015, яка набрала законної сили і не була скасована, суд першої інстанції в порядку ч. 7 ст. 114 ГПК переглядав по суті заяву в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва". Зазначеною ухвалою від 22.09.2015, як зазначалося судом вище, було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 про припинення провадження у справі № 910/18052/13 в частині вимог заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва". Отже, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 є предметом розгляду та, відповідно, перегляду судом за правилами, встановленими ГПК України.

Щодо доводів апелянта, що спірне рішення Київради як акт індивідуальної дії є реалізованим і вичерпало свою дію шляхом його виконання, суд апеляційної інстанції не приймає такі доводи, оскільки із актів обстеження земельної ділянки від 19.09.2016 № 16-1564-01, від 19.09.2016 № 16-1565-01, від 18.10.2016 № 16-1778-01, від 18.10.2016 № 16-1779-01 (копії яких наявні в матеріалах справи) вбачається, що документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України не були зареєстровані. Відтак, враховуючи приписи ст. 210 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що договір на виконання спірного рішення між відповідачами укладений не був. Вказана обставини також підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів № 057021-11949 від 07.06.2013, відповідно до якого Департамент повідомив, що станом на 31.12.2012 договори оренди земельних ділянок у Департаменті земельних ресурсів не зареєстровані. Доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК протилежного ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції сторонам надано не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта, що такі договори були укладені в судовому порядку з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2008 у справі № 17/354, однак, відповідно до положень ст.18 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції на момент ухвалення вказаного рішення) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. А тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним оскаржуваного рішення є обґрунтованими.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, що на день звернення прокурора до суду першої інстанції строк позовної давності не сплив, що обґрунтовується наступним.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" та частиною другою статті 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у статті 46 ЦПК.

Згідно із частиною першою цієї статті органи та інші особи, які відповідно до статті 45 ЦПК звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Відповідно до статті 257 ЦК загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями статті 268 ЦК передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої цієї статті зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Однак пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.

Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Отже, з огляду на статус держави та її органів як суб'єктів владних повноважень положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюється на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі №6-832цс15, правові висновки в якій на підставі ст. 111-28 ГПК є обов'язковими для судів при застосуванні таких норм права). А тому посилання прокурора на положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України при зверненні з позовом у даній справі є такими, що суперечать усталеній практиці Верховного Суду України.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було прийнято 27.11.2008 (саме із вказаної дати почався відлік строку позовної давності), тоді як прокурор звернувся із позовом у дані даній справі 18.09.2013. При цьому в обґрунтування того, що прокурором не було пропущено строку позовної давності останній зазначив, що Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України було виключено, при цьому, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Зазначеним Законом, що набрав чинності 15 січня 2012 року, цей пункт було виключено, а пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Тоді як Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» набрав чинності 15.12.2012. Тобто строк позовної давності на звернення прокуратури з позовом у даній справі (з урахуванням дати прийняття оскаржуваного рішення) сплив до набрання чинності вказаного Закону.

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 16.09.2015 у справі 6-68цс15 (правові висновки в якій відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів при застовуванні аналогічних норм права) зазначено, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм права та правових позицій Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення було прийнято 27.11.2008, трирічний строк позовної давності сплив 27.11.2011, тоді як прокурор звернувся із позовом у дані даній справі 18.09.2013. А тому строк позовної давності для звернення з позовом у даній справі прокуратурою було пропущено.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурором жодним чином не було обґрунтовано причини зволікання звернення із позовом про визнання недійсним оскаржуваного рішення. Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що неодноразово прокуратурою подавались позови до судів України (зокрема, як вбачається з судової справи № 17/354), що стосуються спірних правовідносин сторін, які свідчать про обізнаність прокуратури про наявність порушень чинного законодавства при передачі земельних ділянок відповідачу 2.

Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 2.2. Регламенту Київської міської ради, затвердженого відповідним рішення Київради від 1 липня 2008 року № 8/8 (який був діючий на момет прийняття оскаржуваного рішення) гласність у роботі Київради забезпечується шляхом відкритості пленарних засідань сесії Київради, засідань Президії, постійних комісій, робочих груп та тимчасових контрольних комісій з урахуванням обмежень, встановлених законом, а також шляхом розповсюдження інформації про діяльність Київради, її органів та посадових осіб, інформації про прийняті ними нормативні та інші акти через засоби масової інформації, електронні інтернет-видання. Відкритість пленарних засідань Київради забезпечується шляхом трансляції її засідань по телебаченню і радіо, розміщення стенографічного звіту пленарних засідань Київради та її рішень на офіційному WEB-порталі Київради та публікації її рішень в газеті Київради "Хрещатик". Судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскаржуване рішення Київради було опублікування в журналі «Хрещатик» за 2009 рік № 94. Вказана обставина є окремим підтвердженням того, що прокурор мав бути обізнаний про наявність оскаржуваного рішення з моменту його прийняття.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Жодних причин пропуску позовної давності прокуратура ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не навела, заяв не подала. А суд апеляційної інстанції таких причин за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду не встановив.

З урахуванням вказаних вище норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, спірне розпорядження прийнято з порушенням земельного та водного законодавства, однак з урахуванням пропуску прокуратурою строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові (за результатами перегляду за нововиявленими обставинами в порядку ч. 7 ст. 114 ГПК з урахуванням повноважень, передбачених ст. ст. 101, 112 ГПК).

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати покладаються на прокуратуру в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 112 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/18052/13 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/18052/13 в частині визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27.11.2008 № 751/751 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 01.10.2007 № 434/3268 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" земельної ділянки для реконструкції об'єктів і споруд під об'єкти відпочинку та спорту з подальшими їх експлуатацією та обслуговуванням, для благоустрою території з озеленення на вул. Галерній, 2 у Голосіївському районі міста Києва" - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі № 910/18052/13 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" (п. 4 резолютивної частини рішення) - залишити без змін.

4. Стягнути з Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, ідентифікаційний код юридичної особи 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галерна затока" (04131, м.Київ, вул. Галерна, будинок 2, ідентифікаційний код юридичної особи 34663483) 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн 70 коп судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити місцевого господарському суду.

6. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім