Рішення № 67037177, 06.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/42/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 справа № 908/645/17

за позовом організації, яка звертається за захистом порушених прав субєкт авторського права: приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 23, оф. 916) в інтересах

позивача товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, буд. А, прим. 18)

до відповідача приватного підприємства Фарт (69006, АДРЕСА_1)

про стягнення компенсації за незаконне використання твору в розмірі 32000,00 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від заявника: ОСОБА_1, довіреність б/н від 30.12.2016;

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 26.05.2017

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за незаконне використання твору в розмірі 32000 грн.

Ухвалою суду від 30.03.2017 порушено провадження у справі № 908/645/17, присвоєно справі номер провадження 18/42/17. Розгляд справи, призначений на 19.04.2017, відкладався на 25.05.2017 та 06.06.2017. Строк вирішення справи продовжувався на 15 днів за клопотанням позивача. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 06.06.2017.

Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог зазначила, що 27.07.2016 представником ПО «ОКУАСП» проведена фіксація фактів використання музичного твору «Sub Pielea Mea» (виконавець Carlas Dreams) у приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню» за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 87-А, в якому господарську діяльність здійснює відповідач. Фіксація проведена як шляхом складання відповідного акту фіксації, так і проведенням відеозапису використання відповідачем музичного твору. Майнові авторські права на музичний твір належать і належали під час проведення фіксації ТОВ «Ворнер Мюзік Україна». Зазначене підтверджується наявністю у ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02 з ТОВ «Ворнер/Чаппелл» від 01.11.2014 та додатків № 1 та № 1/2 до нього. Дозвіл (право) на використання зазначеного твору відповідач у позивача не отримував. Отже, відповідач здійснив бездоговірне використання музичного твору у комерційних цілях (для супроводження своєї господарської діяльності). Позивачем зафіксовано один факт використання твору без належного дозволу, тому виплаті підлягає компенсація в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно зазначеного музичного твору. З посиланням на ст. ст. 15, 32, 50, 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ст. 426 ЦК України приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» просила стягнути з відповідача на її поточний рахунок в інтересах ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» один мінімально допустимий розмір компенсації за незаконне використання твору в розмірі 32000,00 грн.

Позивач ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» - свого представника в судове засідання жодного разу не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвали суду від 30.03.2017, 19.04.2017, які направлялися на адресу ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (01024, м. Київ, вул. Лютеранська 1, А, прим. 18), повернуті органом зв'язку з посиланням «інші причини, які не дали змоги виконати обовязку щодо пересилання поштового відправлення».

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, про відмову від позову не заявив. Отже, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.06.2017 за відсутності представника позивача.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що організація, звертаючись до суду з позовом в інтересах позивача не довела наявність попередньої письмової згоди позивача на вживання заходів, спрямованих на захист авторських прав позивача (передбачених п. 9.2.2 договору по управління) шляхом подання відповідної позовної заяви про стягнення компенсації за незаконне використання твору. Також, з наданих позивачем доказів фіксації порушення майнових авторських прав неможливо встановити джерело (пристрій) з якого відбувалося публічне виконання спірного твору. Не зазначений такий пристрій і у акті фіксації від 27.07.2016. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами конкретні форма та спосіб використання спірного обєкту авторських прав, просив в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 року № 18/2011.

Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (заявник, організація) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ворнер Мьюзік Україна» (видавник, позивач у справі) 24.01.2014 укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, за умовами якого видавник зобовязався надати організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть йому належати, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третім особам відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 договору).

Згідно п. 2.2 договору надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу організації, вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені за захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника.

Договір №АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (пункт 12.1 договору).

Заявником до матеріалів справи додано заяву під назвою «До відома всіх зацікавлених осіб», якою ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна», погоджує і згодне з кожним таким зверненням. Аналогічні роз'яснення містяться у п. 30 постанови пленуму ВГСУ № 12 від 17.10.2012.

Відповідно до пункту 3.1 договору №АВ-24012014/01 видавником надано декларацію від 01.11.2015 щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, «Sub Pielea Mea», виконавець Carlas Dreams, частка правовласника щодо публічного виконання - 100%. Таким чином, позивач отримав від ТОВ «Ворнер/Чаппелл» майнові права на зазначені твори на підставі Ліцензійного договору; дата початку дії Ліцензійного договору - 01.01.2014 (п. 11 договору), кінцева дата дії - безстроково, а відтак, на підставі договору №АВ-24012014/01 організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичного твору «Sub Pielea Mea» (виконавець Carlas Dreams).

З зазначеної декларації музичних творів вбачається, що ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» отримало майнові авторські права на спірний музичний твір від ТОВ «Ворнер/Чаппелл» на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, за умовами якого ТОВ «Ворнер/Чаппелл» (видавник) надає ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» (субвидавник) право на використання протягом строку на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

Для підтвердження надання права використання творів субвидавник на вимогу видавника надає засвідчені роздруківки з Каталогу, які містять характеристики творів у формі, наведеній у додатку № 1 до даного договору (п. 2.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д). Субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії, зокрема, способом публічного виконання творів, тобто надання творів у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д). Субвидавник має право надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором (п. 2.7 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

Пунктами 8.1, 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д передбачено, що у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна») зобов'язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ «Ворнер/Чаппелл»), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які. Субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник (ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна») не вправі ініціювати від свого імені та (або) від імені видавника (ТОВ «Ворнер/Чаппелл») судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника.

Строк договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

Строк договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д («Роздруківка з каталогу музичних творів») слідує, що ТОВ «Ворнер/Чаппелл» та ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» підтвердили станом на 01.11.2015 згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д надання прав по відношенню до наведеного в цьому додатку переліку музичних творів, серед яких, зокрема музичний твір «Sub Pielea Mea», виконавець Carlas Dreams, частка правовласника щодо публічного виконання - 100%.

Відповідно до Додатку № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» проінформувало ТОВ «Ворнер/Чаппелл» про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких музичний твір «Sub Pielea Mea», виконавець Carlas Dreams, частка правовласника щодо публічного виконання - 100%.

Вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ «Ворнер/Чаппелл» та ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна», останнє наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також зазначено, що ТОВ «Ворнер/Чаппелл» погодилося з правом ТОВ «Ворнер Мьюзік Україна» доручати судове представництво ПО «ОКУАСП» (код 37396151) на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Приписи ч. 1 ст. Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачають, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом «г» частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України «Про авторське право і суміжні права» - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо доведеності організацією належними та допустимими доказами її права на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір «Sub Pielea Mea» (виконавець Carlas Dreams), враховуючи, що позивач на підставі ліцензійного договору, укладеного з ТОВ «Ворнер/Чаппелл», отримав виключні майнові авторські права, зокрема, на зазначений музичний твір, ліцензійний договір є чинним, в судовому порядку недійсним не визнаний, а тому є належним доказом наявності прав на музичний твір.

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Приписами ч. 2 ст. 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 постанови пленуму ВГСУ № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як свідчать вивчені матеріали, представником Організації ОСОБА_1 проведено фіксацію фактів використання музичного твору в кафе-ресторані «Парк Авеню» (ТОВ «Фарт»; м. Запоріжжя, пр. Соборний, 87-А), про що складено акт №27/07/2016 від 27.07.2016, в якому зазначено про фіксування факту публічного виконання музичних творів, зокрема, твору «Sub Pielea Mea» (виконавець Carlas Dreams). В акті зазначено, що в період часу з 20:33 до 22:40 здійснювалося публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

На підтвердження перебування представника Організації ОСОБА_1І в приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню» до матеріалів справи додано копію чеку від 27.07.2016 та копію чеку з терміналу SDZP04DB від 27.07.2016 № 1043. На підтвердження факту публічного виконання спірного музичного твору заявник посилається також на відеозапис, виконаний за допомогою відеокамери Sony DRC-DVD405E № 173531 на оптичний диск.

Судом досліджено подані докази, наявні в матеріалах справи, а саме диск з відеозаписом, та встановлено, що з зазначеного вище відеозапису не вбачається за допомогою якого саме пристрою як джерела походження звуку відбувалося публічне виконання спірного музичного твору у приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню». В акті фіксації зазначено, що фіксація джерела звуку даного запису починається з 20 год. 55 хв. (31 хвилина цього запису). При перегляді відеозапису (три частини) в судовому засіданні в присутності представників сторін не вдалося розпізнати джерело звуку, як у вказаний в акті час, так і в інші проміжки часу. Представник заявника не зміг надати пояснень щодо джерела звуку в приміщенні. Натомість, вбачається, що відеозйомка проводилася в темному приміщенні з поодинокими віддзеркаленнями освітлювальних приборів на стелі приміщення; конструкцію і облаштування цього приміщення та наявне в ньому звуковідтворююче обладнання визначити неможливо через суцільну темряву. Спірний твір на відеозапису лунає з 00 хв. по 03 хв. 48 с., в цей же час демонструються фіскальний та термінальний чеки із часом здійснення фінансової операції з 21-30 год. по 21-36 год. 27.07.2016, копії яких додані до матеріалів справи. Тобто, час початку відеозапису (20 год. 33 хв.) та час здіснення оплати з 21-30 год. по 21-36 год. не співпадають у часі із звучанням спірного музичного твору з 00 хв. по 03 хв. 48 с. від початку запису.

В звязку із наданням суду відеозапису, якість якого не дозволила розпізнати джерело звуку та пристрій, який відтворює цей звук, представник позивача клопотав про перегляд оригіналу відеозапису, який був наявний у нього на двох оптичних дисках. Суд задовольнив дане клопотання та в судовому засіданні 06.06.2017 в присутності представників сторін переглянув оригінал відеозапису з фіксацією факту публічного виконання спірного твору з початком запису з 20 год. 34 хв. та закінченням о 22 год. 40 хв. 27.07.2016.

Суд констатує, що додана до позовних матеріалів копія відеозапису відповідає його оригіналу; оригінал відеозапису (так само як і копія) не дозволяє визначити джерело походження звуку та технічний пристрій за допомогою якого відтворювався звук та відбувалося публічне виконання спірного твору саме відповідачем в приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню»; на 31 хвилині оригіналу відеозапису фіксація джерела звуку також відсутня. Отже наданий відеозапис з фіксацією факту публічного виконання спірного твору суперечить акту фіксації № 27.07.2016.

Таким чином, з наданого позивачем відеозапису достеменно неможливо встановити, що відтворення спірного твору здійснювалось саме відповідачем, а не третіми особами, доданий до позовної заяви відеозапис не є належним доказом публічного виконання (відтворення) спірного твору відповідачем.

Суд зазначає, що наданий Організацією відеозапис фіксації використання спірного музичного твору не дає можливості беззаперечно визначити джерело походження звуку та технічний пристрій, за допомогою якого здійснювалося публічне виконання/сповіщення музичних творів, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме зі сторони відповідача. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 910/29115/14.

Дослідивши решту наданих позивачем доказів, а саме чек на оплату від 27.07.2016, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Враховуючи викладене, фіскальний чек не може містити інформацію, зокрема, про те чи використовувались спірні музичні твори ТОВ «Фарт», а тому і відсутні будь-які підстави вважати, що копія чеку від 27.07.2016 та копія чеку з терміналу SDZP04DB від 27.07.2016 №1043, є належними та допустимими доказами місця вчинення правопорушення - публічного виконання або сповіщення музичних творів.

З урахуванням встановлених обставин справи у їх сукупності, копія чеку від 27.07.2016 та копія чеку з терміналу SDZP04DB від 27.07.2016 № 1043, видані відповідачем у приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню», не можуть бути достатньою підставою для задоволення заявленого позову при відсутності інших належних доказів публічного виконання спірного твору відповідачем.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50 Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що Організацією не доведено належними та допустимими доказами порушень прав позивача з боку відповідача шляхом відтворення останнім спірного музичного твору у приміщенні кафе-ресторану «Парк Авеню».

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки позивачем не доведено факт порушення з боку відповідача майнових авторських прав шляхом публічного виконання музичного твору «Sub Pielea Mea» (виконавець Carlas Dreams), відсутні підстави для стягнення компенсації в розмірі 32000 грн. у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права, внаслідок чого в позові відмовляється за недоведеністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 червня 2017 року.

Суддя В.В.Носівець