Постанова № 67036803, 06.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 925/360/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 06.06.2017 року по справі № 925/360/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017

у справі № 925/360/17 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації

про стягнення заборгованості у сумі 167 907,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 167 907,33 грн. за період з 01.12.2015 по 31.12.2016.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у справі № 925/360/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації, на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 167 907,33 грн. боргу.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 у справі № 925/360/17 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

06.06.2017 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про розгляд даної справи без участі представника відповідача, з огляду на відсутність фінансування на відрядження.

До судового засідання від 06.06.2017 представник відповідача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

За пунктом 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1. підпункту 3.9. названої постанови пленуму ВГСУ.

Враховуючи, що присутній представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації задовольнити частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 по даній справі скасувати частково, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та Управлінням соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації було укладено договір №71і200-06-15 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався на пільгових умовах надавати послуги електрозв'язку громадянам Жашківського району, які мають пільги згідно чинного законодавства, а відповідач зобов'язався згідно з вимогами чинного законодавства з питань фінансування витрат по встановленню телефонів та оплати за користування ним, проводити відшкодування поточних витрат Укртелекому по наданню послуг громадянам. (п.п. 1.1, 1.2 Договору) (а/с 45-46).

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір діє з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

Так, відповідно до приписів чинного законодавства України ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно з статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України,

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право па пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Отже, між сторонами справи на підставі договору №71і200-06-15 від 22.01.2015 та в силу вимог закону виникли та існують правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

В обґрунтування позову Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" стверджує про те, що у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року позивачем понесені витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків.

Позивач зазначає, що у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року ним понесені витрати на надання пільг на послуги зв'язку означеній категорії пільговиків на загальну суму 312 793,52 грн., в підтвердження чого позивачем подано розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у період з грудня 2015 року по грудень 2016 року та зведений розрахунок заборгованості за вказані місяці. Крім того, частина боргу на суму 28 899,81 грн. рахується за відповідачем станом на 01.01.2015.

Позивач звертає увагу, що відповідно до п. 8 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (далі - Постанова КМУ №20) у разі проведення розрахунків за спожиту електроенергію кошти перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальних компаній, відкриті в уповноваженому банку, для подальшого спрямування їх через поточні рахунки із спеціальним режимом використання державним підприємством "Енергоринок" на рахунки виробників електроенергії, які поставляють її на оптовий ринок електроенергії, з наступним перерахуванням цих коштів на рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, які є постачальниками та транспортувальниками природного газу.

Згідно з Постановою КМУ №20 між учасниками взаєморозрахунків за електроенергію, здійснювались часткові розрахунки по витратах позивача за надання послуг зв'язку на пільговій основі, в тому числі погашались борги попередніх періодів, що оформлено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів державного бюджету (а/с 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43).

Таким чином, пояснює позивач, відповідачем частково погашено заборгованість на суму 173 786,00 грн., останнє зарахування відбулось у грудні 2015 року, у 2016 році грошові кошти в погашення боргу не надходили.

Посилаючись на акти звіряння, протокольні рішення за 2015 рік позивач просить господарський суд про стягнення з відповідача залишку боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 167 907,33 грн. за спірний період, визначений позивачем, з 01.12.2015 по 31.12.2016. Тобто, з позовної заяви слідує, що у розмір заборгованості у сумі 167 907,33 грн. позивач включає: частину боргу на суму 28 899,81 грн., яка за його ствердженням, рахується за відповідачем станом на 01.01.2015, борг за грудень місяць 2015 року та борг за 2016 рік.

В підтвердження надання зазначених послуг позивачем подано до матеріалів справи акти звіряння розрахунків (а/с 11-20; 56, 58, 62, 68, 72), спільні протокольні рішення у яких періодами погашення вказано місяці 2015 року (а/с 21-44) та листування у вигляді претензійної переписки сторін.

При цьому, у позовній заяві ПАТ "Укртелеком" пояснює, що договір з відповідачем на 2016 рік не укладався, оскільки ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Відтак, посилаючись на вказані приписи закону, позивач вважає, що послуги зв'язку пільговій категорії громадян надається згідно закону без укладення відповідного договору.

В свою чергу, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог повністю, при цьому, за його поясненнями він частково визнав заборгованість за грудень 2015 року на суму 1100,00 грн., наголошуючи, що ця заборгованість утворилась внаслідок недостатнього фінансування у 2015 році цільової субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам. Решту позовних вимог, відповідач не визнає, оскільки між сторонами не було укладено договору про відшкодування витрат за встановлення і користування телефоном пільговим категоріям громадян на період 2016 року, тому відповідно у відповідача не виникло жодних зобов'язань на 2016 рік.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, зазначив, що відповідачем має бути компенсована вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем на пільгових умовах визначеній категорії населення, оскільки зазначений обов'язок передбачений законом та така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань. Крім того, місцевим господарським судом відзначено, що заборгованість відповідача підтверджується актами звірок розрахунків (а/с 11-20) та матеріалами претензійної переписки сторін (а/с 51-82).

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, взявши до уваги норми чинного закону, частково не погоджується з правовими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ "Укртелеком" в особі Чернігівської філії надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Жашківського району, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст.6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

При цьому, ані Законом України "Про телекомунікації", ані Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Зі змісту ст. ст. 86, 91 та 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст. 97 Бюджетного Кодексу України встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

04.03.2002р. Кабінетом Міністрів України постановою № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасової державної допомоги дітям та допомоги по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов'язання виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх фінансування.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється згідно ст. 598 ЦК України частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Крім цього, на підставі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Аналогічні приписи містяться й в ст. 193 ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Предметом спору є вимоги про стягнення боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг зв'язку на пільговій основі в розмірі 167 907,33 грн. за борговий період визначений позивачем з 01.12.2015 по 31.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження надання послуг, позивачем до позову приєднано акти звіряння розрахунків, які є підписані обома сторонами без заперечень за період 10 місяців 2015 року, окрім березня та грудня 2015 року, за вказані два місяці акти звіряння в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали даної справи містять п'ять актів звіряння за 2016 рік, а саме за період серпень - грудень 2016 року. Названі п'ять актів звіряння підписані лише збоку позивача.

Так, як було зазначено вище, відповідач як під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, так і у доводах апеляційного оскарження, заперечував проти задоволення позовних вимог повністю, при цьому, за його поясненнями він частково визнає заборгованість за грудень 2015 року на суму 1100,00 грн., однак, наголошує на відсутності підстав для її стягнення, пояснюючи, що ця заборгованість утворилась внаслідок недостатнього фінансування у 2015 році цільової субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам.

Відповідно до п. 3.1.1 договору передбачено, на підставі наданих документів на право користування пільгами, протягом поточного року надавати громадянам пільги за користуванням телефоном, у відповідності до діючого законодавства.

За п. 3.1.2 договору сторонами визначено, що ПАТ "Укртелеком" повинен надавати управлінню до 5 числа кожного місяці, наступного за звітним, акти звірки розрахунків за наданні послуги та фінансові документи на підтвердження суми наданих послуг.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що управління зобов'язується проводити розрахунки на поточний рахунок із спеціальним режимом використання на підставі актів звіряння і реєстрів актів звірок підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Відповідно до п. 3.2.3 договору визначено, що управління зобов'язується до 5 числа наступного місяця за звітним періодом узгоджувати та підписувати акти звірки розрахунків заборгованості між сторонами.

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір діє з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.

За умовами договору його пролонгації не передбачено, тобто договір закінчив свою дію 31.12.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що правовою підставою у даному випадку для стягнення боргу за період грудень 2015 року є договір №71і200-06-15 від 22.01.2015, оскільки у вказаний період він був чинним. Зокрема, пунктом 3.2.1 договору передбачено, що управління зобов'язується проводити розрахунки на підставі актів звіряння і реєстрів актів звірок, які усіма учасниками таких розрахунків, тобто договором визначено договірний порядок здійснення розрахунків сторонами.

При цьому, у матеріалах справи взагалі відсутній акт звіряння розрахунків за грудень 2015 року. Як наслідок, не вбачається за можливе здійснити зокрема і перевірку розміру заборгованості за цей період. Інших доказів надання послуг у грудні 2015 року позивачем також не надано. Відтак, колегія суддів позбавлена можливості здійснити перевірку надання послуг пільговикам у вказаний період.

Стосовно наявності інших актів звіряння розрахунків за 2015 рік (10 шт.), які є підписані з боку обох сторін, колегія суддів зазначає, що згідно даних актів підтверджується надання послуг за відповідні місяці, однак, сам позивач у позові не просить стягнути борг за ними та вони не можуть слугувати доказом надання послуг за інші місяці, наразі і за грудень 2015 року.

Позивачем, за змістом позову лише зазначено, що частина боргу на суму 28 899,81 грн. рахується за відповідачем станом на 01.01.2015, однак, доказів наведеного позивачем також не надано і спірний період визначений позивачем бере початок саме з грудня 2015 року.

Проте, колегією суддів враховано, що відповідач визнає заборгованість за грудень 2015 року на суму 1100,00 грн., але, наголошує на відсутності підстав для її стягнення, посилаючись на відсутність бюджетного фінансування у 2015 році.

Стосовно наведених заперечень відповідача колегія суддів звертає увагу, що частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності. Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 зазначено, що на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р., - відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1100,00 грн. боргу за період грудень 2015 року.

Стосовно іншої частини позовних вимог про стягнення боргу за період 2016 року слід зазначити наступне.

Обґрунтовуючи позов в цій частині, укртелеком пояснює, що договір з відповідачем на 2016 рік не укладався, оскільки ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №295 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Відтак, посилаючись на вказані приписи закону, позивач вважає, що послуги зв'язку пільговій категорії громадян надається згідно закону без укладення відповідного договору. При цьому, позивач посилається на акти звіряння за 2016 рік, як докази надання таких послуг.

Відповідач у доводах апеляційного оскарження, як і під час розгляду справи судом першої інстанції, стверджує, оскільки між сторонами не було укладено договору про відшкодування витрат за встановлення і користування телефоном пільговим категоріям громадян на період 2016 року, то відповідно у відповідача не виникло жодних зобов'язань стосовно оплати боргу за 2016 рік.

З огляду на докази наявні у матеріалах справи, в цій частині колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційного оскарження відповідача, при цьому вважає за необхідне зазначити про таке.

У відповідності до п. 8.1 договір від 22.01.2015 №71і200-06-15 про відшкодування витрат за встановлення телефонів і користування телефоном пільговій категорії громадян закінчив свою дію 31.12.2015 року, пролонгації за умовами договору не передбачено, додаткових угод про продовження цього договору сторонами укладено не було. Як зазначено позивачем, новий договір про надання спірних послуг на 2016 рік сторонами також не укладався.

Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за наданні послуги зв'язку пільговим категоріям громадян. Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", на яку посилається позивач і стверджує, що укладання договору є не обов'язковим, визначено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відтак, зі змісту вказаної статті слідує, що законом визначено саму можливість надання послуг відповідним категоріям громадян на пільгових умовах та оплата таких послуг покладається на провайдерів, операторів згідно закону і не залежить від їх волевиявлення. В той же час, частиною 2 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" встановлено умови надання телекомунікаційних послуг, зокрема укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Таким чином, посилання позивача на те, що у даному випадку, укладання договору не потрібно, є безпідставними та необґрунтованим.

Ствердження позивача про те, що надання послуг пільговикам підтверджено актами звіряння заборгованості також не беруться до уваги колегією суддів, оскільки матеріали справи містять лише п'ять актів звіряння за період з серпня по грудень 2016 року, в той час, коли борговим періодом позивач зазначає - весь 2016 рік. Крім того, наявні у матеріалах акти звіряння підписані в односторонньому порядку лише збоку позивача, тому не можуть слугувати доказом стягнення заборгованості за цей період.

При цьому, слід врахувати і те, що чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини, передбачена необхідність двостороннього помісячного звіряння інформації надання послуг конкретним пільговикам, тобто законом визначено порядок здійснення розрахунків.

Зокрема, відповідно до п. 10 Порядку "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року №117, визначено, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 11 названого Порядку передбачено, що уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

Жодних з вище перелічених доказів, що визначено законом стосовно порядку здійснення розрахунків, позивачем до матеріалів справи не приєднано.

Інших доказів надання послуг за 2016 рік позивачем також не надано. Як наслідок, у суду відсутні докази задля здійснення перевірки насамперед розміру заявленої заборгованості, тощо.

Крім того, позивачем, за змістом позову зазначено, що частина боргу, яка заявлена до стягнення на суму 28 899,81 грн. рахується за відповідачем станом на 01.01.2015. Однак, ці доводи базуються лише на бездоказових ствердженнях позивача, які жодним чином не підтверджені, за матеріалами справи відсутні докази наявності заборгованості станом на 01.01.2015 у сумі 28 899,81 грн.

У відповідності до ст. 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої ст. 129 Конституції України та статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на відсутність між сторонами договору на 2016 рік, дослідивши докази, на які позивач посилається в підтвердження послуг, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1100,00 грн., яку визнано відповідачем.

За результатом апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації задовольнити частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 по даній справі скасувати частково, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково на суму 1100,00 грн., в іншій частині позову відмовити як заявлених необґрунтовано.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.04.2017 №925/360/17 скасувати частково та прийняти нове судове рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Жашківської районної державної адміністрації (вул. Благовісна, 1, м. Жашків, Черкаська область, 19201, код ЄДРПОУ 03195889) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 01181877) - 1100 (одну тисячу сто) грн. 00 коп. боргу та 16,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Байди Вишневецького, 34, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 01181877) в дохід Державного бюджету України 2 752,32 судового збору за апеляційний перегляд судового рішення.

Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

Матеріали справи №925/360/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Ю.Б. Михальська