Постанова № 67036722, 07.06.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2017 справа № 913/1095/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3В ,секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за дов.; не з’явились;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від23.11.2016 у справі№ 913/1095/16 (суддя Зюбанова Н.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Будкомплект», м. Сєвєродонецьк Луганської області доСєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області провнесення змін до договору оренди землі № 715 від 25.11.2003р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Будкомплект», м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про внесення змін до договору оренди землі шляхом доповнення п. 2.3 договору абзацем наступного змісту: «Орендар звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року».

Рішенням господарського суду Луганської області від 23.11.2016р. у справі № 913/1095/16 позов задоволено в повному обсязі: внесено зміни до Договору оренди землі № 715 від 25.11.2003 р., укладеного між Сєвєродонецькою міською радою та Публічним акціонерним товариством «Будкомплект» та доповнено договір п. 2.3 абзацем наступного змісту: «Орендар звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року».

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Сєвєродонецька міська рада Луганської області звернулася з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, та таким, що прийнято з неповним дослідженням фактів, які були наведені відповідачем.

Для розгляду апеляційної скарги було сформовано колегію суддів у складі: головуючий – суддя Ушенко Л.В., судді Агапов О.Л. та Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.01.2017р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розгляд справи відкладався.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 780 від 13.05.2017р., у зв’язку з прийняттям Вищою радою правосуддя 11.05.2017р. рішення про звільнення з посади судді Ушенко Л.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи, та визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя – Малашкевич С.А., судді-члени колегії – ОСОБА_2, ОСОБА_3

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2017р. розгляд справи відкладався.

В призначене судове засідання з’явився лише представник позивача, відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, до суду не прибув.

Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов’язковою, колегія суддів, з урахуванням думки представника позивача, який з’явився в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі зазначеного представника.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Свою позицію останній обґрунтував письмово у відзиві та додаткових поясненнях, наданих до суду.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.11.2003р. між Сєвєродонецькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством “Будкомплект”, яке в подальшому було перейменоване в Публічне акціонерне товариство “Будкомплект” було укладено договір оренди землі № 715 (державна реєстрація від 02.12.2003 за № 715).

Згідно з розділом 1 договору оренди орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за № 932 від 23.10.2003 р., надає, а орендар набуває право на оренду земельних ділянок, які знаходяться за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганська область, вул. Механізаторів, 1.

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець (відповідач) надав, а орендар (позивач) прийняв в строкове платне користування земельні ділянки – землі промисловості площею 1,8743 га (грошова оцінка цієї земельної ділянки – 2019745,68 грн.), 0,4443 га (грошова оцінка земельної ділянки – 478777,68 грн.), 1,6599 га (грошова оцінка земельної ділянки – 1788708,24 грн..), 3,5116 га (грошова оцінка земельної ділянки – 3784100,16 грн.).

На земельних ділянках знаходиться виробнича база.

Відповідно до розділу 2.3 договору оренди, його укладено на строк до 25.11.2028 р., починаючи з дати державної реєстрації договору оренди. Умови цього договору не зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором. Умови цього договору змінюються відповідно до розділу 4.

Згідно з розділом 2.3 договору сторони дійшли згоди, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірах: за земельну ділянку площею 1,8743 га - 22217 грн. 21 коп. на рік, за земельну ділянку площею 0,4443 га - 5266 грн. 56 коп. на рік, за земельну ділянку площею 1,6599 га - 19675 грн. 79 коп. на рік, за земельну ділянку площею 3,5116 га - 41625 грн. 10 коп. на рік.

Грошова плата сплачується щомісячно протягом 30 календарних днів наступним за останнім календарним днем звітного місяця в розмірі: за земельну ділянку площею 1,8743 га – 1851,43 грн., за земельну ділянку площею 0,4443 га – 438,88 грн., за земельну ділянку площею 1,6599 га – 1639,65 грн., за земельну ділянку площею 3,5116 га – 3468,76 грн.

Розмір орендної плати переглядається при індексації грошової оцінки земельної ділянки, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом 9 договору оренди передбачено, що він набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Сєвєродонецькій міській раді.

25.11.2003 р. цей договір посвідчено державним нотаріусом ОСОБА_6 Другої Сєвєродонецької державної нотаріальної контори Луганської області.

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний договір зареєстровано у ДП «Сєвєродонецький міський центр ДЗК», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 715 від грудня 2003 року.

Як свідчать матеріали справи, у серпні 2016 року позивач, посилаючись на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, звернувся до відповідача з офертою (пропозицією) про внесення змін до вказаного договору оренди землі з проектом додаткової угоди, в якій запропонував п. 2.3 договору доповнити абзацом наступного змісту: “Орендар звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року”.

У зв’язку з тим, що Сєвєродонецька міська рада не повернула підписану додаткову угоду, позивач звернувся до суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що реалізація ним права за ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у повній мірі не є можливою, оскільки передбачені ст. 50 ПК України перерахунок податкових зобов‘язань та подання уточнюючої податкової звітності неможливі без внесення змін до договору. На думку позивача, можливість внесення змін до договору оренди щодо регулювання правовідносин на проміжок часу, який минув, не суперечить законодавству так само, як і зворотна дія Закону України № 1669-VII на проміжок часу, що знаходиться між 14.04.2014 та датою прийняття судом рішення.

Даний позов господарським судом Луганської області задоволений повністю.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, вивчивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правове регулювання правовідносин оренди землі у відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду землі” здійснюється Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ст. 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що договір оренди землі № 715 від 25.11.2003 (арк. справи 8-9) сторонами було укладено належним чином з дотриманням передбаченої законодавством процедури реєстрації правочину у ДП “Сєвєродонецький міський центр ДЗК”, про що зроблено запис на договорі.

В статті 15 Закону України «Про оренду землі» врегульовано, що істотною умовою договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В статті 21 зазначеного Закону вказується, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В статті 24 цього Закону стосовно обов’язків орендодавця передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Вказаний обов’язок обумовлений тим, що плата за землю згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 286 ПКУ регулюється порядок обчислення плати за землю.

В пункті 286.2 ст. 286 ПКУ зазначається, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПКУ).

Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПКУ), з іншого – є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 ПК України).

У відповідності до наданого позивачем нормативно-правового обґрунтування позову його головною підставою є ст. 6 Закону України № 1669-VII, якою передбачено звільнення суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

З 14.04.2014 на сході України проводиться антитерористична операція.

02.09.2014 прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності з 15.10.2014.

Як зазначено в преамбулі цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з ст.1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указами Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13 квітня 2014 року, "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" №405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року.

Згідно з ч.2 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Відповідно до ч.3 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

На виконання зазначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053 від 30.10.2014 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

09.02.2015 року постановою Окружного адміністративного суду м.Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнане нечинним.

Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Оскільки земельні ділянки, які є предметом договору № 715 від 25.11.2003, знаходяться за адресою: вул. Механізаторів, б. 1, м. Сєвєродонецьк, позивач, як орендар, є суб’єктом, на якого поширюється дія Закону України № 1669-VII.

Так, правило ст. 6 Закону України № 1669-VII про звільнення суб’єктів господарювання від орендної плати за своїм характером, начебто є вказівками прямої дії закону, які не потребують більше ніякого підтвердження.

Втім, виходячи з аналізу норм законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком.

Таким чином, вочевидь, що вказані вище приписи Закону України № 1669-VII не узгоджуються з Податковим кодексом України, у зв’язку з чим за листом від 16.09.2016 № 512/10/12-32-12-02-19 Головне управління ДФС у Луганській області надало податкову консультацію за зверненням ПАТ “Будкомплект” щодо неможливості подання уточнюючого розрахунку з орендної плати за укладеним договором оренди. При цьому позивач зазначає, що ним було належним чином сплачено орендну плату за спірний період, що підтверджено документально за матеріалами справи (довідкою за підписом генерального директора та головного бухгалтера товариства, актами ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області №№ 157-07, № 475-07, 4320-07 від 07.11.2016).

Так, позивач зазначає, що не сплачувати орендну плату він не міг при поданих до 20 лютого звітного року деклараціях за 2014 та 2015 роки, коли відповідно не було розпочато АТО та не було Переліку, оскільки це правопорушення. Так само було б правопорушенням подавати декларацію з нульовими показниками.

Крім цього, позивач долучив до справи судові акти по адміністративній справі № 812/305/16, за результатами розгляду якої було задоволено позов ПАТ “Будкомплект” до ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за порушення строків сплати сум грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб. Постанови судів були мотивовані, зокрема й тим, що достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати стосовно конкретних суб’єктів за Законом України № 1669-VII є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення АТО. Рішення у справі № 812/305/16 набрало законної сили.

Втім, як було зазначено вище, Головне управління ДФС у Луганській області надало позивачу негативну відповідь щодо можливості подання уточнюючого розрахунку з орендної плати за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Суд зазначає, що Закон №1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, приписи ст.6 Закону №1669 є нормами прямої дії.

Як вбачається з матеріалів справи орендодавець вважає, що ст. 6 Закону № 1669 не має застосовуватись при регулюванні орендних правовідносин між сторонами за договором оренди, оскільки не внесені зміни до податкового законодавства.

Втім, несплата орендарем орендної плати на підставі ст. 6 Закону № 1669 обумовить виникнення недоїмки і застосування податковим органом заходів, визначених податковим законодавством.

Позивач обґрунтував своє звернення порушенням своїх майнових прав у вигляді переплаченої орендної плати за землю за період з 14.04.2014 по 07.06.2016, оскільки у вказаний період підприємство мало бути звільненим від орендної плати за землю.

Враховуючи, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди землі, орендар звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на бездіяльність відповідача стосовно реалізації приписів ст. 6 Закону № 1669.

З урахуванням вказаних обставин суд дійшов висновку, що, оскільки підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки ( ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 288.1 ст. 288 ПК України), обраний позивачем спосіб захисту права на звільнення від орендної плати за вказаний період через внесення змін до договору, дійсно, є таким, що надасть йому можливість подати уточнюючу податкову звітність за період проведення АТО.

Таким чином матеріалами справи підтверджено наявність порушеного права позивача на звільнення від сплати орендної плати за спірний період та предметом спору є внесення змін до договору оренди землі № 715 від 25.11.2003 та доповнення п. 2.3 абзацом наступного змісту: “Орендар звільняється від орендної плати по даному договору за період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року”.

До внесення відповідних змін до договорів оренди землі позивач позбавлений права уточнити свої податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки, а тому вимушений був протягом 2014-2016 років сплачувати орендну плату на підставі чинних договорів оренди землі.

Як зазначено вище, Закон № 1669 прийнято 02.09.2014, та набрав чинності з 15.10.2014.

Згідно п. 2 ст. 11 дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на 6 місяців після дня її завершення. Можливість реалізації положень цього Закону пов’язана з прийняттям підзаконних нормативних актів, зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України щодо визначення території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст. 6 Закону № 1669 право суб’єкта господарювання на звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 Закону № 1669 відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми Закону № 1669 щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у тому числі: шляхом внесення змін договорів.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

З огляду на приписи ст.ст. 16, 651 ЦК України, ст. 30 Закону № 161 вимога про внесення змін до договору є належним засобом судового захисту прав у спорі щодо приведення договору у відповідність до норм діючого законодавства у випадку, коли інша сторона договору піддає сумніву законодавчі норми.

Отже, системний аналіз норм Закону № 1669 з моменту його прийняття і з урахуванням змін, внесених з 08.06.2016, підзаконних нормативних актів, прийнятих відповідно до цього Закону, дають підстави для висновку про розповсюдження ст. 6 Закону № 1669 на господарську діяльність позивача в період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 30 Закону України “Про оренду землі” передбачає, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Щодо нормативно-правового обґрунтування позову, то позивач також посилається на ст. 652 ЦК України, якою передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Позивач зазначає, що запровадження у законодавчому порядку вказаного звільнення орендарів від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції є такою істотною зміною обставин.

Законодавцем передбачено - якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суттєвою зміною обставин в розумінні ст. 652 ЦК України є непередбачена зміна зовнішніх обставин, яка не залежить від волі сторін. При цьому обставини повинні змінитись настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали би такий договір або уклали би його на інших умовах.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що в момент укладення договору (25.11.2003) сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, жодна із сторін не могла передбачити захоплення незаконними збройними формуваннями частини території Донецької та Луганської областей, проведення АТО та запровадження тимчасових заходів для підтримки суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на території її проведення.

Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались, оскільки зупинення збройної агресії, необхідне для відновлення мирного життя, об‘єктивно не залежить від дій суб‘єктів господарювання.

Наступна умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Так, у ситуації, коли йдеться про надання послуг оренди в умовах проведення антитерористичної операції, майнові інтереси орендодавця не можуть переважати майнові інтереси орендаря, господарча діяльність якого потерпає в складних умовах. Звільнивши від сплати орендної плати орендарів за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення АТО держава, в особі місцевого органу влади (орендодавця) добровільно позбавила себе надходження коштів для підтримки суб’єктів господарювання (орендаря).

Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Ні зміст договору, ні будь-які звичаї ділового обороту не свідчать, що позивач може впливати на запровадження у законодавчому порядку звільнення орендарів від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Посилання відповідача на рішення Сєвєродонецької міської ради Луганської області № 2743 від 20.06.2013, стосовно припинення права оренди Позивача щодо земельної ділянки загальною площею 3,5116 га, що розташована за адресою: Луганська область, м. Сєверодонецьк, вул. Механізаторів, 1, та розірвання договору оренди земельної ділянки №715 від 25.11.2003, що укладений із позивачем, судова колегія не приймає до уваги, оскільки будь-яких правочинів на виконання зазначеного рішення Сєвєродонецької міської ради укладено не було, державної реєстрації змін до права оренди ПАТ «Будкомплект» також проведено не було, будь-яких інших доказів розірвання договору оренди землі на виконання зазначеного рішення сторонами до суду не надано.

Крім того, позивачем надані відомості, що він до цього часу користується вказаною земельною ділянкою та стягує за неї відповідну орендну плату.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Сєвєродонецької міської ради Луганської області не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. у цій справі підлягає залишенню без змін.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Судові витрати за апеляційне оскарження, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. у справі № 913/1095/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2016 р. у справі №913/1095/16 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий С.А. Малашкевич

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3