Постанова № 67036700, 06.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 910/10190/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

У судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: Вєдєрнікова О.С., довіреність № 88/12-16 від 30.12.2016

від відповідача (апелянта): Бєлячкова О.В., довіреність № 6-48 від 10.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/10190/15 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка, Донецька обл.

до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», м. Київ

про визнання недійсним правочину

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» (надалі-позивач/ПАТ «Концерн Стирол» звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі-відповідач/ПАТ «Укртрансгаз») про визнання недійним правочину (т. 1., а.с. 6-13).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року позов задоволено повністю. Визнано правочин про відбір в односторонньому порядку публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» природного газу публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125 664,807 тис. куб. м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 року недійсним. Зобов'язано публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125 664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 року. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" судовий збір у розмірі 2 436,00 грн (т. 1., а.с. 236-242).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 залишено без змін. (т.2, а.с. 253-259).

12.08.2016 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі № 910/10190/15 видано накази (т.3, а.с., 3-4).

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у справі № 910/10190/16 залишено без змін( т.3, а.с., 31-42).

У квітні 2017 року ПАТ «Укртрансгаз» звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/10190/15 на два роки (т. 4., а.с. 110-115).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/10190/15 (суддя Лиськов М.О.) у задоволенні заяви ПАТ «Укртрансгаз» про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/10190/15 на два роки відмовлено (т. 4., а.с. 192-197).

Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що боржник, посилаючись на скрутний фінансовий стан товариства, який ускладнює здійснення повного та своєчасного виконання рішення суду, не довів винятковості випадку для відстрочення виконання рішення суду та не надав обґрунтованих доказів в підтвердження вказаних вище обстав.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою господарського суду міста Києва, ПАТ «Укртрансгаз» (надалі- апелянт) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву ПАТ «Укртрансгаз» про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/10190/15 на два роки в частині зобов'язання відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу відповідача природній газ позивача в об'ємі 125 664,800 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 року.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртрансгаз» вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням вимог процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин розгляду заяви та з висновками, які не відповідають дійсним обставинам справи. На думку апелянта, місцевим господарським судом безпідставно не враховано, що на час звернення його з цією заявою до суду існували і у даний час існують обставини, які унеможливлюють виконання рішення у даній справі в частині зобов'язання відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природний газ позивача в об'ємі 125 664,800 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 року, який визнано недійсним. За твердженнями апелянта, виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року у справі № 910/10190/15 може призвести до зупинення роботи всієї Єдиної газотранспортної системи України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/10190/15 прийнято до провадження та призначено на 06.06.2017.

02.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ПАТ «Концерн Стирол» надійшли заперечення на заяву ПАТ «Укртрансгаз» про відстрочку виконання рішення.

У судовому засіданні представник апелянта (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, з викладених у ній підстав.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 06.04.2017 року ПАТ «Укртрансгаз» просило відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/10190/15 на два роки.

Вказана заява мотивована наявністю обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, а саме: підприємство відповідача є складовою частиною нафтогазової галузі, є оператором ГТС та газосховищ, здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню населення та промислових об'єктів України природним газом, підприємство перебуває у важкому фінансовому становищі, у нього наявна кредиторська заборгованість його контрагентів, відсутні необхідні обсяги природного газу для поновлення в обліку і грошові кошти; та наявністю обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення, а саме: поновлення в обліку в ВСГ природного газу позивача в об'ємі 125 664,800 тис. куб. м. може призвести до зупинення роботи всієї Єдиної газотранспортної системи України, і як наслідок, до припинення діяльності з транспортування та зберігання природного газу.

Положеннями ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, на підставі ч. 1 ст. 121 ГПК України за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання, не обмежується й право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п. 7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - постанова № 9) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови № 9).

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази на підтвердження викладених в заяві обставин щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Крім цього, рішенням Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" визначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Положення діючого господарсько-процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Місцевим господарським судом та колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до відкритої інформації з офіційного сайту публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Чууууу.ига.иа) в розділі "Оперативна інформація" зазначені оперативні дані по ПСГ публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" за 22.04.2017 року в загальному обсязі 8 289,98 млн. куб. м. Станом на 02.11.2016 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" зекономило 79,97 млн. грн.

Дані обставини свідчать, що ПАТ «Укртрансгаз» мало об'єктивну можливість виконати, принаймні частково, рішення суду у даній справі.

Про наявність грошових коштів у ПАТ «Укртрансгаз» свідчить додаток до річного плану закупівель, що здійснюється без проведення процедур закупівель на 2017 рік, а відсутність у річних планах закупівель на 2016 та 2017 роки даних про необхідність закупівлі природного газу саме в обсязі 125 664,800 тис. куб. м. (присудженого рішенням у даній справі) свідчить про повне ігнорування публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» такого рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Посилання публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на відсутність у нього необхідних коштів та ресурсів не можуть вважатися винятковими обставинами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків...».

Тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю.

У заяві про відстрочення виконання рішення суду у даній, відповідач просить, зокрема, відстрочити виконання такого рішення справі на 2 роки, проте, як встановлено місцевим господарським судом та судовою колегією апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" жодним чином не обґрунтовує запропонованого строку відстрочення та не надає жодних розрахунків та доказів на підтвердження того, що після спливу вказаного строку рішення суду у даній справі буде беззаперечно і в повному обсязі виконане.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник саме з вини відповідача (протиправна діяльність), а саме, в результаті його неправомірних дій щодо одностороннього відбору (без погодження з публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол") природного газу позивача, що беззаперечно встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 року у даній справі.

При вирішенні питання про відстрочення судового рішення суду належить встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, адже невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед на права та інтереси позивача, за захистом яких він змушений був звернутись до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі звіту про фінансовий стан публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", позивач знаходиться у важкому фінансовому становищі, оскільки: збитки за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року зросли майже на 18% (код рядка 1420 консолідованого балансу) і склали за 2016 рік 5 232 986 000,00 грн.; керівництвом підприємства було прийняте рішення про повну зупинку виробництва, завершенню розпочатих технологічних процесів, зменшенню до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства, оскільки позивач територіально знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції, що була розпочата на підставі Указу Президента України № 405/2014 року від 14.04.2014 року; внаслідок дії вказаних негативних факторів позивач не може здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, тому несе величезні збитки.

Крім того, відносно публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" відкрито декілька виконавчих проваджень № 46937780, № 49067990 на загальну суму понад 221 878 271,00 грн.

Отже довготривале невиконання публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року у справі № 910/10190/15 є суттєвою перешкодою для здійснення публічним акціонерним товариством "Концерн Стирол" своєї статутної діяльності та реалізації своїх повноважень власника природного газу.

З огляду на вищенаведене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору і інші обставини справи та недоведеності боржником винятковості випадку для відстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання рішення у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги є ідентичними доводам заяви про відстрочення виконання судового рішення, та спростовуються викладеними у даній постанові доводами та висновками.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/10190/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна