Рішення № 67036526, 08.06.2017, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Радченя Д.І., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне Хмельницької області

до Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади м. Полонне Хмельницької області

про визнання недійсним рішення Полонської міської ради 28-ї сесії І скликання №12 від 28.04.2017р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”.

Представники сторін :

Від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 26.07.2016 року;

Від відповідача: не приймав участі.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.05.2017 року порушено провадження по справі №924/429/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне Хмельницької області до Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади м. Полонне Хмельницької області про визнання недійсним рішення Полонської міської ради 28-ї сесії І скликання №12 від 28.04.2017р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою”, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 12 год. 00 хв. 22 травня 2017 року.

Цією ж ухвалою зобов’язано позивача подати в судове засідання в оригіналах докази на підтвердження позовних вимог, належним чином завірені копії до справи, в тому числі державний акт на право постійного користування землею та документи на підставі яких його видано, в т.ч. рішення міської ради №44 від 19.04.1995р.; рішення 28-ї сесії І скликання Полонської міської ради № 12 від 28.04.2017р.; всі інші докази, що стосуються даної земельної ділянки.

Зобов'язано відповідача подати в судове засідання копію Витягу з Єдиного державного реєстру, копію рішення 28-ї сесії І скликання Полонської міської ради № 12 від 28.04.2017р., надати в оригіналах докази, які стали підставою прийняття рішення 28-ї сесії І скликання Полонської міської ради № 12 від 28.04.2017р.; письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів та заперечень; письмові докази на підтвердження обставин щодо наявної заборгованості по сплаті земельного податку, копію рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення нарахованих до сплати сум земельного податку та докази пред’явлення до виконання відповідні судові рішення.

В судовому засіданні 25.05.2017 року, в якому приймали участь як представник позивача, так і повноважний представник відповідача, по справі оголошено перерву. Чергове засідання суду призначене на 10 год. 00 хв. 08.06.2017 року, про час дату проведення цього засідання сторони належним чином повідомлені, про що відображено в протоколі судового засідання та відповідній розписці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.06.2017 року не приймав участі, проте до судового засідання вх.№ 05-22/5700/17 від відповідача надійшло письмове клопотання № 1336 від 07.06.2017 року в якому просить суд відкласти судове засідання на більш пізніший строк в зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів по справі.

В попередньому засіданні суду представник відповідача позовні вимоги не визнавав.

В поданому відзиві на позов проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог та зазначає, що рішенням 24-ї сесії першого скликання №13 від 24.02.2017 року „Про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки на місцевості (в натурі)" надано дозвіл виконавчому комітету Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки на місцевості (в натурі) площею 158,8 га, що розташована в м.Полонне, для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємствами, які пов'язані із користуванням надрами - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Зазначає, що Полонська міська рада при здійсненні повноважень власника земельної ділянки на підставі та у відповідності до чинного законодавства України прийняла зазначене рішення з метою забезпечення дотримання норм чинного законодавства, проведення державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Звертає увагу суду на те, що оспорюване позивачем рішення було прийнято у зв'язку із заборгованістю позивача по сплаті земельного податку у розмірі 290 464, 43грн. На адресу позивача також неодноразово направлялися листи із проханням погасити заборгованість по сплаті земельного податку, копії яких представником надано суду. Однак, станом на дату розгляду справи у суді вона залишається не погашеною. Також у поданому запереченні відповідач спростовує ряд зауважень позивача щодо неправомірності здійснення діяльності Полонської міської ради та зазначає, що рішення 24-ї сесії першого скликання №13 від 24.02.2017 року ніяким чином не порушує права позивача, як користувача земельної ділянки, оскільки не припиняє право постійного користування земельною ділянкою, а прийняте виключно з метою впорядкування існуючого об'єкта землеустрою, що входить до її повноважень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до статті 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 43 судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Оскільки предметом розгляду спору є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, тобто суду належить дати правову оцінку правомірності дій органу місцевого самоврядування під час прийняття цього рішення.

Відповідачем не наведено обставин, що унеможливлюють розгляд справи по суті в цьому судовому засіданні. Тому, на думку суду в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для розгляду справи по суті за наявними у справі доказами. Примірник зазначеного рішення наявний в справі. Явка сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась. Тому підстави для відкладення судового засідання наразі відсутні.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Пунктом 1 рішення Полонської міської ради об’єднаної громади № 15 28-ї сесії від 28.04.2017 р. "Про припинення постійного користування земельною" припинено постійне землекористування земельною ділянкою кадастровий номер 6823610100:02:002:0106, площею 158,8 га, що була надана згідно державного акту № 000006, зареєстрованого в Книзі запасів державних актів на право постійного користування землею за № 25 Полонської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Полонської міської ради від 19.04.1995 р. № 44 припинено право постійного землекористування та зараховано таку земельну ділянку до земель комунальної власності.

Пунктом 2 такого рішення, зобов’язано виконавчий комітет Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади звернутися до відділу державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації з заявою про скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6823610100:02:002:0106, наданої згідно державного акту на право постійного користування землею І-ХМ № 000006, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25, на підставі рішення виконавчого комітету Полонської міської ради від 19 квітня 1995 року № 44.

Позивач користується земельною ділянкою на праві постійного землекористування згідно Державного акту серії І-ХМ №000006 від 01.06.1995 р. площею 158,8 га у м. Полонному Хмельницької області, по вул. А. Герасимчука, 190Б.

Приймаючи рішення у даній справі, судом враховується наступне нормативно-правове обґрунтування, яким врегульовано спірні правовідносини.

Так, відповідно до п.2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Дані у матеріалах справи про внесення акту постійного користування земельною ділянкою до Державного реєстру земель, на момент прийняття спірного рішення, відсутні, що і не заперечується сторонами, проте, це не свідчить про відсутність права на землю, а навпаки, про її сформованість незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До повноважень органу місцевого самоврядування (п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні") належить лише вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. При цьому, будь-якими нормами чинного законодавства в т.ч. Земельним кодексом не передбачено повноважень міської ради в односторонньому порядку за будь-яких обставин та умов припиняти право постійного землекористування позивача.

Відповідно до системного аналізу ст.ст.141, 142, 144 Земельного кодексу України, процедура припинення права постійного землекористування може бути розпочата і завершена органом місцевого самоврядування лише у двох випадках: на підставі відмови землекористувача від постійного землекористування із поданням заяви до розпорядника (власника) землі та у разі виявлення порушення земельного законодавства на підставі звернення і протоколу державного інспектора з охорони довкілля. В усіх інших випадках право постійного користування припиняється на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція притримується і Верховним Судом України, який у п. 8 своєї постанови Пленуму від 16.04.2004 р. N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. N 2 зазначив, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Таким чином, незалежно від причин прийняття оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування (заборгованість по платі за землю чи інше), а також враховуючи, що таке рішення не пов’язане із добровільною відмовою землекористувача від постійного землекористування та виявленням порушення земельного законодавства на підставі звернення і протоколу державного інспектора з охорони довкілля, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про незаконність оскаржуваного рішення та як наслідок, визнання його недійсним.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оскільки рішенням відповідача припинено право постійного користування позивача, воно безпосередньо порушує його право та охоронюваний законом інтерес, що є підставою для звернення за захистом такого права до суду, а у суду існує обов’язок його відновити (захистити) шляхом прийняття рішення про визнання його недійсним.

Щодо предметної підсудності оскаржуваного рішення господарським судам України, передбаченої п.6) ч.1 ст. 12 ГПК України, виходячи із положень ст.ст.13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст.ст.2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, ст.ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України, випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. (Такої правової позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 6 від 17.05.2011 р. з наступними змінами і доповненнями).

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводів позивача та відповідно не обґрунтовано законність оскаржуваного рішення, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаченому судовому збору (за позовною вимогою та вимогою про вжиття заходів забезпечення позову) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 22, 33, 43, 44-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд –

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м.Полонне Хмельницької області до Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади м. Полонне Хмельницької області про визнання недійсним рішення Полонської міської ради 28-ї сесії І скликання №12 від 28.04.2017р. „Про припинення права постійного користування земельною ділянкою” задовольнити.

Визнати недійсним рішення Полонської міської ради об’єднаної громади № 15 28-ї сесії від 28.04.2017 р. "Про припинення постійного користування земельною ділянкою", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 6823610100:02:002:0106, площею158,8 га, що була надана згідно державного акту № 000006, зареєстрованого в Книзі запасів державних актів на право постійного користування землею за № 25 Полонської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Полонської міської ради від 19.04.1995 р. № 44.

Стягнути з Полонської міської ради об’єднаної територіальної громади (30500, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 113) код ЄДРПОУ 04060743 на користь публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат» (30500, Хмельницька обл., м. Полонне, вул.Академіка Герасимчука, буд. 190 Б, код ЄДРПОУ 05471879) витрати по оплаті судового збору в сумі 2400,00грн.

Видати наказ.

Суддя Д.І. Радченя

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, 30500, м.Полонне, вул. Академіка Герасимчука, 190Б - надати за заявою;

3 - відповідачу, 30500, м.Полонне, вул.Лесі Українки, 113.