Рішення № 67036291, 06.06.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2017 року Справа № 913/306/17

Провадження №19/913/306/17

За позовом Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харків

до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 865172 грн 55 коп.

Суддя Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю №б/н від 06.06.2017;

від відповідача представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Науково-виробнича фірма Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про стягнення заборгованості за договором поставки №АМК-615-2016-пст від 09.06.2016 в сумі 81561 грн 60 коп., 3% річних у сумі 972 грн 04 коп., інфляційних втрат у сумі 3983 грн 91 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.04.2017 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 20.04.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.04.2017 розгляд справи відкладено на 16.05.2017, а потім відповідною ухвалою на 06.06.2017.

Відповідач відзивом №026-18/2 від 15.05.2017 зазначив, що за видатковими накладними №180 від 17.06.2016 та №325 від 26.10.2016 позивачем поставлена на адресу відповідача продукція на загальну суму 164851 грн 20 коп.; що платіжним дорученням №4636 від 13.06.2016 відповідачем здійснена часткова оплата у сумі 83289 грн 60 коп.; що позивачем безпідставно в розрахунок інфляційних нарахувань включений листопад 2016 року.

Клопотанням про відстрочку виконання рішення суду №026-18/3 від 15.05.2017 відповідач просив суд відстрочити виконання рішення у справі до 30.06.2017.

У судовому засіданні 06.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Науково-виробничою фірмою Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Алчевський металургійний комбінат (покупець, відповідач) 09.06.2016 був укладений договір поставки №АМК-615-2016-пст, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених в договорі. Асортимент, кількість і ціна товару зазначається в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невідємною частиною (п.1.1 договору).

Ціна товару за одиницю і за позиціями, а також порядок і умови оплати за поставлений товар зазначається в специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невідємною частиною (п.2.1 договору).

Умови оплати за товар згідно з п.2.2 договору обумовлюються в специфікаціях до договору.

Відповідно до п.2.3 договору загальна сума договору складає суму в національній валюті України, визначену на підставі специфікацій до цього договору.

Згідно з п.4.1 договору поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар за однією специфікацією згідно письмової заявки покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених сторонами в специфікаціях відповідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року (п.4.2 договору).

Відповідно до п.10.2 договору він діє по 31.12.2017. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобовязань за цим договором.

09.06.2016 між сторонами була підписана специфікація №1 до договору, в якій сторони обумовили поставку наступної продукції: електрощітка ЕГ 61 2х10х50х52/60 у кількості 672 шт. за ціною 96 грн 00 коп. за одиницю без ПДВ, всього на суму 64512 грн 00 коп.; електрощітка ЕГ 61 2х12,5х40х52/60 у кількості 576 шт. за ціною 129 грн 00 коп. за одиницю без ПДВ, всього на суму 74304 грн 00 коп. Всього на загальну суму 166579 грн 20 коп. з ПДВ. Виробник: ТОВ Прожекторні вуглі, м.Єлець, Росія, рік випуску 2016. (п.1 специфікації).

Оплата продукції, що поставляється 50% передплата і 50% по факту поставки протягом 14 календарних днів з моменту поставки продукції. Після перерахування 50% передплати, ціна зміні не підлягає (п.3 специфікації).

В п.4 специфікації сторони передбачили строк поставки товару 45 календарних днів після отримання 50% передплати.

Умови поставки СРТ м.Костянтинівка Донецької області, склад КЗНО. Транспортні витрати за рахунок постачальника (п.5 специфікації).

На виконання умов договору поставки №АМК-615-2016-пст та специфікації до нього позивач поставив відповідачеві товар за видатковою накладною №325 від 25.10.2016 на суму 20736 грн 00 коп. та видатковою накладною №180 від 17.06.2016 на суму 144115 грн 20 коп.

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково у сумі 83289 грн 60 коп., заборгованість складає 81561 грн 60 коп. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно зі ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №АМК-615-2016-пст від 09.06.2016 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві за специфікацією №1 від 09.06.2016 до договору №АМК-615-2016-пст від 09.06.2016 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. видатковими накладними №325 від 25.10.2016 на суму 20736 грн 00 коп. та №180 від 17.06.2016 на суму 144115 грн 20 коп. і визнається сторонами.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3 специфікації №1 від 09.06.2016 до договору №АМК-615-2016-пст від 09.06.2016 оплата продукції, що поставляється 50% передплата і 50% по факту поставки протягом 14 календарних днів з моменту поставки продукції. Після перерахування 50% передплати, ціна зміні не підлягає.

Відповідач визнав факт поставки та наявність заборгованості.

З огляду на викладене, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 81561 грн 60 коп. за поставкою за специфікацією №1 від 09.06.2016 до договору №АМК-615-2016-пст від 09.06.2016 суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.11.2016 по 04.04.2017 в сумі 972 грн 04 коп. та інфляційних втрат за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року у сумі 3983 грн 91 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом за допомогою програми Законодавство було перевірено розрахунок 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві (а.с.5), та встановлено, що він є арифметично неправильним, оскільки Науково-виробничою фірмою Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю не враховано, що у 2016 році 366 днів. Водночас господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми Законодавство, за заявлений позивачем період з 11.11.2016 по 04.04.2017: 1) 81561,60 (сума заборгованості) х 3% х 51 (кількість днів прострочення у 2016 році)/366 (кількість днів у 2016 році)=340 грн 95 коп.; 2) 81561,60 (сума заборгованості) х 3% х 94 (кількість днів прострочення у 2017 році)/365 (кількість днів у 2017 році)=630 грн 15 коп.; 3) 340,95+630,15=971,10.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% підлягає задоволенню частково у сумі 971 грн 10 коп.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.5), господарський суд прийшов до висновку про те, що позивачем невірно визначено період прострочення для їх нарахування листопад 2016 року - лютий 2017 року, оскільки їх нарахування повинно здійснюватись з грудня 2016 року відповідно до пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат, зроблений за допомогою програми Законодавство: 1) 81561,60 (сума заборгованості) х 1,03029999 (сукупний індекс інфляції за весь період прострочення)=84032 грн 92 коп. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції); 2) 84032,92 (сума боргу з урахуванням індексу інфляції) 81561,60 (сума боргу)= 2471 грн 32 коп. (інфляційні нарахування).

Таким чином стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати за період з грудня 2016 року по лютий 2017 року у сумі 2471 грн 32 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відносно клопотання відповідача №026-18/3 від 15.05.2017 про відстрочку виконання рішення у справі зі сплатою стягненої суми до 30.06.2017, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на те, що місцезнаходженням виробничих потужностей відповідача є м.Алчевськ Луганської області; що під час активної фази АТО внаслідок бойових дій було пошкоджено залізничні ділянки контактних мереж, а саме Ясинувата, станції Донецького вузла, Горлівка, Стаханов, Антрацит, Луганськ, Комунарськ, в результаті цього для відповідача стали неможливими залізничні перевезення по цим напрямкам; що 03.06.2016 ПАТ Укрзалізниця була введена конвенція №ЦЦО-12/131 на заборону прийому перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького та Луганського напрямів; що 12.02.2017 ПАТ Укрзалізниця була введена конвенція №ЦДЗО/0000074 на заборону прийому перевезення завантажених і порожніх вагонів з усіх країн СНД і Балтії у напрямі залізничних станцій Донецького та Луганського напрямів, у т.ч. на станцію Комунарськ; що 13.02.2017 у звязку з неможливістю здійснення вантажних перевезень через блокування залізничних колій відповідач був змушений здійснити гарячу консервацію основних виробничих фондів підприємства, що підтверджується наказом №109 від 13.02.2017; що численні аварійні скорочення енергопостачання та зупинки в періоди збоїв в енергопостачанні, приводять до простоїв печей з наступним роздмухуванням, що в свою чергу вимагає завантаження додаткової сировини, енергоресурсів, газоподібного і твердого палива; що факти аварійних зупинок підтверджується актами №1 від 21.01.2015, №14/9 від 01.09.2015, №15/9 від 01.09.2015, №2/2 від 11.01.2016, №4/3 від 21.01.2016, №19/7 від 12.04.2016, №20/8 від 10.04.2016, №18/6 від 12.04.2016, №27/11 від 26.05.2016, №13 від 06.06.2016, №31/14 від 07.06.2016, №36/16 від 22.07.2016, №35/15 від 28.07.2016; що за 2016 рік відповідач має збитки в сумі 10 568 344 тис. грн.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач повинен довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Суд враховує зазначені відповідачем обставини та його майновий стан, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2016 та звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2016 рік.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд бере до уваги триваюче блокування переміщення товарів через лінію розмежування з непідконтрольною українській владі територією Луганської області, запровадження незаконними формуваннями у ПАТ Алчевський металургійний комбінат зовнішнього управління та прийняття рішення Радою Національної безпеки та оборони України від 15 березня 2017 року Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України, що негативно вплинуло на господарську діяльність відповідача. Відомості про вказані обставині розповсюджені засобами масової інформації, сторонами не заперечуються, з огляду на що вони визнаються судом загальновідомими і такими, що не потребують доказування.

Господарський суд вважає, що вказані відповідачем обставини безпосередньо вплинули на господарську діяльність підприємства відповідача та його фінансовий стан, з огляду на що суд, враховуючи згоду позивача на надання відстрочки виконання рішення, висловлену у судовому засіданні 06.06.2017, прийшов до висновку про задоволення заяви Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат №026-18/3 від 15.05.2017 та відстрочення виконання рішення в частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у сумі 81561 грн 60 коп., 3% річних у сумі 971 грн 10 коп., інфляційних втрат у сумі 2471 грн 32 коп., судового збору в сумі 1572 грн 01 коп., відстрочивши виконання до 30.06.2017.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, вул.Вілєсова, б.20А, м.Сєвєродонецьк Луганської області, ідентифікаційний код 05441447, на користь Науково-виробничої фірми Промкомплект у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 30289982, заборгованість за поставлену продукцію у сумі 81561 грн 60 коп., 3% річних у сумі 971 грн 10 коп., інфляційні втрати в сумі 2471 грн 32 коп., судовий збір у сумі 1572 грн 01 коп., відстрочивши виконання до 30.06.2017, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.06.2017.

Суддя Т.В. Косенко