Рішення № 67036107, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/7291/17За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»

про відшкодування 49 490,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Невідомий О.М. (дов. №03/04-17_Н від 03.04.2017);

від відповідача Пешков О.О. (дов. №0116-42 від 18.10.2016).

встановив :

04.05.2017 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №6057 від 30.10.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 49 490,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7291/17 та вказану справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.06.2017.

19.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

02.06.2017 Слідче управління Головного управління національної поліції в Одеській області на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 11.05.2017 через загальний відділ діловодства суду подало копії матеріалів кримінального провадження №12015160000000887, розпочатого 27.11.2015 за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

06.06.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів того, що пошкодження транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1, сталася з вини ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно полісу №АЕ/2709987.

Представники сторін з'явилися у судове засідання 06.06.2017, надали пояснення по суті справи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

30.10.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» та ОСОБА_6 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №6057 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору страхування - з 30.10.2015 до 29.10.2016.

26.11.2015 приблизно о 15 год. 40 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_2, здійснюючи рух по вул. Люстдорфська дорога з боку Адміральського проспекту в напрямку вул. Бреуса в Малиновському районі м. Одеси, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_7, який здійснював рух у зустрічному напрямку. Після зіткнення вказаних транспортних засобів з автомобілем ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_6, здійснив зіткнення автомобіль НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3, було пошкоджено, що підтверджується довідками Слідчого управління Головного Управління національної поліції в Одеській області №15/04/9.01/0085/1.16 від 22.01.2016, №15/04/9.01/0088/1.16 від 22.01.2016 та матеріалами кримінального провадження №12015160000000887, розпочатого 27.11.2015 за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2016 у справі №521/5417/16-к (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), відповідно до досліджених матеріалів ОСОБА_4, раніше не судимий, скоїв необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості та примирився з потерпілим; при цьому відшкодував потерпілому завдані збитки, у зв'язку із чим кримінальне провадження у відношення ОСОБА_4 за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.

В матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_5 щодо події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, від 27.11.2015, відповідно до якого останній повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 26.11.2015.

Відповідно до звіту №0104-01-16 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля НОМЕР_3, станом на 26.01.2016, проведеного оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №7258 від 12.12.2009), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3, в результаті пошкодження при ДТП, станом на 26.01.2016 складає 146 939,55 грн.

Згідно з рахунками №ВПтС-0000238 від 15.02.2016 та №ВПтС-0000282 від 19.02.2016, виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра», вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, склала 34 290,00 грн. та 208 295,46 грн. відповідно.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_6 страховику про виплату страхового відшкодування від 29.02.2016.

Відповідно до страхового акту № КР-010901 Регрес від 14.03.2016 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 243 085,46 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту № КР-010901 Регрес від 14.03.2016, була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра» та страхувальника (вигодонабувача) у загальному розмірі 243 085,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №764 від 29.03.2016 на суму 130 000,00 грн., №765 від 29.03.2016 на суму 500,00 грн. та №779 від 30.03.2016 на суму 112 585,46 грн.

23.06.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою №15/04/8.04/117-16 про страхове відшкодування у розмірі 243 085,46 грн., у відповідь на яку відповідач листом від 12.08.2016 №16/04/9.04/024-16 відмовив у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із відсутністю правових підстав для визнання події страховою.

01.02.2017 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою 315/04/8.04/038-17 про страхове відшкодування у розмірі 243 085,46 грн., у відповідь на яку відповідач листом від 23.03.2017 у зв'язку із відсутністю постанови суду, яка б підтверджувала вину водія автомобіля НОМЕР_2.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» грошові кошти у розмірі 49 490,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить 243 085,46 грн., що вбачається зі страхового акту № КР-010901 Регрес від 14.03.2016, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 243 085,46 грн.

Вказана сума відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, була виплачена позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пальміра» та страхувальника (вигодонабувача) у загальному розмірі 243 085,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №764 від 29.03.2016 на суму 130 000,00 грн., №765 від 29.03.2016 на суму 500,00 грн. та №779 від 30.03.2016 на суму 112 585,46 грн, на підставі пояснення ОСОБА_5 щодо події, яка може кваліфікуватися як страховий випадок, від 27.11.2015 та заяви ОСОБА_6 страховику про виплату страхового відшкодування від 29.02.2016.

Дослідивши матеріали справи, довідки Слідчого управління Головного Управління національної поліції в Одеській області №15/04/9.01/0085/1.16 від 22.01.2016, №15/04/9.01/0088/1.16 від 22.01.2016 та матеріалами кримінального провадження №12015160000000887, розпочатого 27.11.2015 за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом встановлено, що згідно з ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22.03.2016 у справі №521/5417/16-к (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), відповідно до досліджених матеріалів ОСОБА_4, раніше не судимий, скоїв необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості та примирився з потерпілим; при цьому відшкодував потерпілому завдані збитки, у зв'язку із чим кримінальне провадження у відношення ОСОБА_4 за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України закрито, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.

Застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Що ж до заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, то його володілець звільняється від обов'язку відшкодування шкоди тільки тоді, коли доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Отже ОСОБА_4 має відповідати за шкоду, заподіяну автомобілю НОМЕР_3, зважаючи на те, що зібраними доказами в кримінальному провадженні підтверджується порушення ним правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження автомобіля, застрахованого позивачем. При цьому судом враховано, що після прийняття ухвали про закриття кримінального провадження адміністративні матеріали не складались та до суду не направлялись.

При цьому для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності Прокуратурою Одеської області було подано клопотання від 09.03.2016, на обґрунтування якого прокурор посилався на те, що ДТП трапилося саме внаслідок порушення ПДР ОСОБА_4 та він повністю визнав свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АЕ/2709987, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «SUBARU IMPREZA», д.н.з. НОМЕР_5.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АЕ/2709987 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 510,00 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 грн. (50 000,00 грн. - 510,00 грн. франшизи), а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 49 490,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, корпус літ. В, код 20448234) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56 , код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 09.06.2017.

Суддя В.О.Демидов