Рішення № 67036100, 06.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/5709/17За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про відшкодування шкоди у розмірі 13 156,59 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача Луценко В.О. (дов. №19 від 01.02.2017);

від відповідача не з'явився.

встановив :

06.04.2017 Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» страхового відшкодування у розмірі 13 156,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі договору страхування наземного транспорту №206-00010-15 від 20.03.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатив страхове відшкодування, а тому відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі за текстом - ДТП), що підтверджується постановою суду, була застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з останнього шкоду у розмірі 13 156,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5709/17, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.05.2017.

21.04.2017 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва надійшов лист МТСБУ № 7/2-28/9437 від 19.04.2017 щодо інформації відповідно до страхового полісу № АІ/5397171.

В судовому засіданні 04.05.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.05.2017.

04.05.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому посилався на те, що відповідно до звіту №585/15 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 10 534,32, у зв'язку з чим вважав, що сумою страхового відшкодування, яка підлягала б виплаті позивачу є 10 034,32 грн. з урахуванням франшизи.

В судовому засіданні 30.05.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.06.2017.

06.06.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання 06.06.2017 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2017 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 06.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

20.03.2015 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» та ОСОБА_2 було укладено договір страхування наземного транспорту №206-00010-15 (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувач - згідно чинного законодавства.

Строк дії договору страхування - з 23.03.2015 по 22.03.2016.

11.07.2015 о 22 год. 50 хв. в м. Києві по вул. Драйзера, 32, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_2, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу до автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_4, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_3, було пошкоджено, що підтверджується довідкою №69545568, виданою інспектором з дізнання 3 роти 4 батальйону УПС МВС у м. Києві.

Згідно з постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2015 у справі №754/11572/15-п (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушенням водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

В матеріалах справи міститься заява від 13.07.2015 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до якої страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 11.07.2015.

Відповідно до звіту №585/15 від 06.10.2015 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, кладеного оцінювачем ОСОБА_5 (сертифікат СОД, виданий ФДМ України 18.04.2014 №16321/14, дійний до 18.04.2017), вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу заміняємих складових складає 10 534,32 грн.

Відповідно до рахунку №10890\00007065 від 28.09.2015, виставленого ТОВ «НІКО ЦЕНТР КИЇВ», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, склав без ПДВ - 13 125,57 грн., з ПДВ - 15 750,68 грн.

Відповідно до страхового акту №17537/206 від 13.11.2015 позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, в розмірі 13 156,59 грн.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №17537/206 від 13.11.2015 та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 13.07.2015, страхувальнику ОСОБА_2 була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 13 156,59 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 13.11.2015.

Матеріали справи містять заяву позивача від 18.02.2016, направлену на адресу відповідача, про виплату страхового відшкодування на рахунок ТДВ «СК «Індіго»

Доказів здійснення виплати страхового відшкодування у вказаному розмірі відповідачем матеріали справи не містять.

Зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» грошові кошти у розмірі 13 156,59 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13, та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3, становить 13 156,59 грн., що вбачається зі страхового акту №17537/206 від 13.11.2015, у якому позивачем узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 13 156,59 грн., проте відповідно до рахунку №10890\00007065 від 28.09.2015, виставленого ТОВ «НІКО ЦЕНТР КИЇВ», відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, склав без ПДВ - 13 125,57 грн., з ПДВ - 15 750,68 грн.

Вина особи ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_2, встановлена постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2015 у справі №754/11572/15-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5397171, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Geely», д.н.з. НОМЕР_4.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Полісом № АІ/5397171 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №17537/206 від 13.11.2015 та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 13.07.2015, страхувальнику ОСОБА_2 була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 13 156,59 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 13.11.2015.

Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.

Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.

Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.

Відтак, в силу приписів ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно листа Верховного суду України від 19.07.2011 сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Разом з тим, як зазначалося вище, позивачем була здійснена виплата страхового відшкодування в розмірі 13 156,59 грн. на користь страхувальника ОСОБА_2, що підтверджується видатковим касовим ордером від 13.11.2015, у зв'язку із чим сума ПДВ була нарахована та сплачена не на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що страхове відшкодування має бути здійснено відповідачем відповідно до рахунку №10890\00007065 від 28.09.2015, виставленого ТОВ «НІКО ЦЕНТР КИЇВ», згідно якого відновлювальний ремонт пошкодження транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», д.н.з. НОМЕР_1, склав без ПДВ - 13 125,57 грн.

Крім того, відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АІ/5397171 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000 грн., франшиза за даним полісом - 500 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 12 625,57 грн. (13 125,57 - 500 грн (франшиза)). В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77, код 22945712) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1, код 33831166) страхове відшкодування у розмірі 12 625 (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 57 коп. та 1535 (одну тисячу п'ятсот тридцять п'ять) грн. 42 коп. - судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 09.06.2017.

Суддя В.О.Демидов