Рішення № 67035926, 31.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017

Справа №910/6586/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК"

до Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство"Радо"

про стягнення 25 441,72 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився.

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство"Радо" про стягнення 24 441,72 грн., а саме 21201,44 грн. основного боргу та 4240,28 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 208 від 25.07.2014 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого за договором товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нарахований штраф у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/6586/17 та призначено її розгляд на 31.05.2017 року.

В судове засідання 31.05.2017 уповноважені представники позивача та відповідача не з’явились.

Про день та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103042305328.

Копія ухвали суду від 26.04.2017 року, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судового засідання 31.05.2017 року повернулась на адресу Господарського суду міста Києва не врученою за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, позивачу невідомі.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.

30.05.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло письмове клопотання № 186 від 29.05.2017 року про розгляд справи без участі представника ТОВ «ФІТО-ЛЕК» за наявними матеріалами, яке судом долучено до матеріалів справи.

Також 30.05.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшло письмове клопотання № 186 від 29.05.2017 року про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 31.05.2017 року позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання до суду не надходило.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 26.04.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 31.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 25 липня 2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК» (далі по тексту - постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Науково-виробниче підприємство"Радо" (далі по тексту – покупець, відповідач) укладено Договір № 208 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії Договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Як визначено в п. 1.2 Договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно Закону України «Про лікарські засоби»); супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (згідно “Переліку”, затвердженому наказом МОЗ України).

Поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін. Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною Договору (п.п.1.3, 1.4 Договору).

Як визначено в п. 2.1 Договору кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Згідно п.п. 5.4, 5.5 Договору товар вважається прийнятим покупцем: по кількості, згідно супровідних документів; за якістю, згідно сертифікатів якості, наданих постачальником. Приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до вимог Інструкцій Держарбітражу СРСР № П-6 і № П-7 відповідно, а також, згідно вимог «Інструкції про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової і роздрібної торгівлі», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.10.2001 р. №436.

Відповідно до п. 5.6 Договору товар вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

Зокрема, сторонами підписано Додаткову угоду від 25.07.2014 р. до Договору, згідно якої у відповідності до п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.1996 р., сторони узгодили приклади штампів, якими засвідчуються довіреності, видаткові накладні, ТТН, акти звірок підприємства – ПП НВП «РАДО».

За умовами п. 5.8 Договору ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця при настанні обставин, обумовлених в пункті 5.7. даного договору.

Згідно п.п. 3.1-.3.3 Договору ціни на товари, що поставляються за даним договором, вказані в національній валюті України. Постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціни на товар зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору.

При цьому загальна сума Договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід’ємною частиною даного договору і відвантажених протягом дії даного Договору (п.3.4 Договору).

Сторонами узгоджено в п. 3.5 Договору, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати поставленого за Договором товару, ніж передбачено у вказаному п.3.5 Договору, в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, згідно п. 3.7 Договору покупець при проведенні оплати за поставлений йому постачальником товар при кожному платежі зобов'язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Сторонами визначено в п.10.1 Договору, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п.12.4, і діє протягом до 31 грудня 2014 р, а щодо зобов’язань за договором - до повного їх виконання.

Згідно Додаткової угоди від 31.12.2014 року до Договору п. 10.1 викладено в наступній редакції: «цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2020 р., а щодо зобов’язань за договором – до повного їх виконання».

Договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місця до закінчення терміну його дії (п. 10.4 Договору).

Доказів наявності письмових повідомлень про небажання продовжувати договірні відносини та/або розірвання спірного Договору матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, на виконання умов вказаного Договору позивачем в період листопад 2016 року було поставлено та передано у власність покупця – Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Радо", а останнім прийнято товар (лікарські засоби та супутні товари) на загальну суму 21 769,17 грн. з ПДВ, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними, а саме: № 500051673/2 від 09.11.2016 року на суму 188,78 грн., № 500052677/1 від 11.11.2016 року на суму 1238,94 грн., № 500053611/1 від 15.11.2016 року на суму 3107,52 грн., № 500055564/1 від 18.11.2016 року на суму 1020,93 грн., № 500055510/1 від 18.11.2016 року на суму 11765,31 грн., № 500055510/2 від 18.11.2016 року на суму 769,90 грн., № 500055364/1 від 22.11.2016 року на суму 754,61 грн., № 500055364/2 від 22.11.2016 року на суму 279,12 грн., № 500056874/1 від 22.11.2016 року на суму 2644,06 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується, зокрема, підписом на відповідних видаткових накладних уповноваженого представника Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство"Радо" та засвідченим відбитком штампу відповідача, які відповідають зразкам відбитку штампу, узгодженим в Додатковій угоді від 25.07.2014 року до Договору.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаним Договором відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від покупця до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТО-ЛЕК» умов Договору з боку покупця - Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство"Радо" відсутні.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України».

Як зазначено позивачем в позовній заяві, за отриманий товар покупець в період грудень 2016 року розрахувався частково в сумі 3107,52 грн., що підтверджується випискою ПАТ «Кредобанк» за 08.12.2016 року по рахунку ТОВ «ФІТО-ЛЕК», з яких 2539,79 грн. на підставі п.3.7 Договору зараховано позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості відповідача, отже залишок боргу з оплати поставленого в листопаді 2016 року товару на час звернення з позовними вимогами до суду становив 21201,44 грн.

Заперечень щодо сум та порядку зарахування сплачених за Договором грошових коштів від відповідача не надходило.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого покупцем товару відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 21201,44 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Зокрема, обов’язок з оплати поставленого товару передбачений умовами розділу 3 Договору.

Отже, виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства та умов Договору прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність покупця за відповідну плату згідно умов Договору товар (лікарські засоби та супутні товари), а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не сплатив на користь позивача повну вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість з оплати останнього в розмірі 21201,44 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 208 від 25.07.2014 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21201,44 грн. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк повну оплату поставленого товару не здійснив належним чином, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п.7.2 Договору за прострочення платежу, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст.625 ЦК України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

Отже, оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості поставленого за Договором товару (лікарських засобів та супутніх товарів) позивачем здійснено нарахування штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого покупцем товару - в сумі 4240,28 грн., який позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі – Постанова № 14) застосування іншого, ніж пеня, виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.13 р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Також згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08, від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 4240,28 грн. штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором товару відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем, а саме 4240,28 грн. штрафу.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 – 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство"Радо" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9; код ЄДРПОУ 30972374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (61125, м. Харків, вул. Катерининська, 46; код ЄДРПОУ 21194014) 21 201 (двадцять одну тисячу двісті одну) грн. 44 коп. - основного боргу, 4 240 (чотири тисячі двісті сорок) грн. 28 коп. - штрафу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М.Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.06.2017 року.