Рішення № 67035909, 16.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа №910/24011/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Комунального Підприємства "Київпастранс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1) Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Київська міська рада

про усунення перешкод у користуванні майном

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Мазур І.А. - за довіреністю від 22.01.2017 року;

від відповідача: Юрко О.Є. - за довіреністю №06-5/726 від 12.09.2016 року;

від третьої особи - 1: Ваховська І.Б. - за довіреністю №062/01/10-352 від 16.01.2017 року;

від третьої особи - 2: Ляховченко І.П. - за довіреністю №225-КМГ-562 від 23.02.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального Підприємства "Київпастранс" про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відповідач без належних на те правих підстав користується нерухомим майно: частиною будівлі автовокзалу літ. «Б1», загальною площею 453,3 кв.м., за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10 а.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та зобов'язати Комунальне підприємство «Київпастранс» усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном: частиною будівлі автовокзалу літ. «Б1», загальною площею 453,3 кв.м., за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10 а, шляхом виселення Комунального підприємства «Київпастранс» в примусовому порядку з безпідставно зайнятого ним нерухомого майна та передачі зазначеного майна Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року розгляд справи відкладено на 21.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 року залучено до участі у справі Департамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 10; код ЄДРПОУ 19020407) та Київську міську раду (01044, м.Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36; код ЄДРПОУ 22883141) у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; розгляд справи відкладено на 14.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року розгляд справи відкладено на 21.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 року розгляд справи відкладено на 12.04.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року розгляд справи відкладено на 17.05.2017 року.

В судовому засіданні 17.05.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.05.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 утворено ПАТ «У крзалізниця».

Згідно з пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1, було утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», та іншого майна, яке відповідно до законодавства небоже бути включене до статутного капіталу.

Передавальним актом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» від 31.07.2015 року, затвердженого Міністерством інфраструктури України 18.08.2015 року, підтверджується вартість і склад активів та зобов'язань Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», правонаступництво щодо яких після його реорганізації перейшло до ПАТ «Укрзалізниця».

Разом з тим, як вбачається із зведеного переліку майна Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», що вноситься до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця», основні засоби, в тому числі і будівля автовокзалу літ. «Б1», загальною площею 470 кв.м., за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10 а, були включені до статутного капіталу ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до ст. 85 ГК України, ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу Товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу Товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу Товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно №26639075 від 10.09.2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2014 року Міністерству Інфраструктури України на праві постійного користування належить будівля автовокзалу літ. «Б1», загальною площею 470 кв.м., за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10-а (далі по тексту - Будівля). В подальшому вказану будівлю було передано Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця», далі по тексту - Позивач, ПАТ «Укрзалізниця»).

Земельна ділянка, на якій знаходиться вищезазначена будівля, відповідно До державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 28.12.2012 року перебуває в постійному користуванні Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця».

В ході проведеної інвентаризації фактичної наявності об'єктів інфраструктури мостового переходу через річку Дніпро та об'єктів, розташованих на території автостанції «Видубичі» позивачем виявлено, що частина будівлі автовокзалу літ. «Б1», за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, буд. 10-а, загальною площею 453,3 кв.м., використовується Комунальним підприємством «Київпастранс» (далі по тексту - Відповідач) без жодних на те законних підстав.

30.12.2015 року Позивач листом №РПЦ-П33ф4/І37 звернувся до Відповідача з проханням укласти договір оренди приміщень в будівлі автовокзалу літ. «Б1», загальною площею 453,3 кв.м.. У відповідь на лист від Відповідача отримано відмову щодо укладання договору оренди.

Позивач вважає, що законні підстави користування Відповідачем будівлею автовокзалу літ. «Б1» відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Механізми захисту права власності закріплені Главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 387 ЦК України закріплено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належним йому майном.

У пункті 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що за допомогою пред'явлення віндикаційного позову здійснюється захист правомочностей володіння, користування та розпорядження власника, оскільки майно вибуло зі сфери його майнового панування, власник фактично позбавляється можливості реалізувати жодну з правомочностей, що складають зміст його суб'єктивного права.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розміщення автостанцій на території міста Києва здійснюється відповідно до вимог пасажиропотоків, потреб перевізників та пасажирів, а також з урахуванням створення можливості подальшої найближчої пересадки пасажирів на громадський транспорт міста Києва.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відправлення чи прибуття автобусів приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автостанцій, а в разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.

Відповідно до пункту 111 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, відкриття автостанцій здійснюється в установленому законодавством порядку за рішенням органів місцевого самоврядування.

Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.04.2000 р. №555 з метою поліпшення транспортного обслуговування пасажирів, створення належних умов для удосконалення роботи міського пасажирського транспорту та для забезпечення нормальної організації руху автомобільного транспорту в районі станції метрополітену «Видубичі», комунальним підприємством «Київміськгідрошляхміст» збудовано за бюджетні кошти столиці автостанцію «Видубичі» з влаштуванням під'їздів та підходів до неї. 13 липня 2001 року Автостанцію введено в експлуатацію та передано до комунального підприємства «Київпастранс» на праві господарського відання.

У зв'язку із будівництвом залізнично-автомобільного мостового переходу через річку Дніпро в м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 755-р. «Про будівництво залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця» та відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 р. №302/5114 «Про надання земельних ділянок ДТГО «Південно-Західна залізниця» для будівництва залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві на залізничній дільниці Київ-Московський-Дарниця», робота Автостанції із 06 червня 2011 року була призупинена, а її будівлі, металоконструкції та всі інженерні мережі без будь-яких дозвільних документів демонтовані замовником будівництва - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця».

23.08.2012 року неподалік від знесеної Автостанції за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 10-А було введено в експлуатацію новозбудовану будівлю та надано КП «Київпастранс» її частину, а саме, касовий зал для розміщення автостанції «Видубичі».

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.09.2014 власником будівлі автовокзалу літ. «Б1» за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 10А, є держава в особі Міністерства інфраструктури України. В подальшому вказану будівлю було передано Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця».

Па підставі вищезазначеного, Позивачем подано віндикаційний позов про усунення в користуванні нерухомим майном, шляхом виселення Відповідача з займаних приміщень.

Відповідно до положень норм статей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, право на подання віндикаційного позову надається виключно власнику майна, натомість у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про Позивача як власника будівлі автовокзалу літ. «Б1» за адресою: м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 10А, позов про витребування якої пред'явлено в межах даного спору.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Суд звертає увагу на неможливість одночасного пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, оскільки негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.

Таким чином, Позивачем не вірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності - це сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння - це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним та незаконним. Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості.

Розпорядження - це право визначати юридичну або фактичну долю майна.

При цьому, власність територіальної громади м. Києва, а саме, збудовану у 2001 році автостанцію «Видубичі» без будь-яких дозвільних документів було демонтовано замовником будівництва - Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця», правонаступником якого є ПАТ «Укрзалізниця».

Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів чинення перешкод відповідачем позивачу у володінні та користуванні ним приміщень новозбудованої автостанції «Видубичі», оскільки відповідач займає лише частину будівлі, а саме, касовий зал, до того ж у якому два службових приміщення надані Позивачем в оренду автомобільним перевізникам.

Крім того, відповідно до протоколів нарад з розгляду питання виконання комплексу робіт для відкриття шляхопроводу біля автостанції «Видубичі» та її благоустрою Позивач зобов'язався передати новозбудовану автостанцію «Видубичі» до комунальної власності м. Києва, однак своїх зобов'язань не виконав.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 08.06.2017 року.