Рішення № 67035747, 08.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.06.2017р. Справа №905/894/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Свято - Іллінський машинобудівний завод,

м.Курахове

до відповідача Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Родинське

Донецька область

про стягнення заборгованості в сумі 646651,07 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 01.06. по 08.06.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Свято - Іллінський машинобудівний завод, м.Курахове, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Родинське, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 646651,07 грн., у тому числі основний борг в сумі 192219,98 грн., пеня в сумі 84446,84 грн., інфляція в сумі 353780,87 грн. та три проценти річних в сумі 16203,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №04/07-3 від 04.07.2014р., специфікації №1 від 04.07.2014р., №2 від 04.07.2014р., видаткову накладну №00000000317 від 09.07.2014р., довіреність №430 від 09.07.2014р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.06.2017р. №01/11-95 підтвердив наявність несплаченого боргу перед позивачем в сумі 192219,98 грн. Одночасно, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлене клопотання про зменьшення заявленого позивачем до стягнення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

04.07.2014р. між сторонами був підписаний договір поставки №04/07-3 від 04.07.2014р., за умовами якого позивач (постачальник) зобовязується поставити, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити товар, на умовах, встановлених договором.

Найменування товару, його номенклатура, технічні характеристики вказуються у специфікаціях. Кожна специфікація з моменту її підписання є невідємною частиною даного договору (п.1.2 договору).

Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється в терміни та на умовах, вказаних у специфікаціях. Постачальник має право дострокової, а також часткової поставки товару за наявності погодження покупця, отриманого шляхом поштового, телеграфного або електронного звязку (п.2.2 договору). За умовою п.2.3 договору сторонами встановлено, що право власності на товар переходить до покупця після підписання видаткової (акта приймання-передачі), після чого товар вважається поставленим «постачальником» та прийнятий «покупцем».

Відповідно до п.3.1 договору ціни на товар визначаються згідно до специфікацій. Загальна сума договору складає 589277,52 грн. з урахуванням ПДВ (п.3.4 договору).

Договір №04/07-3 від 04.07.2014р. набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р.

На виконання умов договору між сторонами були підписані специфікації №1 від 04.07.2014р., в яких сторонами погоджено найменування товару, його номенклатура, технічні характеристики, кількість та вартість.

Згідно з п.1 специфікацій №1 від 04.07.2014р., №2 від 04.07.2014р. умовами оплати є: 30% передплата, кінцевий розрахунок протягом 10-ти днів з моменту поставки.

За змістом п.2 специфікацій товар поставляється на умовах EXW склад продавця, м.Курахово Донецької обл. (Інкотермс 2010). Датою поставки вважається дата відмітки про його отримання, зазначеної на накладній. Строком поставки є: липень-вересень 2014р.

Згідно наданої до матеріалів справи видаткової накладної №00000000317 від 09.07.2014р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано на підставі довіреності №430 від 09.07.2014р. товар на суму 192219,98 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на накладній, та печаткою підприємства.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено, за умовою п.3.2 договору №04/07-3 від 04.07.2014р. розрахунки за поставлений за даним договором товар визначаються в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок «постачальника», в терміни, встановлені в специфікаціях.

Згідно з п.п.1 специфікацій №1 від 04.07.2014р., №2 від 04.07.2014р. умовами оплати є: 30% передплата, кінцевий розрахунок протягом 10-ти днів з моменту поставки.

Таким чином, виходячи з того, що товар був поставлений позивачем відповідачу 09.07.2014р., останній мав сплатити вартість даного товару в строк до 18.07.2014р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в сумі 192219,98 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та предявлено до стягнення три проценти річних за період з 19.07.2014р. по 13.03.2017р. в розмірі 16203,38 грн. та інфляцію за період з 20.07.2014р. по 13.03.2017р. в сумі 353780,87 грн.

Розрахунок суми трьох процентів річних, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд враховує наступне:

Відповідно до п.3.2 постанови пленума Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в строк до 18.07.2014р., за результатами проведеного судом перерахунку, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 160119,42 грн. за період з серпня 2014р. по лютий 2017р., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірними.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.3 договору №04/07-3 від 04.07.2014р. у випадку порушення строків оплати покупець зобовязаний оплатити продавцю суму боргу з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

На підставі вказаного пункту договору позивачем також нараховано та предявлено до стягнення пеню в сумі 84446,84 грн. за період з 19.07.2014р. по 19.08.2015р.

За висновками суду, позивачем при нарахуванні суми пені помилково не враховано приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої період часу, за який нараховується пеня не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Як наслідок, правомірним є нарахування пені за період з 19.07.2014р. (як заявлено позивачем у позові) по 19.01.2015р. в сумі 32747,15 грн., а решта вимог в цій частині є безпідставною.

07.06.2017р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем заявлене клопотання про зменшення заявленого позивачем до стягнення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у звязку з допущенням прострочення виконання відповідачем своїх зобовязань за договором.

При цьому, кредиторська заборгованість відповідача складає 1021353 тис. грн. (згідно бухгалтерської довідки). За змістом письмових пояснень відповідача, невиконання зобовязань перед позивачем обумовлено скрутним фінансово-економічним станом підприємства.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги відсутність відомостей щодо понесення позивачем у звязку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені до 16373,58 грн., в результаті чого клопотання відповідача підлягає частковому задоволенню. При цьому, враховуючи, що інфляція та три проценти річних за своєю правовою природою взагалі не є штрафними санкціями, зменшення розміру останніх є неправомірним.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним поовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Свято - Іллінський машинобудівний завод, м.Курахове до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська", м.Родинське про стягнення заборгованості в сумі 646651,07 грн., у тому числі основний борг в сумі 192219,98 грн., пеня в сумі 84446,84 грн., інфляція в сумі 353780,87 грн. та три проценти річних в сумі 16203,38 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310 м.Родинське, вул.Побєди, буд.9, рах.№26001300246176 Філія-Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 31599557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Свято - Іллінський машинобудівний завод (85612 м.Курахове, Промислова зона, 69/15, п/р26003010275458 в АКБ ВТБ Банк м.Київ, МФО 321767, ЄДРПОУ 37695759) основний борг в сумі 192219,98 грн., інфляцію в сумі 160119,42 грн., три проценти річних в сумі 16203,38 грн. та пеню в сумі 16373,58 грн., всього заборгованість в сумі 384916,36 грн., судовий збір в сумі 6019,63 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 08.06.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина