Ухвала суду № 67035608, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/36818/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 липня 2016 року №0001264000, №0001274000, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернулась до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2016 року № 0001264000 та № 0001274000.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 6 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги Підприємця, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених у ході розгляду справи обставин, виходив з того, що контролюючим органом не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог норм чинного законодавства.

Не погодившись із судовими рішеннями, контролюючий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову Підприємця відмовити в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа - підприємець Любарською районною державною адміністрацією Житомирської області та як платник податків та зборів перебуває на обліку в Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області. Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

07 червня 2016 року контролюючим органом прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 07.06.2016 року:

№ 0001264000, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн. за порушення ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;

№ 0001274000, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6 800,00 грн. за порушення п. 2 ч. 1 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме за продаж алкогольних напоїв особі, якій не виповнилось 18 років.

Вказані податкові повідомлення - рішення прийнято на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року ЖИ № 013627, складеного працівниками Любарського ВП ГУНП України в Житомирській області, в якому зазначено, що 17.03.2016 року близько 11:40 гр. ОСОБА_5 здійснював торгівельну діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», який розташований в АДРЕСА_1, та продав неповнолітньому ОСОБА_6 одну пляшку пива марки «Арсенал», чим порушив правила торгівлі напоями та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення від 07.06.2016 року № 0001264000 та № 0001274000 залишені без змін.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

А, ч 1 ст. 15-3 вказаного Закону визначено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17 000,00 грн. (абз. 5), порушення вимог ст. 15 - 3 цього Закону - 6 800,00 грн. (абз. 9).

Згідно п. 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За змістом положень ч. 1 ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну є розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо).

А відповідно до підпунктів 1, 2, 5, 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення; реалізовувати товари (надавати послуги) за умови наявності цінника на товар (меню, прейскуранта, тарифу на послугу, що надається) у грошовій одиниці України.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що належним доказом встановлення факту продажу товару суб'єктом господарювання може бути розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек), або докази виявлення таких товарів, зокрема алкогольних напоїв, на полицях магазину з цінниками, або зберігання їх в приміщенні магазину.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що контролюючим органом не надано належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем порушень, за які до позивача застосовано штрафні санкції, згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, зокрема, контролюючим органом:

- не надано фіскального звітного чеку, або іншого розрахункового документу, який би підтверджував факт продажу позивачем товару (пляшка пива), крім того протокол про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року, що став підставою для застосування штрафних санкцій, також не містить запису щодо видачі фіскального чеку;

- не надано доказів виявлення алкогольних напоїв у магазині чи на полицях магазину з цінниками, що могло б свідчити про зберігання таких алкогольних напоїв саме з метою реалізації;

- не надано доказів щодо проведення огляду в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» 17.03.2016 року, вилучення алкогольних напоїв та коштів, отриманих від їх реалізації, а наданий відповідачем протокол вилучення від 17.03.2016 року не є доказом, який підтверджує продаж та зберігання позивачем алкогольних напоїв у магазині, оскільки посвідчує факт вилучення 1 пляшки пива марки «Арсенал» у неповнолітнього гр. ОСОБА_6, а не у Підприємця в приміщенні магазину. Крім того, допитані у судовому засіданні працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як свідки підтвердили, що огляд у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» у березні 2016 року не проводився, товар не описувався та не вилучався.

Судами також встановлено, що ОСОБА_5, відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення та який став підставою застосування до позивача штрафних санкцій, не є працівником позивача та магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1». Згідно пояснень ОСОБА_5, який є чоловіком позивача, він перебував в приміщенні магазину проте ніякої торговельної діяльності не здійснював та алкогольних напоїв неповнолітнім не продавав, що також підтвердив і свідок ОСОБА_9, яка працює в одному приміщенні з позивачем.

Також встановлено, що працівниками поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 купівлю пива у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» неповнолітнім гр. ОСОБА_6 було зафіксовано саме зі слів гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_10 під час відібрання у них пояснень. Проте, вказані пояснення залишились не підтвердженими, оскільки гр. ОСОБА_6 до суду для допиту в якості свідка не прибув.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є буд - які фактичні дані, на підставі яких чуд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та встановлені фактичні обставини справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що обґрунтованих доказів, що позивач продала алкогольний напій особі, якій не виповнилось 18 років та відповідно здійснювала роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, матеріали справи не містять, а отже враховуючи вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано звернули увагу на те, що адміністративною комісією при виконкомі Любарської селищної ради, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення від 17.03.2016 року ЖИ № 013627, складеного відносно ОСОБА_5, прийнято постанову від 29 березня 2016 року № 1, якою, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, гр. ОСОБА_5 винесено усне зауваження у відповідності до ст. 22 КУпАП. Проте постановою Любарського районного суду Житомирської області від 08 червня 2016 року в справі № 282/410/16 постанову адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Любарської селищної ради № 1 від 29 березня 2016 року про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_5 скасовано як таку, що не відповідає чинному законодавству. При цьому судом зазначено, що в даному випаду протокол складений на особу, яка не є працівником торгівельного закладу та яка відповідно не здійснює торгівельну діяльність.

Враховуючи вищезазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року у справі № 806/1491/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна