Ухвала суду № 67035603, 08.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м. Київ К/800/36722/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Андрушівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Державна податкова інспекція) про визнання протиправними та скасування:

податкового повідомлення-рішення від 06.05.2016 року №000409620, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20 216,95 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 5 054,24 грн.;

податкового повідомлення-рішення від 05.05.2016 року № 000408620, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 801,27 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 200,32 грн.;

вимоги від 14.04.2016 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 58 418,76 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 06.05.2016 року №000409620, від 05.05.2016 року № 000408620 та вимогу від 14.04.2016 року про сплату боргу (недоїмки).

Рішення судів обґрунтовано тим, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2014 рік та визначено доходи за 2015 рік, а тому підстав для збільшення його річного доходу за вказані періоди для нарахування податку з доходу фізичних осіб у відповідача були відсутні, як відсутні підстави і для донарахування військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що також було зумовлено виключно збільшенням контролюючим органом чистого доходу позивача.

Не погодившись із судовими рішеннями, контролюючий орган подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову Підприємця відмовити в повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 14.04.2016 року.

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги п. 135.1 ст. 135, абз.1 пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 167.1 ст. 167 та п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 168 354,18 грн., п.16 -1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір в сумі 801,27 грн., п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого занижено суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 58 071,72 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства стосовно заниження чистого оподаткованого доходу вмотивовано тим, що валові витрати Підприємця, зумовлені придбанням товарів протягом 2014 року у ТОВ «Дітрейд», ТОВ «ТК «Полісся-Продукт», ТОВ «Група компаній «Рідна Марка», ТОВ «Крим. водочна компанія», ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 98 657,18 грн., не підтверджені документально, а саме відсутні первинні документи щодо оплати таких товарів позивачем, а заниження Підприємцем доходу за 2015 рік на думку контролюючого органу відбулось в результаті не віднесення ним до валового доходу сплаченого у вартості товарів акцизного податку в сумі 69 697,00 грн. Щодо збільшення позивачу сум військового збору та єдиного внеску то Державна податкова інспекція мотивувала такі рішення виключно збільшенням загального річного оподатковуваного доходу Підприємця за 2014 та 2015 роки.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків Державна податкова інспекція прийняла оскаржувані податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на день виникнення спору) об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

А, згідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені затрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III вказаного Кодексу.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають підтверджені відповідними первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки позивачем протягом 2014 року проведено господарські операції по придбанню товарів у контрагентів ТОВ «Дітрейд», ТОВ «ТК «Полісся-Продукт», ТОВ «Група компаній «Рідна Марка», ТОВ «Крим. водочна компанія», ФОП ОСОБА_5

Судами також встановлено, що придбаний позивачем товар у ТОВ «Група компаній «Рідна Марка», ТОВ «ТК «Полісся-Продукт» та ТОВ «Дітрейд» був ним оплачений, що підтверджується відповідними квитанціями та актами взаємозвірок, що наявні в матеріалах.

Також судами встановлено, що доводи контролюючого органу щодо неоплати позивачем товарів, отриманих 13.08.2014 року від ФОП ОСОБА_5 на 855,10 грн. та 06.03.2014 року від ТОВ «Крим. водочна компанія» на 1 718,00 грн., та їх віднесення до валових витрат є безпідставними, так як відповідачем, всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано жодних належних та допустимих доказів щодо наявності вказаних господарських операцій, а з Книги обліку доходів і витрат позивача за 2014 рік не вбачається, що вказані господарські операції позивачем взагалі здійснювались.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновку контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат за 2014 рік за господарськими операціями з придбання товарів у вказаних вище контрагентів на загальну суму 98 657,18 грн., а відповідно і заниження Підприємцем свого річного доходу.

Щодо заниженням Підприємцем доходу за 2015 рік в результаті не віднесення ним до валового доходу сплаченого у вартості товарів акцизного податку в сумі 69 697,00 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач здійснює реалізацію підакцизних товарів та є платником акцизного податку. Протягом 2015 року у вартості реалізованих підакцизних товарів позивачем було отримано акцизного податку в сумі 69 697,00 грн., який в установлені строки був перерахований Підприємцем до відповідного бюджету.

Як вже зазначалось вище, згідно ст. 177 Податкового кодексу України регламентовано порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, яка застосовує загальну систему оподаткування, до яких відносився і позивач протягом 2014 - 2015 років.

Пунктом 4 вказаної статті визначено, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Витрати суб'єкта господарювання на загальній системі оподаткування, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, зокрема згідно з підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10 цієї статті.

А п. «в» пп. 138.10.4 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України визначено, до складу інших операційних витрат включаються суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат суми акцизного податку, включені до цін підакцизних товарів.

Про правомірність такого висновку свідчить також і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питання щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, шляхом доповнення п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України пп. 177.3.1 згідно із Законом України від 21.12.2016 року № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким визначено, що не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, нарахований і сплачений позивачем протягом 2015 року акцизний податок, що передбачений цим Кодексом, на загальну суму 69 697,00грн. відноситься до витрат Підприємця, а тому не може вважатися його доходом.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач правомірно сформував валові витрати за 2014 рік та визначив доходи за 2015 рік, а тому у контролюючого органу відсутні правові підстави для збільшення Підприємцю його річного доходу за вказані періоди та, відповідно, для нарахування податку з доходу фізичних осіб.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово введено військовий збір за ставкою 1,5 відсотка від доходів, визначених ст. 163 цього Кодексу (загальний річний оподатковуваний дохід), а платниками збору є особи визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу (фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерелом походження в Україні, так і іноземні доходи).

Таким чином позивач є платником військового збору, а об'єктом оподаткування є його загальний річний оподатковуваний дохід.

Крім того, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є також платником єдиного внеску, а об'єктом оподаткування для позивача відповідно до ст. 7 вказаного Закону є сума його річного доходу.

Враховуючи вищезазначене висновок судів щодо безпідставності донарахування позивачу сум військового збору та єдиного внеску є правомірним, оскільки такі донарахування контролюючий орган мотивував та здійснив виключно у зв'язку зі збільшенням загального річного оподатковуваного доходу Підприємця за 2014 та 2015 роки, проте як встановлено вище таке збільшення було неправомірним.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами попередніх інстанцій з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи контролюючого органу щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі № 806/923/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна