Ухвала суду № 67035552, 06.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2017 р. м. Київ К/800/6767/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Заїки М.М., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. (доповідач),

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, -

у с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати дії протиправними та скасувати постанову Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі - ДВС) про закінчення виконавчого провадження від 18 листопада 2015 року (далі - спірна постанова) з примусового виконання рішення Європейський суду з прав людини в справі «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року (справа № 59834/09), у частині виконання рішення національних судів, зокрема постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 70102/09/9104).

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що зазначеними рішеннями національних судів зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - УПФ) здійснити перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) з 28 січня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний період.

Після чого, на виконання рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року, ДВС здійснило позивачу відповідні виплати, а саме: 34786,92 грн., що еквівалентно 2000 євро, 437,85 грн. пені за несвоєчасне виконання рішення та заборгованість зі сплати пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону № 796-XII за період з 28 січня 2009 року по 22 липня 2011 року в сумі 106620,53 грн., присудженої рішеннями національних судів.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), рішення національних судів виконане не у повному обсязі, а саме виплачено присуджену пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено Законом № 796-XII, позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати спірну постанову ДВС.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що ДВС виконало зазначене рішення Європейського суду з прав людини у повному обсязі, а тому спірна постанова про закриття виконавчого провадження ухвалено відповідачем із дотриманням чинного законодавства.

Проте, до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року (справа № 70102/09/9104), зобов'язано УПФ здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі кратному до мінімальної пенсії за віком, згідно вимог статей 50, 54 Закону № 796-XII з 28 січня 2009 року.

У зв'язку з невиконанням вказаних судових рішень суду, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою № 68467/12 від 9 жовтня 2012 року.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін інші проти України» (заява № 68467/12 та 249 інших заяв) суд визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу ОСОБА_4) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; констатував порушення Україною названих положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції; постановив, що: (a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які досі підлягають виконанню, та сплатити 2000 Євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Головним держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42551810 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини з держави на користь ОСОБА_4

В межах здійснення даного виконавчого провадження Міністерство юстиції України виплатило ОСОБА_4 34786,92 грн., що еквівалентно 2000,00 євро справедливої сатисфакції, 106620,53 грн. заборгованості з виплати пенсії, присудженої національними судами згідно вимог статей 50, 54 Закону № 796-XII та 437,85 грн. пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини.

При цьому, нарахування з виплати пенсії, присудженої національними судами згідно вимог статей 50, 54 Закону№ 796-XII 106620,53 грн. здійснено позивачу виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 грн.

18 листопада 2015 року ДВС винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження №42551810, у зв'язку з фактичним та у повному обсязі виконанням рішення Європейського суду з прав людини на підставі пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону № 606-XIV та пункту 5 статті 8 Закону № 3477-IV.

Так, у відповідності з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У статті 1 Закону № 606-XIV поняття «виконавче провадження» визначено як завершальна стадія судового провадження. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» указаний суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Порядок виконання рішення Європейського суду, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом № 3477-IV, Законом № 606-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону № 606-XIV передбачено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом № 3477-IV.

Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Частиною 1 статті 12 Закону № 3477-IV передбачено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані:

а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;

б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;

в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;

г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Наказом Міністерства юстиції України № 1989/5 від 23 вересня 2013 року затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Порядок).

Цей Порядок регламентує питання взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Секретаріат) щодо збору необхідних документів та інформації під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) заяв зі скаргами на невиконання рішень судів, вжиття заходів щодо їх термінового виконання та заходів з виконання рішень Європейського суду.

Так, за пунктами 8-15 Порядку визначено, що у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом десяти днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає ДВС автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 408.

Якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

Якщо рішенням Європейського суду передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду, Секретаріат надає ДВС практичну допомогу та роз'яснення щодо виконання.

У разі необхідності Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини може ініціювати проведення перевірки дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, якщо такі дії чи бездіяльність впливають на забезпечення представництва держави у Європейському суді та виконання рішення Європейського суду з прав людини. Про результати перевірки керівництво ДВС повідомляє Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини протягом трьох днів після її проведення.

Так, згідно даних матеріалів справи, державним виконавцем ДВС закінчено виконавче провадження та винесено спірну постанову на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону № 606-XIV.

Цим пунктом визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Виконавчим документом у даній справі є рішення Європейського суду з прав людини, яким зобов'язано виконати рішення національних судів щодо виплати пенсії позивачу згідно вимог статей 50, 54 Закону № 796-XII.

При цьому спірним періодом такої виплати в межах заявлених вимог є період з 28 січня 2009 року по 22 липня 2011 року.

Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 54 вказаного Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.

Ця Постанова у період спірних правовідносин була чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідали положенням статей 50, 54 Закону України № 796-ХІІ.

Лише Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон № 2857-VI) було доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).

Проте, суть спору сторін полягає у виконанні судового рішення, яким присуджено виплату починаючи з 2009 року.

А тому, вирішуючи питання правомірності дій і рішень ДВС, з огляду на вищевикладене, суди мали з'ясувати правильність обрахунку відповідачем сум виплати пенсії позивачу на виконання рішення Європейського суду з прав людини, у залежності від кожного періоду встановлення мінімальної пенсії за віком, починаючи з 28 січня 2009 року та навести відповідні розрахунки.

Саме тому висновок судів щодо фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є передчасним.

Суд не врахував наведених положень чинного законодавства та не з'ясував можливості відновлення порушеного права позивача настільки, наскільки це можливо, з урахуванням можливостей, визначених Законом № 606-XIV, Законом № 3477-IV, а також Законом України від 5 червня.2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Закон № 4901-VI встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно вимог статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Отже, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості.

Тому рішення судів підлягають скасуванню, а справа згідно правил статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, направленню на новий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко