Ухвала суду № 67035496, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

"30" травня 2017 р. м. Київ № К/800/21010/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» на постановуЧеркаського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі №823/2639/13-а за позовомПриватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна»доЧеркаської митниціза участюПрокуратури м. Черкаси проскасування податкових повідомлень,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Агріматко-Україна», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Агріматко-Україна», звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення форми Р №7 від 17.03.2010 та податкове повідомлення форми Р №8 від 17.03.2010 Черкаської митниці, правонаступником якої є Черкаська митниця Міндоходів.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 , залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014, відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена камеральна перевірка вантажних митних декларацій від 26.03.2007 № 902000001/7/003401, від 24.01.2008 №902000001/8/000529, від 11.04.2008 №902000001/8/002646, від 21.04.2008 №902000001/8/002870, від 05.11.2008 №902030000/8/301758, від 04.03.2009 №902030000/9/300105 щодо ввізного мита та податку на додану вартість при імпорті оприскувачів самохідних UNIPORT.

За результатами здійснення камеральної перевірки відповідачем складено акт від 01.03.2010 №к/0002/9/902000000/000030725226, на підставі якого позивачеві направлено податкове повідомлення форми «Р» від 17.03.2010 №7, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 342933 грн. 77 коп., за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності». Крім того, згідно податкового повідомлення форми «Р» від 17.03.2010 № 8 позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 68586 грн. 76 коп.

Прийняття зазначених рішень мотивовано неправильною класифікацію позивачем товарів - «самохідних оприскувачів», що не узгоджується з вимогами листа Державної митної служби України від 02.04.2009 № 11/4-10.29/2985 «Про класифікацію моторних транспортних засобів згідно з УКТ ЗЕД». На думку відповідача, відповідно до технічних характеристик товарів за документами, поданими для митного оформлення та інформації веб-сайтів фірми-виробника і позивача, встановлено, що самохідні обприскувачі «Uniport 2500 Star» та «Uniport 3000/24 4х4 VORTEX» мають істотні ознаки моторних транспортних засобів із відповідними механічними вузлами: двигуном, коробкою передач і пристроєм керування із переключенням швидкостей, рульовими та гальмовими пристроями, які класифікуються у товарній позиції 8705 за кодом 8705909090 згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, відповідач посилається на допущення позивачем методологічної помилки щодо неправильного декларування коду товару згідно з УКТ ЗЕД, застосування ставок ввізного мита та визначення бази оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання за ввізним митом та податком на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові, дійшли висновку про те, що позивачем не доведено дотримання ним порядку визначення товарного коду УКТ ЗЕД під час митного оформлення комплектного об'єкту у межах спірних правовідносин.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).

У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Отже, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Суди попередніх інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували, що таке можливо лише за умови наявності обставин, які свідчать про порушення законодавства України під час пропуску товарів через митний кордон України, а також за умови наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України та на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Приймаючи рішення у даній справі судами попередніх інстанцій не надано юридичної оцінки доводам позивача, з посиланням на відповідні первинні документи, з урахуванням необхідності встановлення наявності або відсутності факту порушення декларантом вимог законодавства України у межах спірних правовідносин. При цьому, судами не встановлено, чи підпадають обставини, на які посилається контролюючий орган під ознаки «порушення законодавства» у контексті власне його визначення, та чи встановлені відповідні факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, а відтак і дотримання відповідачем законодавчо визначених умов та порядку прийняття спірних рішень контролюючого органу. Залишені поза межами дослідження обставини щодо обґрунтованості визначення позивачу спірного податкового зобов'язання по кожному факту поставки у межах строків давності, визначених чинним податковим законодавством.

Між тим, як вбачається з судових рішень, при вирішені цього спору суди не врахували позицію Верховного Суду України, викладену в постановах від 06 листопада 2012 року №21-330а12, від 05 березня 2013 року №21-36а13, від 18 листопада 2014 року №21-509а14, від 08 травня 2015 року №21-1011а15, яка згідно 31 статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись або спростувати, як висновки податкового органу стосовно суті порушень, так і перевірити висновки судів попередніх інстанцій, оскільки неповнота встановлення судами всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність їх висновків в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» задовольнити частково.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін