Ухвала суду № 67035487, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

30.05.2017 м. Київ № К/800/28830/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуКрасноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі №805/810/16-а за позовомПублічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» доКрасноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод», визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 17.12.2015 № 000621501 та № 000631501.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Окрім того, 23.05.2017 відповідачем заявлено клопотання, в якому просить здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на її правонаступника - Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства зі сплати ПДВ за період з 01.03.2015 по 31.07.2015 з приводу правильності нарахування та сплати податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.03.2015 по 31.07.2015 за операціями з платниками податків ТОВ «Вест-Енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот», за результатами якої складено акт від 07.12.2015 за № 479/05-16-15-01/00191738.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вест-Енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот», у яких відсутні можливості для виконання таких операцій. При цьому, контролюючий орган посилається на дані «Податкового блоку», матеріали перевірок підприємств-контрагентів, а також на ненадання позивачем під час проведення перевірки підприємства всіх первинних документів, що підтверджують здійснення господарських відносин та заповнення товарно-транспортних накладних, що свідчать про перехід права власності на товар з порушеннями наказу Міністерства інфраструктури України №983 від 05.12.2013.

На підставі акта перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 17.12.2015 №000621501, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4258542 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 2129271 грн., та №000631501, яким за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року на 401110 грн., за червень 2015 року на 282335 грн., за липень 2015 року на 302302 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві й продажі вогнетривких динасових виробів - матеріалу для зведення коксових батарей, повітронагрівачів доменних печей, мартенівських, електросталеплавильних, скляних печей та інших теплових агрегатів.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Амірант-центр» при виконанні договору №09/33/2015 від 02.03.2015, з ТОВ «Вест-Енд» при виконанні договору №09/34/2015 від 03.03.2015, з ТОВ «Бастія» при виконанні договору №09/51/2015 від 01.04.2015, з ТОВ «Байракс» при виконанні договору №09/57/2015 від 16.04.2015, з ТОВ «Батафога» при виконанні договору №09/68/2015 від 20.04.2015, з ТОВ «ІСА ГРУП» при виконанні договору №09/89/2015 від 28.05.2015, з ТОВ «Компанія «Камєлот» при виконанні договору №09/118/2015 від 07.07.2015, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, актами установки, дефектними актами, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовими відомостями.

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству. Товари у спірних контрагентів придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності підприємства для виробництва власної продукції вогнетривких виробів.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Інших переконливих доводів на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та контрагентами, є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією не представлено.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість поставити товар та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних та неналежним їх оформленням або відсутністю сертифікатів якості на товар, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту. По-друге, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення. А також, як правильно наголошено апеляційним судом, придбана позивачем продукція не віднесена до Переліку продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 №28.

В розрізі викладеного колегія суддів касаційної інстанції, також, звертає увагу, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області її правонаступником - Покровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області задовольнити.

2. Допустити заміну відповідача (Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області) його правонаступником - Покровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області.

3. Касаційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

4. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 залишити без змін.

5. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді І.О.Бухтіярова О.А.Веденяпін