Ухвала суду № 67035410, 07.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Харківського районного суду Харківської області від 28.04.2017р. по справі № 635/1549/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 28.04.2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо відмови ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із-за відсутності 35 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», протиправними, а рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.02.2017р. № 851839 незаконним.

Скасовано рішення Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.02.2017р. № 851839 щодо відмови ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Зобов'язано Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області зарахувати період роботи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на посаді заступника директора по вечірній підготовці у вищому професійному училищі № 20 міста Харкова до стажу роботи, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов’язано Харківське приміське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1. Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Харківського приміського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, б. 4 (код ЄДРПОУ 40386382) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 640 гривень 00 копійок (шістсот сорок гривень нуль копійок).

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що для зарахування періоду роботи з 03.10.1992р. року по 01.09.1994р. на посаді заступника директора по вечірній підготовці у вищому професійному училищі № 20 до спеціального стажу, робота на якій дає право па призначення пенсії за вислугу років відповідно до «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як цього вимагає позивач, у Управління немає законних підстав, оскільки зазначена посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право па пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993р., (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів). Вважає правомірними свої дії та рішення щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п. 7-1. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із-за відсутності 35 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 народився 15 червня 1956 року, що підтверджується копією паспорта останнього (а.с.5).

ОСОБА_1 після досягнення пенсійного віку, 13.10.2016р., звернувся до Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області з заявою про призначення йому пенсії за віком, оскільки має більше ніж 35 років стажу працівника освіти, що підтверджується записами в його трудовій книжці, а саме: з 01.08.1980р. по 04.10.1991р. - майстер виробничого навчання МПТУ № 20; з 16.11.1992р. по 01.09.1994р. - заступник директора по вечірній підготовці ВПУ № 20; з 02.09.1994р. по 13.10.2016р. (день звернення за призначенням пенсії) - директор ПТУ № 25, СПТУ № 25, ДПТ навчальний заклад «Харківське ВПТУ будівництва» (а.с.8, 9-11, 12-13, 14-15).

Згідно з Протоколом Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області № 5626 від 20.10.2016р. позивачу була призначена пенсія за віком з 01.10.2016р., проте у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення йому було відмовлено з причини відсутності необхідного страхового стажу (для чоловіків - 35 років) роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

20 лютого 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування періоду роботи з 03.10.1992р. по 01.09.1994 р. на посаді заступника директора по вечірній підготовці у Вищому професійному училищі № 20 м. Харкова як роботу на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення.

Рішенням Харківського приміського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.02.2017р. № 851839 позивачу було відмовлено в виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1. Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із-за відсутності 35 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.17).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та того, що позивач має право на зарахування періодів роботи на посаді заступника директора по вечірній підготовці у вищому професійному училищі № 20 міста Харкова до стажу роботи, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та на грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1. Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в оспорюваному рішенні органу з призначення пенсій Харківського приміського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.02.2017 року № 851839, робота на посаді заступника директора з вечірньої підготовки у вищому професійному училищі № 20 м. Харкова в цей період протиправно не була зарахована позивачу до спеціального стажу, що відповідно дає право останньому на призначення пенсії за вислугою років та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно п. 11, 13 ч. 1 ст. 64 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи зобов'язані письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду. Надавати безоплатно страхувальникам і застрахованим особам в усній та письмовій формі, а також через засоби масової інформації консультації з питань застосування законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, роз'яснювати їх права, обов'язки і відповідальність, порядок сплати внесків, заповнення звітності та інші питання відповідно до цього Закону.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р №1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ), право на пенсію за вислугою років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р №1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ), пенсії за вислугою років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на пенсію.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі по тексту - Перелік № 909), яким встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, педагоги-організатори затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 .

Відповідно до вищезазначеного Переліку, правом на призначення пенсії за вислугу років користуються особи, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, навчальних сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до примітки 3 вказаного Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 1 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» (далі – Закон № 103/98) законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

При цьому Закон України «Про освіту» застосовується в частині, що не врегульована спеціальним законом.

Спеціальним законом, що визначає права, обов’язки та соціальні гарантії педагогічних працівників професійно-технічного навчального закладу є Закон України «Про професійно-технічну освіту».

Відповідно до статті 45 цього Закону до педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти належать викладачі, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники професійно-технічних навчальних закладів та інші працівники, які беруть безпосередню участь у навчально-виховній роботі.

Вимоги до педагогічного працівника визначаються кваліфікаційною характеристикою, що затверджується Міністерством праці та соціальної політики України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти.

Для визначення відповідності педагогічного працівника займаній посаді, рівня його кваліфікації проводиться атестація.

Згідно із статтею 18 Закон України «Про професійно-технічну освіту» вище професійне училище належить до професійно-технічних навчальних закладів.

Держава забезпечує педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти пенсію за вислугу років за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше ніж 25 років (частина 2 статті 47 Закону № 103/98).

Згідно із пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відвідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.

Відповідно до записів в трудовій книжці позивача у період з 03.10.1992р. по 01.09.1994р. він працював у вищому професійному училищі № 20 м. Харкова на посаді заступника директора по вечірній підготовці.

Тим самим, позивач працював у навчальному закладі професійно-технічної освіти, який підпорядковувався Міністерству освіти і науки України, і займав посаду заступника директора по вечірній підготовці та виконував функції з організації навчально-виховної вечірньої підготовки, так як у вищому професійному училищі № 20 м. Харкова на той час навчалось значна кількість учнів вечірньої форми навчання, що підтверджує видана Центром професійно-технічної освіти № 2 міста Харкова державного закладу освіти Міністерства освіти і науки України довідка від 29.11.2016р. № 42. У наданій довідці зазначено, що на заступника директора з вечірньої підготовки були покладені функції організації навчального процесу учнів вечірньої форми навчання, а також посадові обов’язки заступника з вечірньої підготовки повністю збігалися з посадовими обов’язками заступника директора з навчальної роботи денної форми навчання.

Крім того, типові штати і штатні нормативи працівників апарату управління, навчально-виробничого та господарсько-обслуговуючого персоналу міських і сільських професійно-технічних і технічних училищ Державного комітету Ради Міністрів УРСР по професійно-технічній освіті були затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 24.02.197 р. № 109, в якій п. «а» частини 1 в штатах училищ у межах граничних асигнувань на утримання апарату управління та фонду заробітної плати дозволялось утримувати посаду заступника директора по вечірній (змінній) підготовці на правах заступника директора по навчально-виробничій частині.

Згідно довідки № 42 від 29.11.2016р., виданої Державним закладом освіти Центр професійно-технічної освіти № 2 міста Харкова, наданої ОСОБА_1 в тому, що він дійсно працював у ВПУ № 20 м. Харкова в період з 16.11.1992р. (наказ № 157-к від 06.11.1992р.) по 31.08.1994р. (наказ № 118-к від 01.09.1994) на посаді заступника директора з вечірньої підготовки.

Записи про назви роботи, професії або посади, на яку зараховано працівника, провадяться відповідно до найменування професій і посад, затверджених у Класифікаторі професій ДК 003:2010 (далі - КП), затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 липня 2010 року № 327, та відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58. А відтак, керівники навчальних закладів, оформляючи кадрову документацію (трудові книжки, накази, тарифікаційні списки, штатні розписи тощо), мають записувати назви посад відповідно до КП.

Класифікатор професій не містить професійних назв робіт працівників, які безпосередньо належать до професійної категорії заступників керівників навчальних закладів, проте він містить низку так званих «базових» професійних назв робіт, які належать до професійної категорії працівників освітянської галузі.

Згідно з нормами примітки 1 Додатку В то КП до професійних назв робіт можуть застосовуватися похідні слова за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, виключення дублювання, збереження коду новоутвореної професії. Серед таких похідних слів до професійних назв робіт у зазначеному Додатку міститься і слово «заступник».

Згідно з нормами Примітки 2 Додатку В до КП професійні назви робіт можуть бути розширені за потребою користувача термінами і словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення; якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах.

Отже, від вищеназваних «базових» професійних назв робіт утворюються «похідні» та «розширені» професійні назви робіт із збереженням коду базової професії, які також відповідатимуть вимогам КП, наприклад: 1210.1 Заступник директора з вечірньої підготовки.

Оскільки на час, коли працював позивач, в навчальному закладі навчалася значна кількість учнів вечірньої форми навчання, була утворена посада «заступник директора з вечірньої підготовки».

На заступника директора з вечірньої підготовки були покладені функції організації навчального процесу учнів вечірньої форми навчання. Фактично, посадові обов’язки заступника з вечірньої підготовки повністю збігалися з посадовими обов’язками заступника директора з навчальної роботи денної форми навчання (а.с.14-15).

Пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх документів органом, що призначає пенсію.

Як визначено п. 3.3 вказаного Порядку визначено, орган, який призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки заяв; допомогу особам, зазначений у пунктах 1.1. і 1.2 розділу І цього Порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності – допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Відповідно ч. 1 та ч. 4 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Аналогічні положення містяться в ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно п. 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Разом з тим, відповідно абз. 2 п. 1.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993р., трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Отже, трудова книжка ведеться з метою фіксування трудової діяльності і підтвердження наявності трудового стажу працівника, та є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, з урахуванням викладеного, найменування навчального закладу, в якому працював ОСОБА_1 - ВПУ № 20 м. Харкова в період з 16.11.1992р. (наказ № 157-к від 06.11.1992р.) по 31.08.1994р. (наказ № 118-к від 01.09.1994) на посаді заступника директора з вечірньої підготовки, відповідає вимогам Переліку закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909.

Отже, період роботи позивача в період з 16.11.1992р. по 31.08.1994р. на посаді заступника директора з вечірньої підготовки, слід зарахувати позивачу до спеціального стажу, що надає право на пенсію за вислугу років.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень правомірності свого рішення про відмову в зарахуванні в стаж роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугу років, періоду з з 16.11.1992р. по 31.08.1994р. на посаді заступника директора з вечірньої підготовки, належним чином не довів.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, з аналізу наведених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (30 років для жінок) роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, виходом на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування будь-якого іншого виду пенсії.

Тобто, право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії саме на момент виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, згідно п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підставою для відмови у невиплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій за віком є отримання особою будь-якої пенсії, а не призначення пенсії в минулому.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працював на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, та має страховий стаж 35 років.

Отже, виходячи з зазначеного, відмова пенсійного органу у виплаті позивачу грошової допомоги не ґрунтується на приписах чинного законодавства, що свідчить про наявність протиправного характеру в його діях.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо зарахування періодів роботи на посаді заступника директора по вечірній підготовці у вищому професійному училищі № 20 міста Харкова до стажу роботи, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1. Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського районного суду Харківської області від 28.04.2017р. по справі № 635/1549/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2017 р.