Ухвала суду № 67035055, 31.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/2678/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести перерахунок пенсії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила в суд позов в якому просила визнати протиправним рішення Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 29 вересня 2016 року №670/20-20 щодо відмови їй у перерахунку пенсії по втраті годувальника з 1 січня 2016 року та зобов'язати провести перерахунок пенсії державного службовця з 1 січня 2016 року.

Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області 7 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем 20 грудня 2016 року подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, а апеляційну скаргу було залишено без руху та встановлено 10 денний строк з моменту отримання даної ухвали для усунення зазначених в ній недоліків, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Дану ухвалу Харківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області було отримано 18 січня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року апеляційну скаргу відповідача на рішення суду першої інстанції повернуто у зв'язку з невиконанням ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухваленого ним рішення про залишення без руху апеляційної скарги та направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вона не відповідає вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не оплачена судовим збором у розмірі встановленому Законом України «Про судовий збір» за вимоги не майнового характеру при поданні позовної заяви.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали про усунення недоліків в частині оплати судового збору згідно вимог Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року 3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

При цьому, апеляційний суд застосував вимоги статті 4 Закону №3674-VI, запропонувавши відповідачу сплатити судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки від 0,4 розміру мінімальної заробітної плати при поданні позовної заяви.

Статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до апеляційної скарги.

Частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно вимог частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Дійсно, порядок сплати та ставки судового збору визначаються Законом №3674-VI.

Так, статтею 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

На час звернення (24 жовтня 2016 року) позивача до суду, діяла редакція підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI, відповідно до якої за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою, судовий збір справлявся у розмірі 0,04 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року №928-VIII мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2016 року становив 1378 грн.

На час звернення (20 грудня 2016 року) до суду відповідача з апеляційною скаргою діяла редакція підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI, згідно якої за подання апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

За приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Одночасно, за змістом частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне правило закріплене і у статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір", в редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (далі - Закони №3674-VI і №484-VІІІ відповідно).

Крім того, згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №484-VІІІ Кабінет Міністрів України повинен був забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Отже, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що на момент звернення з апеляційною скаргою відповідач не сплатив судовий збір у розмірі встановленому Законом №3674-VI є правильним, клопотання про звільнення від сплати такого є необґрунтованим, а тому правомірно залишив апеляційну скаргу без руху.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на пункт 19 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення, є безпідставними.

Цей пункт набрав чинності з 1 січня 2017 року (доповнено частину першу статті 5 Закону №3674-VI згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII), тобто після подання апеляційної скарги.

Таким чином, в межах доводів касаційної скарги, порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали про залишення без руху апеляційної скарги не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судом апеляційної інстанції не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятого ним рішення відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Харківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

С.С. Пасічник

О.П. Стародуб