Ухвала суду № 67035013, 08.06.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Першко О.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"08" червня 2017 р. Справа № 569/5178/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М.

ОСОБА_2,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "03" квітня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_3 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації у якій просив визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації щодо недоплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року; зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня 2016 року як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно до ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 квітня 2017 року позовну заяву у справі залишено без розгляду у зв'язку із пропуском встановленого законодавством строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржено прадставником позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги того, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після того, як отримав у грудні 2016 року відмову Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації у здійсненні перерахунку, нарахуванні та виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, а відтак слід застосувати наслідки передбачені ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, нормам процесуального права та є помилковими з наступних міркувань.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Так, згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із вищенаведеного вбачається, що законодавець чітко передбачив можливість особи в шестимісячний строк оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в разі порушення таким його прав, свобод та інтересів, а також можливість поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач в грудні 2016 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації із заявою щодо здійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2016 рік.

Листом від 27.12.2016 року № 4774/01-21/16 Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації повідомило позивача про те, що ОСОБА_3 щорічна одноразова грошова допомога виплачена у розмірі 920,00 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (а.с. 10).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що дата виплати щорічної одноразової грошової допомоги у розмірі 920,00 грн. у травні 2016 року не може вважатися моментом, з якого позивачу дійсно стало відомо про порушення його прав, так як лише у грудні 2016 року ОСОБА_3 дізнався про відмову органу соціального захисту у виплаті щорічної одноразової грошової допомоги у належному та повному, на думку позивача, розмірі.

Вказане свідчить, що висновки суду першої інстанції про обізнаність позивача щодо порушення його прав Управління праці та соціального захисту населення Рівненської районної державної адміністрації зроблені необґрунтовано та безпідставно, а відтак не можуть бути покладені в основу судового рішення та відповідно не можуть бути причиною позбавлення ОСОБА_3 права на доступ до суду.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає, що в суду першої інстанції не було правових підстав для висновку про те, що позивачем пропущено без поважних причин встановлений ст.99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно висновків, викладених у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у зв'язку із чим такий прийшов до невірного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду, чим фактично позбавив його можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив право позивача на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому таку слід скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204-206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "03" квітня 2017 р. скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: М.М. Капустинський

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 вул.Приходька,5,с.Нова Українка,Рівненський район, Рівненська область,35323

3- представнику позивача: ОСОБА_4 вул.Соборна,195, м.Рівне, 33000

4- відповідачу: Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації вул. 16 Липня, 79,м.Рівне,33028