Ухвала суду № 67034930, 06.06.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 676/5258/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Вдовичинський А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

06 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Гіюк Д.М.

за участі:

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 та Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року позовні вимоги частково залишені без розгляду.

Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року позов задоволено частково.

Позивач не погодилася вказаними судовими рішеннями та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року.

Не погоджуючись із постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року в частині задоволення позову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати дану постанову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити. Водночас, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Позивач в судове засідання не з’явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з 04.08.2013р. перебуває на обліку в Кам'янець-Подільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та одержує пенсію за віком згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Пенсію їй призначено із зниженням пенсійного віку, її розмір обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданих документів.

05.09.2016р. позивач подав заяву про перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.57 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до якої додано довідку № 17/213-16 про роботу в зоні ЧАЕС, довідку та додаток № 17/159-16 про заробітну плату для обчислення пенсії, табель обліку робочого часу в зоні ЧАЕС.

Листом від 20.09.2016 р. відповідач відмовив в проведенні перерахунку.

28.09.2016 р. позивач подала заяву в Головне управління Пенсійного фонду Хмельницької області з вимогою провести перерахунок її пенсії з моменту призначення та виплатити різницю з урахуванням прожиткового мінімуму, збільшивши розмір додаткової пенсії до 30%, зробити з перерахованої пенсії перерахунок із збільшенням середньої заробітної плати та індексацію, з 05.09.2016 р. провести перерахунок пенсії відповідно до ч.2 ст.27 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.57 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 13.10.2016 р. позивачці було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.

Позивач вважає вказані відмови протиправними та звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, позивач з 04.08.2013р. отримуючи щомісяця даний вид пенсії у значно менших розмірах ніж вона вважає, мала можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за їх захистом.

Водночас, позивач звернулась до суду 03.11.2016р., а тому позовну вимогу про зобов'язання відповідача з моменту призначення, провести перерахунок її пенсії та виплатити різницю з урахуванням п.2 ст.56 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прожиткового мінімуму відповідно до ст.46 Конституції України, додавши до неї додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 2, відповідно до ст.49,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 04.08.2013 р. по 03.04.2016 р. залишено без розгляду.

Статтею VI Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, ратифікованою Законом України від 12 липня 1996 року № 334/96-ВР, передбачено, що права на відшкодування за цією Конвенцією втрачають силу, якщо позов не подано на протязі десяти років з дня ядерного інциденту. Окрім того, Конвенція передбачає відповідальність та відшкодування за заподіяний ядерний інцидент з боку оператора - особи, призначеної або визнаної відповідальною державою в якості оператора ядерної установки. З огляду на те, що відповідач жодним чином не відповідає критеріям оператора ядерної установки, встановленим Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, її застосування у цій справі є неможливим. Тому посилання позивача на Віденську конвенцію про цивільну відповідальність за ядерну шкоду є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовних вимог у вказаній частині без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія позивачу призначена та виплачується відповідачем в порядку та розмірах, що передбачені Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», що вказує на правомірність таких дій. Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку основного розміру пенсії позивачки.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів - 10 років.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Стаття 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає призначення особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.8 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного ОСОБА_4 України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розміри виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено в п.13 зазначеної постанови для осіб які належать до 2 категорії з 01.01.2012 р. - 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.07.2012 р. - 18% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 24.04.2014 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 в розмірі 170,82 гривні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова № 265) в п.2 визначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 грн., таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Встановлено, що позивачка працювала у зоні відчуження з 12 червня по 22 червня 1986 року, а тому їй було призначено пенсію за віком достроково із зменшенням пенсійного віку. Загальний страховий стаж позивача становить 18 років 03 місяці та 13 днів, з необхідних 35 років страхового стажу для визначення розміру пенсії за віком в мінімальному розмірі, тому відповідачем розмір пенсії обчислений пропорційно наявному страховому стажу від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Станом на 01.09.2016 р. розмір пенсії позивачки складав 949,00 грн., з них: розмір пенсії за віком - 103,50 грн.(422,01 грн. (середньомісячний заробіток) х 0,24525(коефіцієнт стажу) = 103,50 грн.); додаткова пенсія потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії - 170,82 грн.; доплата до прожиткового мінімуму - 580,78 грн., державна адресна допомога - 93,90 грн.

Таким чином, відповідачем правомірно призначена та виплачувалася пенсія позивачу в порядку та у розмірі, що передбачений Законом № 1058-IV з урахуванням положень Постанови № 265.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Встановлено, що 05.09.2016 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії до якої додала додаткові документи, а саме довідку № 17/159-16 про заробітну плату для обчислення пенсії, згідно якої в червні 1986 р. заробітна плата позивачки під час роботи в зоні ЧАЕС складала 0,00727 грн.

Як обґрунтовано зазначає суд першої інстанції, у разі врахування зазначених у вказаній довідці відомостей змінився б розмір складової пенсійної виплати позивачки - розмір пенсії за віком.

Відповідач, обґрунтовуючи відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки № 17/159-16 вказав, що позивач подала заяву в неналежній формі. Разом з цим, відповідач в ході судового розгляду не довів даної обставини, а у відповіді від 29.09.2016р. така підстава відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача - відсутня.

Отже, не врахувавши відомості, що містяться у вказаній довідці, відповідач неправомірно відмовив в проведенні перерахунку пенсії позивачці.

Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із проведенням перерахунку пенсії позивача на підставі довідки № 17/159-16 зміниться розмір пенсії позивача, а тому є передчасними та не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії та виплати різниці з урахуванням прожиткового мінімуму.

Крім цього, згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичною або юридичною особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок її джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20000 грн. задоволенню не підлягають адже позивачем під час судового розгляду справи не обґрунтовано, у чому полягає завдана відповідачем моральна шкода, в матеріалах адміністративної справи не міститься жодних відомостей, які б свідчили про ступінь страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, у справі відсутні докази, які б свідчили про погіршення стану здоров'я позивача в результаті дій відповідача, або ж про тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, позивачем також не доведено розмір моральної шкоди та причинний зв'язок цієї шкоди з неправомірними діями відповідача. Тобто позивачем не надано жодних доказів, які б слугували підставою для відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про залишення частини позовних вимог без розгляду та про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.199 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_3 та Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову та ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 червня 2017 року.