Ухвала суду № 67034745, 07.06.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р.Справа № 820/1047/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю представники відповідача:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України в особі начальника ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі № 820/1047/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України в особі начальника ОСОБА_2 про визнання наказу нечинним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України в особі начальника ОСОБА_2, в якому просив визнати наказ відповідача № 57/4 від 23.02.2017року «Про відмову у розгляді скарги у сфері державної реєстрації» нечинним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року задоволено частково позов (а.с. 65-68).

Визнано протиправним та скасований Наказ №57/4 від 23.02.2017 року "Про відмову у розгляді скарги у сфері державної реєстрації".

Зобов'язано відповідача повторно вирішити питання щодо прийняття скарги ОСОБА_3 від 03.02.2017 року до розгляду. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів і встановлення обставин у справі, просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позов у повному обсязі. Апелянт наголошує на тому, що скарга оформлена позивачем не містить посилання на норми законодавства, порушених на думку скаржника, не містить відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав, а також у скарзі відсутні відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді зазначеної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд. В звязку з чим, оскаржуваний наказ, який винесено на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому є посилання на ч.5 ст.37 Закону, прийнятий у відповідності до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1128.

Представник відповідача наполягав на задоволені апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи. Його неявка не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що 03.02.2017р. позивач, ОСОБА_3, звернулась із скаргою до Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України із вимогами визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 щодо спонукання до підписання заяви про відмову від заяви про здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ухилення від здійснення державної реєстрації неправомірними та зобовязання здійснити державну реєстрацію речових на нерухоме майно шляхом вчинення записів, що відповідають фактичним обставинам та чинному рішенню органа судової влади.

23 лютого 2017 року начальник Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2 ухвалив рішення у формі Наказу за № 57/4 «Про відмову у розгляді скарги у сфері державної реєстрації» через порушення вимог ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо оформлення скарги із посиланням на висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 20.02.2017р.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що суб'єктом владних повноважень не зазначено, які саме наявні недоліки в оформленні скарги, адже ч.5 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить перелік вимог щодо подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2017 за вхідним № С-240 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області надійшла скарга ОСОБА_5 на дії та бездіяльність державного реєстратора прав на нерухоме майно Чугуївської міської ради Харківської області ОСОБА_4

Дана скарга була розглянута Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Харківській області, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі Порядок 1128).

За результатами розгляду скарги Комісія дійшла висновку про відмову у розгляді скарги ОСОБА_5 від 03.02.2017 без розгляду її по суті, у зв'язку з порушенням скаржником вимог частини 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо оформлення скарги та документів, долучених до неї.

Безпосередньо, у Висновку комісії зазначено, що скарга не містить посилання на норми законодавства, порушених на думку скаржника; не містить відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

а також у скарзі відсутні відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді зазначеної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Колегія суддів зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст.37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначається Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1128. (далі - Порядок).

Згідно п.2-3 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом. Розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Як вже було встановлено, що за наслідками створеної комісії, Комісією було встановлено та прийняте рішення, про відмову у розгляді скарги у зв'язку із: відсутністю відомостей про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання; відсутності відомостей про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 Порядку розгляду скарг; відсутності посилань на норми закону, які були порушено державним реєстратором при прийнятті рішення.

Разом з тим, як правильно зазначено судом першої інстанції, зазначена інформація не міститься в спірному рішення суб'єкта владних повноважень. Тобто, відповідачем взагалі не конкретизовані порушення, з посиланням на пункти ч.5 ст.37 Закону, які були допущені ОСОБА_3. Така конкретизація підстав, є належною формою реалізації відповідачем свої владних повноважень, що надає можливість для скаржника усунути такі недоліки та знову звернутися із скаргою. Не зазначення таких порушень, усуває можливість бути обізнаним у недоліках свої скарги для заявника.

Крім того, в оскаржуваному наказі відсутні відомості щодо порушення вимог до оформлення скарги, що визначений Порядком. У спірному наказі, такого взагалі не наведено, як на підставу для не прийняття скарги, а тому посилання відповідача-апелянта на зазначений недолік, є безпідставним.

Не приймаються до уваги доводи представника апелянта щодо можливості ознайомлення позивача з Висновком комісії, в якому є посилання на конкретні пункти порушень та недоліків скарги, є безпідставним. В даному випадку, не оскаржується Висновок комісії, а предметом оскарження, є саме наказ, який в силу Закону може бути предметом судового оскарження, та саме наказ створює для заявника скарги відповідні юридичні наслідки.

Із тексту спірного наказу вбачається, що суб'єктом владних повноважень не зазначено, які саме наявні недоліки в оформленні скарги, адже ч.5 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить перелік вимог щодо подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України.

Отже, в наказі не зазначено які саме пункти ч.5 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" позивач порушив при оформленні скарги від 03.02.2017 року, тобто суб'єкт владних повноважень не конкретизував норму Закону на підставі якої прийнято спірне рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дане спірне рішення не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України

При цьому суд першої інстанції, правильно визначився з межами та належним способом судового захисту позивача. Так, позивач звертався до суду з вимогою про визнання нечинним наказу. Разом з тим, визнання нечинним може бути застосовано, як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржуваний наказ є правовим актом індивідуальної дії - рішенням, дію якого поширено на конкретну особу, і який є актом одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, належним способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження наказу є скасування вказаного акту. Також з огляду на положення ст.11 КАС України, судом правильно вирішене питання щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно вирішити питання щодо прийняття скарги позивача від 03.02.2017 року до розгляду.

Щодо заявленого клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору, колегія суддів вважає його таким, не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.3 ч.2 ст4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою підлягає сплаті 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто, 640 грн.. За подання апеляційної скарги на рішення суду, підлягає сплаті 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким, чином сплачений апелянтом судовий збір у розмірі 704 грн., є таким, що відповідає вимога Закону, а тому не може вважатися зайво сплаченою сумою, що підлягає поверненню. В звязку з чим, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 2,11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі № 820/1047/17 залишити без змін.

У задоволенні клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 09 червня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8